Шарль Азнавур

Легенда французької сцени Шарль Азнавур згідно з опитуванням журналу Time і телеканалу CNN визнаний найкращим естрадним виконавцем XX століття. Граней його творчої натури не злічити – поет, композитор, письменник, актор, режисер. І все ж у свідомості багатьох він перш за все виконавець власних пісень, найяскравіший представник французького шансону. Усі свої недоліки – маленький зріст, непомітну зовнішність, надтріснутий голос – він зумів перетворити в достоїнства і зробив справжню революцію в серцях мільйонів людей, показавши, як звучить пісня, коли у артиста співає душа.

Шахнур Варенаг Азнавурян (справжнє ім’я співака) народився в Парижі 22 травня 1924 року в сім’ї вірменських емігрантів, що на початку 1920-х років залишили Грузію, щоб уникнути організованих Османською імперією масових убивств і депортацій. Батько Шахнура був власником невеликого затишного ресторану, у якому подружжя створило атмосферу творчості. Батько був професійним співаком, і вечорами часто звучав його красивий оксамитовий баритон, а мати була актрисою. Не дивно, що в такій атмосфері виховання артистичний дебют хлопчика відбувся досить рано – у 5 років він уже радував публіку грою на скрипці. У 9-річному віці починає виступати в театральних виставах, а в 12 уперше потрапляє на знімальний майданчик. У дитинстві Шахнуру був поставлений діагноз «параліч», який блокував частину голосових зв’язок – пізніше хвороба надала його голосу характерного і впізнаваного тембру.

Перші пісні юнак почав складати в 16 років. У 1941 році він познайомився з композитором-початківцем П’єром Рошем. Разом вони створили дует «Рош і Азнавур» і почали виступати в ресторанах та кабаре. Публіка критикувала Шахнура за низький зріст, непривабливу зовнішність та неприємний голос, часто навіть освистувала. Тому він писав пісні, які виконував його напарник. У цей час музикант бере собі псевдонім Шарль Азнавур, під яким його потім знатиме світ. Після війни на дует «Рош і Азнавур» звернула увагу видатна співачка Едіт Піаф. Шахнур написав для зірки кілька пісень і був запрошений разом із Рошем в турне співачки по Америці й Канаді. Так майже на 8 років Шарль стає тінню великої артистки. Але постійна залежність від її примх починає пригнічувати Шарля. Він зважується на розрив і створенння свого нового образу.

У середині 1950-х Шарль підібрав для свого дивного голосу належний репертуар зі своїх же пісень і почав виступати сольно. Та критики одностайно оголосили, що з такою непрезентабельною зовнішністю і відсутністю голосу йому нічого не світить на естраді. Це не зламало співака. Він, незважаючи на критику, продовжує виступи і поступово захоплює аудиторію слухачів. Уже через 3 роки його пісні стають шлягерами, а виступи – подією. Справжній прорив на музичний олімп відбувся в 1956 році після концертів у Касабланці та Парижі, де у відомому залі «Олімпія» він упродовж кількох тижнів виступав тричі на день! Далі пішла смуга суцільних перемог – 1963 року Шарль Азнавур з величезним успіхом виступав у нью-йоркському Карнегі-холі, згодом співав для британської королеви, а його тексти були в репертуарі найпопулярніших виконавців: Боба Ділана, Лайзи Мінеллі, Хуліо Іглесіаса та інш.

У дуеті з Шарлем Азнавуром співали Френк Сінатра, Селін Діон, Лучано Паваротті, Пласідо Домінго, Патрісія Каас… Шарль Азнавур — автор понад тисячі пісень. У числі всесвітньо відомих — «Богема», «Мама», «Вічна любов», «Молодість», «Ізабелла», «Вона», «Аве Марія», «Дві гітари», «Померти за любов» та інші. За 85-річну кар’єру співак виступив з концертами в 94-ьох країнах світу. Неодноразово бував і в Україні. Так у 2003-му році  відвідав Львів з нагоди освячення Вірменського кафедрального собору.​​

Шарль Азнавур показав себе і талановитим кіноактором, знявшись у понад 60 фільмів, найвідоміші з яких «Стріляйте в піаніста», «Примари капелюшника», «Американський щур», «Бляшаний барабан», «Едіт і Марсель».

В останні роки життя співак проживав разом зі своєю сім’єю в Швейцарії і до останньго працював – складав пісні, писав мемуари. Він ніколи не зважав на вік, адже, на його думку, людина і в похилому віці має жити так, якби їй було б 30 років. Народжений у Франції співак ніколи не забував про своє коріння. Він писав пісні про Вірменію та її народ, і з 2009 року був назначений послом Вірменії у Швейцарії.

Джерела:

1. https://uk.perish.info/2085-charles-aznavour-biography-best-songs-interesting-fa.html – Шарль Азнавур. Кращі пісні
2. https://www.unian.ua/lite/stars/10281885-ya-tipoviy-francuz-shcho-ne-zavazhaye-meni-buti-tipovim-virmeninom-biografiya-sharlya-aznavura-video.html – Шарль Азнавур. «Я – типовий француз…»
3. https://news.obozrevatel.com/ukr/show/people/pomer-shansone-sharl-aznavur-tsikavi-fakti-z-jogo-biografii.htm – Шарль Азнавур
4. http://aflviv.com.ua/index.php/2020/08/26/charles-aznavour/?lang=uk – Шарль Азнавур

Крістоф Вальц

Крістоф Вальц – австрійський актор. Володар премій «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA, а також Срібної премії Каннського кінофестивалю за кращу чоловічу роль другого плану (фільм «Безславні виродки»).

