Заспівали дзвони великодні

За кілька днів ми зустрічатимемо Великдень – велике свято для всіх християн, яке щороку запалює вогник щастя в наших серцях. З любов’ю готуються барвисті великодні писанки, смачні паски, а на обличчах і в очах променіють усмішки. Традиції святкування Дня Христового воскресіння складалися сторіччями. І кожен народ святкує цей особливий день по-своєму. Тож як відзначають Великдень у різних країнах?

У Німеччині символ Великодня – «великодній заєць». Він запозичений із давньогерманських культів і за народними повір’ями несе святкові яйця (вважається, що їх не можуть нести звичайні кури). Великодній зайчик розмальовує писанки та ховає їх у саду. Тож вранці на свято після церковної служби діти із задоволенням шукають ці писанки, а також кошики з ласощами, які батьки дбайливо заховали напередодні. Святкова тваринка душе шанована в усіх німецькомовних країнах. Напередодні Великодня її зображення можна зустріти скрізь: на фіранках та рушниках, на дверях –  від шоколадної і звичайної м’якої іграшки до дерев’яних, керамічних і навіть воскових фігурок. Фантазіям на тему зайців немає числа. А також у Німеччині в цей день дітям дарують шоколадні яйця та прикрашають дерева великодніми писанками.

В Італії традиційно печуть «Великодній торт» – солоний пиріг зі звареними яйцями і шпинатом, або «Великоднього голуба» («Палома ді Паскуа») – пиріг, схожий за формою на церковну маківку. Під час процесії в Страсну п’ятницю вулицями несуть хрести. Учасники процесії, одягнені в незвичайне вбрання, ідуть мовчки темними вулицями, освітлюючи собі дорогу свічками. На сам Великдень тисячі італійців збираються на головній площі Риму, щоб почути привітання Папи. Цього світлого дня прийнято йти на прогулянку з родиною та дітьми – «Pasquetta».

У Швейцарії кожен регіон має свою великодню традицію. У містах звучать молитви і пісні. У Валлісі в селах роздають хліб, сир і вино. Незадовго до сходу сонця у Великодній понеділок валісці  збираються на довколишніх пагорбах, де з танцями вітають сонце – символ відродження Христа. У французькій Швейцарії до великодніх звичаїв належить прикрашання джерел: джерела оздоблюються гірляндами зі строкатих крашанок, паперу, гілок і стрічок. Рекорд належить Бібербаху, де на «найбільшому в світі великодньому джерелі» висить гірлянда з понад 8000 яєць.

Французи, коли чують дзвони у Великодню неділю, обнімаються і цілуються, і вірять у те, що найбільший «дзвін дзвонів» відвідує цього дня Папу Римського. Вони готують шоколадні яйця і ховають їх від дітей. У деяких місцевостях Франції діти чекають карету, запряжену 4-ма білими кіньми, яка наповнена крашанками.

В Іспанії популярний Великодній хід, коли хлопчики несуть прості пальмові гілки, а дівчатка – пальмові гілки, прикрашені солодощами. Найвідоміший Великодній хід відбувається в Севільї. Перед церквою в Пальма-де-Майорка у Великоднє воскресіння розігруються Страсті Христові. Найстрашніше дійство відбувається у Вергесі (Жирона): там популярний танець скелетів (чоловіки міста переодягаються в страхітливі костюми і лякають перехожих).

У США серед багатьох мешканців збереглася традиція фарбувати великодні яйця і давати дітям у подарунок цукерки. У Великодній понеділок президент Сполучених Штатів разом із дітьми бере участь у щорічному «катанні великодніх яєць» на галявині Білого дому. Учасники гри змагаються, хто далі і без зупинки зможе прокатати своє яйце. Сотні дітей приходять сюди зі своїми великодніми кошиками з яскраво розфарбованими яйцями і катають їх вниз по галявині біля президентського маєтку. А в Бостоні на честь свята випускаються на продаж ляльки для дітей, які зображують Пророка Мойсея, старозавітну царицю Естер та Ісуса Христа і розмовляють. Символом Великодня в Америці вважається лілія.

Головним символом Великодня в Австралії є не кролик, як у багатьох країнах світу, а білбі – рідкісна тубільна тварина цього континенту, у формі якої австралійці люблять робити святкові гостинці, зокрема шоколадні яйця. Великдень в Австралії святкують на природі. Адже австралійці вірять, що в це свято очищується повітря, а вода в джерелах набуває властивостей святої і цілющої. Крім того, цього дня в країні відбувається фестиваль великих повітряних куль, зроблених у вигляді великодніх яєць. Щодо десерту, то тут люди люблять поласувати традиційним тортом із безе, прикрашеним фруктами, ківі, полуницями, ананасами та мандаринами.

У Мексиці святкування Великодня триває 14 днів і проходить із розмахом, як і багато свят у цій яскравій запальній країні. Тут від душі святкують і Страсний, і Великодній тижні, незважаючи на те, що Страсний тиждень передбачає серйозний настрій. У Мексиці в цей час панують веселощі – з феєрверками, гуляннями і вуличними танцями. У Страсну п’ятницю стартує Великодній карнавал з розкішними постановками страстей Христових. На вулицях розвішують гірлянди зі строкатого паперу. А в суботу розвішують ляльки Юди з пап’є-маше, до яких чіпляють петарди та хлопавки – до кінця дня ці ляльки підривають.

Великдень – одне з найголовніших свят і в культурі українського народу, яке корінням сягає сивої давнини і пов’язане з давніми традиціями зустрічі весни. Звідси беруть початок випікання обрядового печива (паски), фарбування яєць, ігри, танці та розваги молоді, вшанування предків, очищувальні обряди в Обливальний понеділок тощо. На Великдень всі мають веселитися – тоді щасливим і безжурним буде весь рік.

