Одним із найвідоміших і найактивніших українських мультиплікаторів сьогодення є Степан Коваль, лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка та Срібного Ведмедя Берлінського кінофестивалю. Значна частина творчості митця – анімації, створені в пластиліновій техніці, за що режисера називають «пластиліновим генієм».

Степан Миколайович Коваль народився 18 липня 1965 року в місті Новомосковську Дніпропетровської області. Закінчив архітектурний факультет Київської академії мистецтв і факультет анімаційного кіно театрального інституту ім. І.Карпенка-Карого. У 2005 році митець створив власну анімаційну студію «Новаторфільм», двері якої відкриті для молодих та перспективних творчих людей. Упродовж останніх років фільми Степана Коваля презентували Україну майже на півсотні престижних міжнародних кінофорумах.

Його короткометражна стрічка «Йшов трамвай 9-й номер» відзначена першим (і допоки останнім) в історії українського кінематографу Срібним Ведмедем Берлінале, одного з 3-х найпрестижніших фестивалів світу. Це 10-хвилинний мультфільм про наше життя-буття: забитий пластиліновими співвітчизниками трамвай рухається в невідомому напрямку. А у вагоні вирує життя: хтось переказує останній епізод серіалу, хтось згадує роки бойові… Люди загрузли у своєму побуті й уже навіть не думають про інше, світле життя. 

Після створення цього мультфільму до режисера почали активно звертатися з проханнями  створити рекламні ролики з пластиліну, приходили запрошення з інших країн взяти участь у проєктах. Та крім пластилінових Степан Коваль створював і тривимірні фільми, і мальовані. У творчому доробку майстра також мультфільми «Це ми!», «Ріпка», «2-2-2», «Злидні», «Бійка за печиво», «Глинька», «Стати твердим», «Моя країна ‑ Україна», «Професіонали» та ін. Режисер створив і кліп до «Щедрика» Олега Скрипки, який справив справжній фурор. У ньому один персонаж був мальований, а всі інші – дерев’яні ляльки. Це був експеримент з технологіями.

У 2009 році Степан Коваль згуртував команду молодих ентузіастів, професіоналів кіно, разом з якими започаткував амбітний багатосерійний проєкт «Моя країна – Україна». Це 26 коротких непересічних сюжетів, у яких розповідається про історію українських міст, сіл, місцевостей, а також про народні звичаї, видатних історичних персон тощо: від кримського міста Саки до села Легедзине на Черкащині, від міста Борщів на Львівщині до Чорного озера на Кіровоградщині, від київської історії про «Чашу Ярослава» до легенд і міфів про українську писанку… У проєкті історичні факти, легенди й казки були поєднані в єдине ціле під назвою «фільм». Автори вводять у свої історії образи мандрівників по країні Сашка Лірника та Кота (якого в українському фольклорі звати Кіт-воркіт). Є в цьому циклі міні-фільми: «Умань», «Петриківка», «Чорне озеро», «Сонячний камінь», «Писанкова історія».  У «Казочці про місто Борщів» глядачі дізнаються, як у кожної господарки з’явився свій оригінальний рецепт борщу. На весь серіал пішла сила-силенна пластиліну. Кілька разів з Іспанії приганяли міні-автобуси, ущерть заповнені пластиліном. Адже матеріал, із яким мультиплікатори працювали, – не токсичний, добре еластичний – саме такий, який потрібний для анімації. 

За серіал «Моя країна – Україна» Степан Коваль був нагороджений Національною премією України імені Т. Шевченка у номінації «Кіномистецтво». В історії України ця вища нагорода країни присуджується за всіма нами улюблені мультики вдруге. Шевченківську премію вже отримував мультиплікатор Володимир Дахно за серіал «Козаки»

Джерела:

  1. http://knpu.gov.ua/content/%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C-%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD-%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 – Коваль Степан
  2. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9170 – Коваль Степан Миколайович
  3. https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2192100-stepan-koval-reziseranimator-laureat-sevcenkivskoi-premii2017.html – Степан Коваль, режисер-аніматор
  4. https://zn.ua/ukr/ART/moya-krayina-ukrayina-geografiya-plyus-animaciya-_.html – «Моя країна – Україна»: географія плюс анімація