Крістоф Вальц народився 4 жовтня 1956 року в сім’ї кінематографістів (його батьки — Йоханнес Вальц і Елізабет Урбанчик — були художниками по костюмах, дід і бабуся були театральними акторами). Після закінчення віденської гімназії Крістоф став студентом університету, що розташовувався в його рідному місті. Як і передбачалося, він вибрав акторський факультет. Після отримання диплома Вальц вирішив не зупинятися і відправився в Нью-Йорк, де націлився на відому акторську школу Лі Страсберга. Крістоф із захватом навчався і довів до досконалості знання чотирьох мов: німецької, французької, італійської та англійської. Творча біографія Крістофа бере початок з кінця 1970-х. У ці роки артист працював у Відні і виходив на сцени кількох театрів. Його супроводжував успіх. У свої трупи молодого актора зарахували колективи Гамбурга, Цюріха і Франкфурта-на-Майні. Крістофу довелося обзавестися власним агентом, який допомагав йому розібратися з масою пропозицій і щільним графіком роботи.

Кар’єра Вальца в кінематографі почалася пізніше, на початку 1980-х. Спочатку актор знімався в мелодрамах. У 1982 році йому запропонували роль в німецько-ірландському проекті «Полум’я і меч: легенда про Трістана та Ізольду». 26-річний артист і його агент покладали чималі надії на цей фільм. Проте проект провалився в прокаті. І тоді Крістоф, порадившись зі своїм агентом, вирішив зробити ставку на безпрограшний варіант – детективи. Така роль прийшла до Вальца в 1991 році. Знаменитий Кшиштоф Зануссі запропонував артистові невелику, але яскраву роль Максиміліана Кольбе в своїй картині «Життя за життя». Відмінно зіграв актор і в детективній стрічці «Комісар Рекс», давши згоду на образ маніяка Мартіна Вульфа. Негативний персонаж, як і припускав агент Вальца, привернув підвищену увагу до артиста. З цього часу він регулярно знімається в австрійських, німецьких, а згодом французьких і британських серіалах, де дуже пригодилося знання мов. Також за його участі відбулася прем’єра історичної драми «Катерина Велика». Пізніше були показані телевізійні проекти «Роза Рот», «Фауст», «Король останніх днів».

Довгоочікувана слава прийшла до Вальца лише в 2009 році. Роботу 42-річному Крістофу запропонував Квентін Тарантіно. Робота в «Безславних виродках» Тарантіно принесла Вальцу безліч нагород. Але головною серед них виявився, звичайно ж, «Оскар». Примітно, що статуетку акторові вручили за роль другого плану. Другий «Оскар» австрієць завоював за образ німецького іммігранта доктора Шульца. І знову це був проект Квентіна Тарантіно. Драма «Джанго звільнений» вийшла в 2012 році і перетворилася на черговий кінохіт. Акторський ансамбль фільму прикрасили Джеймі Фокс, Леонардо Ді Капріо, Семюел Л. Джексон і Керрі Вашингтон. Крім «Оскара», Вальц отримав премії «Золотий глобус» і BAFTA.

Сьогодні у фільмографії артиста безліч яскравих ролей в популярних картинах. У драмі «Води слонам!» Крістоф знову перевтілився в негідника – керівника цирку, маленького диктатора Августа Розенблата. У комедійному бойовику «Зелений Шершень» персонажу Вальца, старому мафіозі Бенджаміну Чуднофскі, протистоїть молодий і успішний бізнесмен Денні Клер (Джеймс Франко). Творчістю Вальца зацікавився знаменитий режисер сучасності Тім Бертон. У 2013 році він запросив актора в свій проект «Великі очі». У новому фільмі виконавець в черговий раз втілив на екрані образ тирана, на цей раз домашнього – чоловіка художниці Маргарет Кін Уолтера. Успішність артиста підтверджують не тільки світове визнання і нагороди. 1 грудня 2014 року в урочистій обстановці на голлівудській «Алеї слави» була відкрита 2536-я зірка, присвячена Крістофу Вальцу.

У 2015 році актор з’явився в шпигунському бойовику «007 Спектр», 24-му фільмі про Джеймса Бонда, знаменитого супершпигуна, агента 007 британської розвідки і герої ряду романів Яна Флемінга. Крістоф виконав роль головного антагоніста фільму – глави «Спектра» Франца Оберхаузера. У 2016 році Вальц зіграв головну негативну роль в пригодницькому фільмі «Тарзан. Легенда ». У 2017 році актор виконав роль Корнеліса Сендвурта в британо-американській драмі «Тюльпанова лихоманка». У 2019 році Вальц зіграв у фантастичному мелодраматичному бойовику «Аліта» режисера Роберта Родрігеса за мотивами манги «Бойовий ангел Аліта» Юкіто Кісіро. Крістоф виконав роль доктора Дісон Ідо, який знаходить зламану жінку-кіборга (Роза Салазар).

Слідом за бойовиком артист зіграв у кримінальній драмі «Найгірший шлюб в Джорджтауні». Він не тільки виконав головну чоловічу роль у фільмі, але і виступив режисером. В цьому ж році на екрани вийшов серіал «Найнебезпечніша гра», в якому артист знову втілив образ негативного персонажа, вершителя доль. Одна з довгоочікуваних прем’єр за участю Крістофа – фільм Уеса Андерсона «Французький диспетчер». У 2021 році актор порадував шанувальників своєю появою в черговий картині бондіани «Не час помирати».

Джерела:

1. Крістоф Вальц
2. Крістоф Вальц
3. Крістоф Вальц