Джерела:

1. http://myplanet.com.ua/?p=6912 – Як святкують Великдень у різних країнах?
2. https://www.hroniky.com/news/view/11536-iak-sviatkuiut-velykden-u-krainakh-svitu-tsikavi-tradytsii – Святкування Великодня у світі: традиції з різних країн
3. https://ostroh.info/publications/tsikave/yak-svyatkuyut-velykden-u-riznyh-krayin/ – Великдень у світі
4. https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/velikden-v-ukrajini-vitoki-ta-suchasnist/ – Великдень в Україні: витоки й сучасність

Орнелла Муті

Орнелла Муті – зірка італійського кінематографа 70-80-х років, що отримала широку популярність після виходу фільмів «Приборкання норовливого» і «Шалено закоханий».

Орнелла Муті (справжнє ім’я Франческа Романа Рівеллі) народилася на початку березня 1955 року в Римі. Батько майбутньої знаменитості був кореспондентом, а мама працювала скульптором. Орнелла почала зніматися в кіно дуже рано – вже в п’ятнадцять років вона з’явилася в картині «Найкрасивіша жінка» режисера Даміано Даміані. Саме Даміані придумав актрисі псевдонім Орнелла Муті. Перша роль не зробила з дівчини зірку, але поклала початок акторської кар’єри. З тих пір Орнелла отримувала пропозиції взяти участь в різних кінопроектах. Помітний успіх прийшов до акторки в 1974 році, після зйомок у комедії «Народний роман». В цей же рік вийшов ще один успішний фільм «Апассіоната».

Переломним моментом у кар’єрі Муті називають роботу у фільмі «Остання жінка» (1976), в якій актриса взяла участь разом з французьким актором Жераром Депардьє. У цій стрічці вона змінила амплуа – їй дісталася інша роль, після якої дівчину стали сприймати на рівні з Софі Лорен і Джиною Лоллобріджидою. Фільми «Кімната єпископа» і «Нові чудовиська» тільки зміцнили статус артистки. Орнелла з’являється на екрані разом з Мікеле Плачідо в комедії «Народний роман», а в детективі «Смерть негідника» її партнером стає Ален Делон.

Всесвітня популярність прийшла до Орнелли після зйомок в картині «Приборкання норовливого» (1980), де актриса зіграла з Адріано Челентано. Рік по тому разом з Челентано вона знялася в стрічці «Закоханий до безтями». Саме з легендарним актором буде тісно пов’язана творча біографія Орнелли Муті.

Крім італійського кіно, в фільмографії Муті присутні європейські картини, серед них – фантастичний блокбастер «Флеш Гордон» (1980), драми «Любов Свана» (1984) і «Хроніка оголошеної смерті» (1987). Режисери цінували Орнеллу не тільки за красу і вміння триматися в кадрі, а й за акторський талант перевтілення. Недарма Муті ставала виконавицею головних ролей у фільмах Марко Феррері, Пітера Грінуея і Вуді Аллена. На початку 90-х актриса була задіяна у зйомках американських стрічок: комедії «Оскар» (1991) і «Одного разу порушивши закон» (1992). У 1998 році кіноактриса знялася в багатосерійному фільмі «Граф Монте-Крісто». Далі помітними роботами стали ролі у стрічках «Світські леви» (2000), «Веселі і засмаглі», «Розслідування» (2006), «Римські пригоди» (2012).

У 2016 році актриса взяла участь в зйомках кліпу співака і шоумена Олександра Ревва. У 2018 році за її участі на Заході вийшли картини «Wine to love» і «Notti magiche». А у 2019 році Орнелла отримала головну роль у фільмі «Mare di grano».

Джерела:

1. Орнелла Муті
2. Орнелла Муті
3. Орнелла Муті

Деміс Руссос

Грецький співак і гітарист Деміс Руссос є одним із найпопулярніших світових виконавців. Його хіти «Сувенір», «Прощавай, моя любове, прощавай!», «П’ять годин» увійшли до золотого фонду музики ХХ століття. Ім’я артиста занесене до Книги рекордів Гіннеса, адже він побив усі світові рекорди за кількістю випущених платинових, золотих і діамантових дисків.

Артеміос Вентуріс Руссос народився 15 червня 1946 року в єгипетському місті Александрія, яке вважається одним із центрів еллінської культури. Хлопчик виховувався у творчій атмосфері: його батько, інженер грецького походження, грав на класичній гітарі, а мати була танцівницею. Деміс був талановитою дитиною, тож батьки віддали його до хору грецької візантійської церкви, а потім і до музичної школи, де він навчився грі на гітарі, трубі, контрабасі і навіть органі.

У середині 50-х років у Єгипті вибухнула «Суецька криза» (влада країни намагалися вивести Суецький канал з-під контролю Британії), що спричинило масові хвилювання – і в 1961 році сім’я Деміса повертається на історичну батьківщину – до Греції. Щоб допомогти батькам матеріально у нових  обставинах, юнак почав грати на трубі в джазових ансамблях, потім на бас-гітарі в попгрупі. Одного разу у вокаліста пропав голос. Деміс вирішив встати до мікрофона – і з подивом виявив, що може співати на публіку. У 1963 році співак познайомився з талановитими музикантами, які, так само як і він, хотіли зробити успішну кар’єру. Незабаром з’явилася група «Aphrodite’s Child» («Дитя Афродіти»), у якій Деміс став вокалістом. Уже перші композиції «The оther Рeople» і «Plastics nevermore» принесли колективу популярність.

Після військового перевороту в Греції 1968 року співак зі своєю рок-командою поїхав до Парижа. Невдовзі група здобула популярність і на європейському континенті завдяки композиції «Rain & Tears». Чомусь слухачі були впевнені, що це пісня про кохання, та насправді це була пісня про те, як поліція застосовувала сльозоточивий газ під час студентських мітингів. У 1971 році Деміс Руссос, залишивши групу, розпочав сольну кар’єру. А вже через 2 роки виконавець пісні «Адажіо» вже виступав з концертами по всьому світу. Його пісні «Forever and ever», «My only fascination» і «Сувенір» очолили десятку кращих композицій в Англії, Італії та Франції. Співак домігся успіху в жанрах артроку, естрадної пісні, класичної арії та народної музики.

Деміс Руссос володів впізнаваним унікальним ліричним тенором. Насправді причиною такого голосу була хвороба горла, яку співак переніс у дитинстві. Голосові зв’язки до кінця не відновилися, що й було причиною його дивовижного вібрато. В СРСР Деміс Руссос був чи не найпопулярнішим закордонним виконавцем. Найбільшої популярності набула пісня «Souvenirs To Souvenirs», яку перекладали «Від сувенірів до сувенірів», хоча насправді «souvenirs» означає «спогади». А пісню «Goodbye my love, goodbye» можна було почути навіть у мультфільмі про пригоди папуги Кеші.

Співак також брав участь у записі саундтреків для голлівудських кінострічок «Той, хто біжить по лезу» та «Вогняні колісниці».

У червні 1985 року Деміс зі своєю дружиною Памелою стали заручниками терористів на авіарейсі Афіни-Рим. Терористи наказали пілоту летіти на Близький Схід – їхньою вимогою було звільнення 700 ліванських ув’язнених із в’язниць Ізраїлю. Літак приземлився в одній із країн Близького Сходу –  співака, його дружину і ще 7-ох грецьких заручників утримували на окремій квартирі. Співак був популярний в арабських країнах, тому до нього ставилися з повагою. Терористи просили його співати, і хтось навіть попросив у зірки автограф.

Своїм улюбленим композитором Деміс Руссос називав Моцарта, тому що “він був по-дитячому чутливий“. Із сучасників високо цінував Стінга, бо “ніхто не може співати його пісні так, як співає їх сам Стінг“.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/15410-demis-russos.html – Деміс Руссос
2. https://uznayvse.ru/znamenitosti/biografiya-demis-russos.html – Деміс Руссос
3. https://vmiremusiki.ru/demis-russos.html – Друг вітру Деміс Руссос

Шарлотта Ремплінг

Шарлотта Ремплінг – британська актриса, володарка багатьох міжнародних і національних нагород. Номінантка на премію «Оскар».

Шарлотта Ремплінг народилася 5 лютого 1946 року в містечку Стермер, яке знаходиться в графстві на південному сході Англії – Ессексі. Шарлотта росла і виховувалася в забезпеченій і зразково-показовій сім’ї. Її батько Годфрі Ремплінг був офіцером і спортсменом, який проявив себе на Олімпійських іграх в 1932 і 1936 роках, а пізніше став одним з командувачів сил НАТО в Європі. Шарлотта провела більшу частину свого дитинства в Гібралтарі, Франції та Іспанії, повернулася до Великобританії тільки в 1964 році. Тому не дивно, що дівчина здобувала освіту в декількох навчальних закладах, серед яких The attended Acadеmie Jeanne d’Arc (Академія імені Жанни д’Арк) і St. Hilda’s School (Школа Святої Хільди).

Будучи 18-річною дівчиною, Шарлотта їздила по світу з трупою музикантів, а коли їй виповнилося 22 роки, вона почала працювати в телекомпанії BBC. Шарлотта Ремплінг розпочала свою творчу біографію з кар’єри манекенниці і фотомоделі: фотографії привабливої ​​дівчини з каштановим волоссям і блакитними очима були у всіх модних глянцевих виданнях. Тому було б парадоксом, якби дочку Годфрі Ремплінга не помітили імениті режисери. Але перш ніж стати зіркою телеекранів, Шарлотта пройшла спеціальні курси в престижній лондонській акторській школі «Роял корт».

Шарлотта, як і більшість кіноакторів, дебютувала в епізодичній ролі. Дівчина на мить приміряла образ лижниці в комедії «Вправність» (1965), режисером якої виступив Річард Лестер. Нехай Ремплінг і не дізналася, що таке визнання і слава, зате попрацювала на одному знімальному майданчику з зірками кінематографа Ритою Ташінгем і Майклом Кроуфордом. Але чекати лаврів пошани залишалося недовго: відомо, що Шарлотті посипалися пропозиції режисерів після фільму «Дівчина Джорджі», який вийшов у світ в 1966 році. Але спочатку актриса грала в легких комедіях, а потім змінила амплуа і стала з’являтися переважно в трилерах і гостросюжетних фільмах.

Наприклад, в 1974 році Ремплінг знялася в ексцентричному фільмі Ліліани Кавані «Нічний портьє». Ця картина, яка відтворила ефект бомби, що розірвалася, була неоднозначно сприйнята кінокритиками і завзятими кіноманами. Шарлотта зарекомендувала себе як розкріпачена і емоційна актриса, тому на дівчину звернув увагу Вуді Аллен, запропонувавши роль в трагікомедії «Спогади про зоряний пил» (1980). У 1986 році Шарлотта поповнила свою фільмографію сатиричною комедією під назвою «Макс, моя любов». Картина розповідає про жінку, яка завела собі коханця, тому ревнивий чоловік (Ентоні Хіггінс) має намір розквитатися з конкурентом.

Через рік талановита актриса прийняла пропозицію співпраці від Алана Паркера. Відомий кінодіяч покликав Шарлотту в картину «Серце ангела» (1987), де також зіграли Міккі Рурк, Роберт Де Ніро, Ліза Боні і Денн Флорек. Нове століття почалося для Ремплінг з драми Франсуа Озона «Під піском» (2000), режисера, який подібно Полу Верговену, звик наділяти свої роботи неприкритими поглядами на людську сексуальність. До речі, Шарлотта Ремплінг часто з’являється в картинах Франсуа, вона також зіграла у фільмах «Басейн» (2002), «Ангел» (2007) та «Молода і прекрасна» (2013).

У 2005 році Шарлотта знялася у фільмі «Леммінг». Головні ролі дісталися Андре Дюссолье, Шарлотті Ремплінг, Лорану Люка і Шарлотті Генсбур. Варто сказати, що Шарлотті пощастило з’явитися у восьмому сезоні серіалу «Декстер» (з 2013). У серіалі Ремплінг перевтілилася в психіатра-криміналіста, що становить профілі злочинців. У 2015 році Шарлотта знову з’явилася в рейтинговому серіалі. Вона зіграла в стрічці «Вбивство на пляжі», де також виступили Девід Теннант, Олівія Колман і Джоді Уіттакер. Шарлотта продовжує радувати телеглядачів своїми ролями. У 2017 році вийшов фільм «Ханна», а в 2018 році актриса з’явилася відразу в трьох кінофільмах: «Долина Богів» (2018), «The Little Stranger» (2018) і «Червоний горобець» (2018).

Джерела:

1. Шарлотта Ремплінг
2. Шарлотта Ремплінг

Шакіра

Колумбійська співачка і танцюристка Шакіра широко відома як найбільш успішна латиноамериканська артистка, що досягла успіху й визнання у своїй творчості. Її музику характеризує особливий неповторний стиль – суміш попроку, латино і фолку, а її виступи завжди є цілими шоу, складеними зі східних танців та яскравих вистав.

Шакіра Ісабель Мебарак Ріполл народилася 2 лютого 1977 року в місті Барранкілья в Колумбії. Її батько -ліванець – був власником ювелірного магазину, а мати — колумбійка. Ім‘я співачки в перекладі з арабської означає «вдячна», а на хінді – «богиня світла». Дитинство Шакіри пройшло серед книг і запальних латиноамериканських ритмів. Дівчинка була дуже здібною дитиною: у 3 роки вона добре читала, а в 4 роки вже писала вірші і малювала. Тож батьки їй пророчили майбутнє письменниці чи художниці. У 8-річному віці дівчинка написала свою першу пісню «Tus gafas oscuras» («Твої темні окуляри»), присвятивши її батькові, що роками ходив у темних окулярах, аби приховати своє горе після втрати сина. Шакірі подобалося співати для однокласників, учителів і навіть черниць у католицькій школі, а також вона почала брати уроки танців. Особливо дівчинці подобався своєю запальністю «танець живота». У цей час майбутня зірка часто виступала на міських конкурсах, на одному з яких її помітила театральний продюсер Моніка Аріза, яка згодом допомогла Шакірі познайомитися з представниками звукозаписної компанії Sony Colombia.

Дебютний альбом Шакіри «Magia» був записаний, коли дівчині було 13 років. До складу альбому увійшли власні пісні співачки, а також поп- і рокбалади та диско. Шакіра стала впізнаваною у себе на батьківщині. Закінчивши школу, дівчина спробувала себе в ролі актриси кіно в мелодраматичному серіалі «El Oasis». За головну роль Луїси Марії колумбійський журнал TV GUIA назвав її «Міс ТВК» і організував першу фотосесію для майбутньої зірки естради. У 1996 році вийшов наступний альбом співачки «Pies Descalzos» («Босі ноги»), пісні з якого миттєво стали хітами. Він став платиновим на території Бразилії, Аргентини, Колумбії, Еквадору, Перу, Венесуели. На концертах співачка з мініатюрною фігурою вражали глядачів не лише сильним голосом і вокальною технікою, а й хореографічними номерами. У результаті Шакіра отримала нагороду в номінації «Альбом року» і «Кращий новий виконавець», а згодом була названа «Жінкою року» і «Людиною року». У 2002-му році зірка зі своїм концертним шоу об’їхала багато міст Північної та Південної Америки, Європи й Азії. Вона стала першою колумбійкою, яка підкорила заокеанські країни, наприклад, її дуже тепло прийняли в Японії.

Прийшов час для створення міжнародного альбому – так вийшов здебільшого англомовний диск «Laundry Service» ( «Прачечна»), що підкорив американські чарти і зробив із Шакіри світову зірку. Співачка зуміла продемонструвати дивовижні можливості свого голосу, але зазанала і багато  критики: латиноамериканські фанати були незадоволені тим, що виконавиця надала перевагу американській попмузиці, а не автентичним народним мотивам. Але з комерційного боку це був справжній прорив.  У 2010 році співачка удостоїлася честі записати офіційну пісню до Чемпіонату світу з футболу, який пройшов у ПАР. Із треку «Waka Waka (This Time for Africa)» вийшов, дійсно, справжній гімн літу, позитиву й радості.

Шакіра побувала і в Україні, де виступала під час відкриття НСК «Олімпійський» після реконструкції. Співачка порадувала шанувальників своїми хітами й запальними танцями. Шакіра відома своєю благодійною діяльністю. Вона є засновником організації, що займається збиранням коштів для фінансування шкіл для дітей з малозабезпечених сімей в Колумбії та інших країнах Латинської Америки. Зірка не забуває і своє рідне місто, де вона побудувала нову школу. Співачка також є послом доброї волі ЮНЕСКО.

Шакіра щаслива в подружньому житті. Її обранець – відомий футболіст  іспанської «Барселони» Жерард Піке. Пара виховує двох хлопчиків.

Джерела:

1. https://acerium.ru/landscape-design/shakira—biografiya-informaciya-lichnaya-zhizn-shakira-biografiya-i/ – Шакіра
2. https://uznayvse.ru/znamenitosti/biografiya-shakira.html – Шакіра
3. https://24smi.org/celebrity/433-shakira.html – Шакіра

Гелена Бонем Картер

Гелена Бонем Картер – британська актриса театру і кіно. Дворазова номінантка на премію «Оскар» («Крила голубки», «Король говорить!»). Лауреатка премії BAFTA, шестиразова номінантка на премію «Золотий глобус».

Гелена Бонем Картер народилася 26 травня 1966 року в Лондоні, Великобританія. Батьки Гелени банкір і лікар-психоаналітик. У 11 років Гелена виграла поетичний конкурс, склавши поему «Виноградна лоза», а отримані в якості премії гроші витратила на професійну зйомку. У 13 років Хелена «зіграла» Джульєтту в радіопостановці шкільного спектаклю. А після школи вступила до Кембриджського університету на відділення драматичного театру. У 1985 році 19-річна студентка дебютувала в історичній драмі «Леді Джейн».

Імениті режисери наввипередки пропонують актрисі ролі в своїх проектах. У молодості вона знялася у фільмах «Моріс», «Маска», «Франциск» та ін. Значний вплив на кар’єру молодої актриси зіграли фільми «Дванадцята ніч» і «Крила голубки». Після цих ролей до Гелени досить міцно прикріпилося амплуа «королеви корсетів» і «англійської троянди». І хоча ці картини принесли Картер номінації на «Оскар» і «Золотий глобус», але артистці хотілося більшого. Тому вона перебралася в Америку і кардинально змінила кінематографічний імідж. Цю трансформацію добре видно в картині «Бійцівський клуб», яка вийшла в 1999 році, де англійка зіграла Марлу Сінгер. Зміна амплуа було настільки яскравим, що згодом образ героїні «Бійцівського клубу» довго асоціювався з самою Геленою.

Актриса створила епатажний, макабричний образ жінки з «чудинкой». Це амплуа привернуло до артистки увагу режисера Тіма Бертона. Після виходу на екрани «Бійцівського клубу» в творчому житті виконавиці почався «бертонівський» період, жінка знімалася практично в кожному новому фільмі режисера. Далі були роботи в проектах «Планета мавп», «Чарлі і шоколадна фабрика», «Труп нареченої». Зміцнити славу вдалося появою в образі Беллатріси Лестранж в чотирьох стрічках про Гаррі Поттера, які вийшли на екрани з 2007 по 2011 рік. На майданчику проекту актриса попрацювала з молодими артистами Деніелом Редкліффом, Рупертом Грінтом і Еммою Уотсон.

При цьому Картер не відмовляється і від роботи в серіалах. Гелена виконала головну роль в британському серіалі «Тост», заснованому на автобіографічній книзі кулінара Найджела Слейтера. Через рік актриса з’явилася в картині «Король говорить!». Роль Єлизавети Боуз-Лайон принесла кінозірці премію BAFTA і чергову номінацію на «Оскар». У 2015 році Бонем Картер виконала роль феї-хресної в кіноадаптації казки «Попелюшка». Режисером картини виступив Кеннет Брана. Тут Хелена грає добру чарівницю, а не божевільну відьму або вчену, як це було в казках і фентезі-фільмах Бертона.

Після невеликої перерви в творчості Гелена знову поповнила фільмографію яскравим проектом, в якому знялася в головній ролі. Це кримінальна комедія «8 подруг Оушена», де разом з нею зіграли також Сандра Буллок, Кейт Бланшетт, Енн Хетеуей і інші. У 2019 артистка взяла участь в незвичайному проекті – фентезійному веб-серіалі «Темний кристал: Епоха опору», головних героїв якого зобразили ляльки. Бонем Картер озвучила персонажа на ім’я Аль-Мадре. У 2019-2020 році зірка екрану з’явилася в 3 і 4 сезонах серіалу «Корона» в образі принцеси Маргарет.

Джерела:

1. Гелена Бонем Картер
2. Гелена Бонем Картер
3. Гелена Бонем Картер

Шарль Азнавур

Легенда французької сцени Шарль Азнавур згідно з опитуванням журналу Time і телеканалу CNN визнаний найкращим естрадним виконавцем XX століття. Граней його творчої натури не злічити – поет, композитор, письменник, актор, режисер. І все ж у свідомості багатьох він перш за все виконавець власних пісень, найяскравіший представник французького шансону. Усі свої недоліки – маленький зріст, непомітну зовнішність, надтріснутий голос – він зумів перетворити в достоїнства і зробив справжню революцію в серцях мільйонів людей, показавши, як звучить пісня, коли у артиста співає душа.

Шахнур Варенаг Азнавурян (справжнє ім’я співака) народився в Парижі 22 травня 1924 року в сім’ї вірменських емігрантів, що на початку 1920-х років залишили Грузію, щоб уникнути організованих Османською імперією масових убивств і депортацій. Батько Шахнура був власником невеликого затишного ресторану, у якому подружжя створило атмосферу творчості. Батько був професійним співаком, і вечорами часто звучав його красивий оксамитовий баритон, а мати була актрисою. Не дивно, що в такій атмосфері виховання артистичний дебют хлопчика відбувся досить рано – у 5 років він уже радував публіку грою на скрипці. У 9-річному віці починає виступати в театральних виставах, а в 12 уперше потрапляє на знімальний майданчик. У дитинстві Шахнуру був поставлений діагноз «параліч», який блокував частину голосових зв’язок – пізніше хвороба надала його голосу характерного і впізнаваного тембру.

Перші пісні юнак почав складати в 16 років. У 1941 році він познайомився з композитором-початківцем П’єром Рошем. Разом вони створили дует «Рош і Азнавур» і почали виступати в ресторанах та кабаре. Публіка критикувала Шахнура за низький зріст, непривабливу зовнішність та неприємний голос, часто навіть освистувала. Тому він писав пісні, які виконував його напарник. У цей час музикант бере собі псевдонім Шарль Азнавур, під яким його потім знатиме світ. Після війни на дует «Рош і Азнавур» звернула увагу видатна співачка Едіт Піаф. Шахнур написав для зірки кілька пісень і був запрошений разом із Рошем в турне співачки по Америці й Канаді. Так майже на 8 років Шарль стає тінню великої артистки. Але постійна залежність від її примх починає пригнічувати Шарля. Він зважується на розрив і створенння свого нового образу.

У середині 1950-х Шарль підібрав для свого дивного голосу належний репертуар зі своїх же пісень і почав виступати сольно. Та критики одностайно оголосили, що з такою непрезентабельною зовнішністю і відсутністю голосу йому нічого не світить на естраді. Це не зламало співака. Він, незважаючи на критику, продовжує виступи і поступово захоплює аудиторію слухачів. Уже через 3 роки його пісні стають шлягерами, а виступи – подією. Справжній прорив на музичний олімп відбувся в 1956 році після концертів у Касабланці та Парижі, де у відомому залі «Олімпія» він упродовж кількох тижнів виступав тричі на день! Далі пішла смуга суцільних перемог – 1963 року Шарль Азнавур з величезним успіхом виступав у нью-йоркському Карнегі-холі, згодом співав для британської королеви, а його тексти були в репертуарі найпопулярніших виконавців: Боба Ділана, Лайзи Мінеллі, Хуліо Іглесіаса та інш.

У дуеті з Шарлем Азнавуром співали Френк Сінатра, Селін Діон, Лучано Паваротті, Пласідо Домінго, Патрісія Каас… Шарль Азнавур — автор понад тисячі пісень. У числі всесвітньо відомих — «Богема», «Мама», «Вічна любов», «Молодість», «Ізабелла», «Вона», «Аве Марія», «Дві гітари», «Померти за любов» та інші. За 85-річну кар’єру співак виступив з концертами в 94-ьох країнах світу. Неодноразово бував і в Україні. Так у 2003-му році  відвідав Львів з нагоди освячення Вірменського кафедрального собору.​​

Шарль Азнавур показав себе і талановитим кіноактором, знявшись у понад 60 фільмів, найвідоміші з яких «Стріляйте в піаніста», «Примари капелюшника», «Американський щур», «Бляшаний барабан», «Едіт і Марсель».

В останні роки життя співак проживав разом зі своєю сім’єю в Швейцарії і до останньго працював – складав пісні, писав мемуари. Він ніколи не зважав на вік, адже, на його думку, людина і в похилому віці має жити так, якби їй було б 30 років. Народжений у Франції співак ніколи не забував про своє коріння. Він писав пісні про Вірменію та її народ, і з 2009 року був назначений послом Вірменії у Швейцарії.

Джерела:

1. https://uk.perish.info/2085-charles-aznavour-biography-best-songs-interesting-fa.html – Шарль Азнавур. Кращі пісні
2. https://www.unian.ua/lite/stars/10281885-ya-tipoviy-francuz-shcho-ne-zavazhaye-meni-buti-tipovim-virmeninom-biografiya-sharlya-aznavura-video.html – Шарль Азнавур. «Я – типовий француз…»
3. https://news.obozrevatel.com/ukr/show/people/pomer-shansone-sharl-aznavur-tsikavi-fakti-z-jogo-biografii.htm – Шарль Азнавур
4. http://aflviv.com.ua/index.php/2020/08/26/charles-aznavour/?lang=uk – Шарль Азнавур

Крістоф Вальц

Крістоф Вальц – австрійський актор. Володар премій «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA, а також Срібної премії Каннського кінофестивалю за кращу чоловічу роль другого плану (фільм «Безславні виродки»).

Крістоф Вальц народився 4 жовтня 1956 року в сім’ї кінематографістів (його батьки — Йоханнес Вальц і Елізабет Урбанчик — були художниками по костюмах, дід і бабуся були театральними акторами). Після закінчення віденської гімназії Крістоф став студентом університету, що розташовувався в його рідному місті. Як і передбачалося, він вибрав акторський факультет. Після отримання диплома Вальц вирішив не зупинятися і відправився в Нью-Йорк, де націлився на відому акторську школу Лі Страсберга. Крістоф із захватом навчався і довів до досконалості знання чотирьох мов: німецької, французької, італійської та англійської. Творча біографія Крістофа бере початок з кінця 1970-х. У ці роки артист працював у Відні і виходив на сцени кількох театрів. Його супроводжував успіх. У свої трупи молодого актора зарахували колективи Гамбурга, Цюріха і Франкфурта-на-Майні. Крістофу довелося обзавестися власним агентом, який допомагав йому розібратися з масою пропозицій і щільним графіком роботи.

Кар’єра Вальца в кінематографі почалася пізніше, на початку 1980-х. Спочатку актор знімався в мелодрамах. У 1982 році йому запропонували роль в німецько-ірландському проекті «Полум’я і меч: легенда про Трістана та Ізольду». 26-річний артист і його агент покладали чималі надії на цей фільм. Проте проект провалився в прокаті. І тоді Крістоф, порадившись зі своїм агентом, вирішив зробити ставку на безпрограшний варіант – детективи. Така роль прийшла до Вальца в 1991 році. Знаменитий Кшиштоф Зануссі запропонував артистові невелику, але яскраву роль Максиміліана Кольбе в своїй картині «Життя за життя». Відмінно зіграв актор і в детективній стрічці «Комісар Рекс», давши згоду на образ маніяка Мартіна Вульфа. Негативний персонаж, як і припускав агент Вальца, привернув підвищену увагу до артиста. З цього часу він регулярно знімається в австрійських, німецьких, а згодом французьких і британських серіалах, де дуже пригодилося знання мов. Також за його участі відбулася прем’єра історичної драми «Катерина Велика». Пізніше були показані телевізійні проекти «Роза Рот», «Фауст», «Король останніх днів».

Довгоочікувана слава прийшла до Вальца лише в 2009 році. Роботу 42-річному Крістофу запропонував Квентін Тарантіно. Робота в «Безславних виродках» Тарантіно принесла Вальцу безліч нагород. Але головною серед них виявився, звичайно ж, «Оскар». Примітно, що статуетку акторові вручили за роль другого плану. Другий «Оскар» австрієць завоював за образ німецького іммігранта доктора Шульца. І знову це був проект Квентіна Тарантіно. Драма «Джанго звільнений» вийшла в 2012 році і перетворилася на черговий кінохіт. Акторський ансамбль фільму прикрасили Джеймі Фокс, Леонардо Ді Капріо, Семюел Л. Джексон і Керрі Вашингтон. Крім «Оскара», Вальц отримав премії «Золотий глобус» і BAFTA.

Сьогодні у фільмографії артиста безліч яскравих ролей в популярних картинах. У драмі «Води слонам!» Крістоф знову перевтілився в негідника – керівника цирку, маленького диктатора Августа Розенблата. У комедійному бойовику «Зелений Шершень» персонажу Вальца, старому мафіозі Бенджаміну Чуднофскі, протистоїть молодий і успішний бізнесмен Денні Клер (Джеймс Франко). Творчістю Вальца зацікавився знаменитий режисер сучасності Тім Бертон. У 2013 році він запросив актора в свій проект «Великі очі». У новому фільмі виконавець в черговий раз втілив на екрані образ тирана, на цей раз домашнього – чоловіка художниці Маргарет Кін Уолтера. Успішність артиста підтверджують не тільки світове визнання і нагороди. 1 грудня 2014 року в урочистій обстановці на голлівудській «Алеї слави» була відкрита 2536-я зірка, присвячена Крістофу Вальцу.

У 2015 році актор з’явився в шпигунському бойовику «007 Спектр», 24-му фільмі про Джеймса Бонда, знаменитого супершпигуна, агента 007 британської розвідки і герої ряду романів Яна Флемінга. Крістоф виконав роль головного антагоніста фільму – глави «Спектра» Франца Оберхаузера. У 2016 році Вальц зіграв головну негативну роль в пригодницькому фільмі «Тарзан. Легенда ». У 2017 році актор виконав роль Корнеліса Сендвурта в британо-американській драмі «Тюльпанова лихоманка». У 2019 році Вальц зіграв у фантастичному мелодраматичному бойовику «Аліта» режисера Роберта Родрігеса за мотивами манги «Бойовий ангел Аліта» Юкіто Кісіро. Крістоф виконав роль доктора Дісон Ідо, який знаходить зламану жінку-кіборга (Роза Салазар).

Слідом за бойовиком артист зіграв у кримінальній драмі «Найгірший шлюб в Джорджтауні». Він не тільки виконав головну чоловічу роль у фільмі, але і виступив режисером. В цьому ж році на екрани вийшов серіал «Найнебезпечніша гра», в якому артист знову втілив образ негативного персонажа, вершителя доль. Одна з довгоочікуваних прем’єр за участю Крістофа – фільм Уеса Андерсона «Французький диспетчер». У 2021 році актор порадував шанувальників своєю появою в черговий картині бондіани «Не час помирати».

Джерела:

1. Крістоф Вальц
2. Крістоф Вальц
3. Крістоф Вальц

Ерос Рамазотті

Ім’я найпопулярнішого італійського співака, автора пісень і гітариста Ероса Рамазотті відоме в багатьох країнах. Успіху виконавця сприяє його красивий високий голос. Це він прищепив слухачам любов до італійської та іспанської мов, змусивши всю Європу полюбити романтичні балади.

Ерос Лучано Вальтер Рамазотті народився в передмісті Рима 28 жовтня 1963 року. Батьки за взаємною згодою дали хлопчикові ім’я на честь давньогрецького бога кохання. Та в школі однолітки сміялися над ним через таке незвичне ім’я, і хлопчик заздрив старшому братові, якого звали цілком звичайно – Марко. Уже з ранніх років Ерос почав цікавитися музикою – у 7 років він навчився грати на гітарі. Сім’я мешкала в районі, де розташована знаменита кіностудія, тому Ерос, як і багато дітей кварталу, часто знімався в масовці різних фільмів. Але хлопчик мріяв про кар’єру музиканта. Він рано почав писати власні пісні, а після школи вирішив вчитися в музичній консерваторії. Та через проблеми з фінансами про це довелося забути, і Ерос вступив на бухгалтерські курси. Через заняття музикою юнак часто пропускав нецікаве навчання, тож на другому курсі його відрахували.

У 18 років Ерос узяв участь у музичному конкурсі в італійському містечку Кастрокаро. Юнак дійшов до фіналу і хоч і не здобув перемоги, його помітили музичні продюсери. Компанія DDD підписала з ним контракт – і співак із родиною переїхав до Мілана. А в 1984 році з піснею «Terra Promessa» юнак виграв конкурс молодих виконавців на музичному фестивалі в Сан-Ремо. У наступному році співак посів 6-е місце на цьому фестивалі з піснею «Una Storia Importante», яка незабаром стала хітом у багатьох європейських країнах. І нарешті в 1986-му році Ерос виграв головний конкурс із піснею «Adesso tu» («А тепер ти»).

Популярність Ероса швидко зростала. Його наступні студійні альбоми обов’язково очолювали італійські хіт-паради і входили до рейтингу найкращих в багатьох європейських країнах. Свої нові альбоми він видає не тільки італійською, але й іспанською мовою. У 1990 році із новим альбомом «In Ogni Senso» Ерос з успіхом дебютував у США. Співак став першим італійцем, який зібрав аншлаг в Radio City Music Hall, головному концертному майданчику Нью-Йорка. Артист приємно здивувався великій кількості шанувальників по той бік океану. У Штатах італієць був запрошений на телешоу «The Tonight Show» з Джеєм Лено і «Доброго ранку, Америко».

У 1993 році виходить один із найуспішніших альбомів виконавця – «Tutte Storie», який одразу потрапив на вершину європейських чартів, включаючи Італію, Германію, Швейцарію, Австрію, Нідерланди, Швецію, Норвегію. Ерос Рамазотті славиться тим, що створює дивовижно гармонійні дуети. Виконавець співав у дуетах з такими іменитими артистами, як Шер, Тіна Тернер, Адріано Челентано, Джо Кокер, Ані Лорак, Лучано Паваротті, Рікі Мартін і з багатьма іншими.

У 2006 році за заслуги перед Італійською Республікою співак був удостєний Почесного державного ордена.

Сьогодні Ерос Рамазотті продовжує виступати по всьому світу і робити студійні записи. Зірку італійської естради на нові творчі звершення надихає приклад Рода Стюарта, який, за словами Ероса, і після 70-и «залишається на коні». Передбачається, що виконавець відвідає з новим музичним матеріалом багато країн. Сам співак запевняє, що подорожі – його пристрасть, тому всі незручності, пов’язані з перельотами і розміщенням на новому місці, він переносить легко.

Ерос Рамазотті захоплюється футболом і навіть брав участь у грі Національної збірної італійських співаків.

Джерела:

1. https://glamurchik.tochka.net/dossie/691-eros-ramatstsotti/ – Ерос Рамазотті
2. https://24smi.org/celebrity/1448-eros-ramazotti.html – Ерос Рамазотті
3. https://www.vectornews.net/news/culture/66149-korol-romantichnoyi-baladi-eros-ramazott-vistupit-u-kiyev.html – Король романтичної балади
4. https://uznayvse.ru/znamenitosti/biografiya-eros-ramazotti.html – Ерос Рамазотті

Морган Фрімен

Морган Фрімен – один з найбільш популярних американських кіноакторів, також продюсер і режисер. Багаторазовий номінант і лауреат премій «Оскар» і «Золотий глобус».

Народився Морган Фрімен 1 червня 1937 у Мемфісі (штат Теннесі). Перший акторський дебют Моргана відбувся в 1968 році на Бродвеї. Шлях актора на Бродвей був досить незвичайний, перед тим як вступити до школи акторської майстерності в Лос-Анджелесі Морган протягом п’яти років прослужив у Військово-повітряних силах США. Популярність прийшла до Фрімена в 70-х, коли він знявся в популярному серіалі «Електрична компанія». Потім була ще одна роль, але кар’єрного злету не було. У 43 роки Фрімена запросили на зйомки картини «Брубейкер», в якій він зіграв розумного чоловіка середніх років. Глядачам сподобався цей образ – в такому амплуа актор знімався і в подальшому.

У 1980-1986 роках вийшло 4 фільми з його участю – «Мері», «Тоді і зараз», «Вчителі», «Місце відпочинку». У 1987 році Морган Фрімен постав в образі Фаста Блека в картині «Вуличний хлопець». Критики назвали його роботу проривом. За цю роль актор був номінований відразу на дві премії – «Золотий глобус» і «Оскар», але не отримав їх. У 1989 році «Золотий глобус» зявився в його домашній колекції завдяки зйомкам у комедії «Шофер міс Дейзі». З того періоду Морган часто з’являється в картинах знаменитих режисерів. Вестерн «Непрощений» за його участі отримав «Оскар» в номінації «Кращий фільм року».

У 1994 році Морган Фрімен в третій раз стає номінантом на «Оскар» – цього разу за роль у «Втечі з Шоушенка», але знову премія вислизає від нього. Довгоочікувану статуетку актор отримав через 10 років за роль в картині «Крихітка на мільйон», під час зйомок якої він працював з Клінтом Іствудом. В цей же період Морган зіграв в комедійній стрічці «Брюс Всемогутній». І хоча головного героя представив зоряний комік Джим Керрі, Фрімену дісталася роль Бога.

У фільмографії актора – більше сотні ролей. Багато фільмів за участю Моргана Фрімена стали справжніми хітами. При цьому актор як з’являвся на екрані самостійно, так і начитував закадровий текст або озвучував персонажів. У 2005 році голосом Моргана Фрімена говорив оповідач в картині Стівена Спілберга «Війна світів», вільної екранізації однойменного роману Герберта Уеллса. В цьому ж році актор приєднався до франшизи фільмів про Бетмена, знятих Крістофером Ноланом на основі супергеройських коміксів видавництва DC.

У 2006 році Морган Фрімен знявся в ролі Боса в кримінальному трилері «Щасливе число Слевіна». В наступному році Морган Фрімен і Джек Ніколсон знялися в комедії «Поки не зіграв в ящик». Фільм став першою ластівкою в серії кінострічок на похмуру тему смерті, які почали з’являтися практично щорічно. За сюжетом герої, дізнавшись про швидку смерть через хворобу, складають список справ, які хотіли б зробити до того, як помруть. У списки входять божевільні вчинки і приємні враження, такі як стрибок з парашутом або поїздка на Гаваї, які дають персонажам можливість насолодитися життям. У 2008 році актор зіграв главу містичного «Братства Ткачів», таємної організації, яка готує кіллерів. Головні ролі в бойовику також зіграли Анджеліна Джолі і Джеймс Макевой. У 2009 році Морган Фрімен з’явився в образі Нельсона Мандели в картині «Нескорений», яка основана на біографії борця з апартеїдом. У центрі сюжету лежить реальний епізод, пов’язаний з подіями 3-го чемпіонату світу з регбі в 1995 році.

У кримінальній стрічці «Кодекс злодія» Фрімен з Антоніо Бандерасом перетворилися в злодіїв, що крадуть яйця Фаберже. У 2010 році актор знову знявся у фільмі, заснованому на коміксі. Цього разу Морган Фрімен зіграв агента ЦРУ у відставці в комедійному бойовику «РЕД», знятому на основі коміксу видавництва DC. У 2013 році актор отримав ключові ролі в двох блокбастерах. У гостросюжетному бойовику «Падіння Олімпу» він виконав спікера Палати представників США Аллана Трамбулл. У кримінальному трилері «Ілюзія обману» Фрімен зіграв колишнього ілюзіоніста Тадеуша Бредлі, який викриває секрети головних героїв – злочинного квартету «Чотири вершники», які за допомогою фокусів провертають пограбування банків. У 2016 році актор зіграв шейха Ілдеріма в епічному фільмі Тимура Бекмамбетова «Бен-гур», екранізації роману Лью Уоллеса «Бен-Гур: Історія Христа» і рімейку однойменного фільму 1959 року. Крім цього, з’явився в двох сиквелах картин 2013 року: «Ілюзія обману – 2» і «Падіння Лондона», продовженні «Падіння Олімпу».

7 квітня 2017 року відбулася прем’єра комедії «Красиво піти», в якій Морган Фрімен зіграв головну роль. У 2018 році актор запрошений на роль Дроссельмейера в картині «Лускунчик і чотири королівства» за мотивами казки Ернста Гофмана. Компанію йому склали Хелен Міррен і Кіра Найтлі. Не обмежуючись акторською діяльністю, Фрімен заснував виробничу кінофірму Revelation Entertainment і працює як продюсер. На рахунку компанії – «Каяття» з Холлі Хантер і Біллі Бобом Торнтоном, «Крадіжка в музеї» з Крістофер Уокен, «Свято кохання» зі Стан Катич і екранізація фантастичного роману Артура Кларка «Побачення з Рамою». У всіх цих проектах знайшлася роль і для Моргана. У 2019 відбулася прем’єра бойовика «Падіння ангела», 3-тя частина розповіді про американського спецагента, що бореться зі світовим тероризмом. У трилері «Отруйна троянда» актор знявся разом з Бренданом Фрейзером, Джоном Траволтою і Петером Стормаре. Сюжет обертається навколо розслідування серії викрадень і вбивств людей, в яких підозрюється донька приватного детектива.

Джерела:

1. Морган Фрімен
2. Морган Фрімен
3. Морган Фрімен