Творець «Врунгеля» й «Айболитя»

На мультфільмах легендарного українського режисера Давида Черкаського виховувалося не одне покоління. Відомий мультиплікатор і художник зняв понад 20 анімаційних фільмів, найвідоміші серед яких — «Пригоди капітана Врунгеля», «Лікар Айболить» та «Острів скарбів», що увійшли до золотого фонду світової мультиплікації.

Давид Янович Черкаський народився 23 серпня 1931 року в містечку Шпола на Черкащині в родині заступника наркома юстиції УРСР. З дитинства цікавився анімацією, та малювати вчився самотужки. Активно займався спортом: займався спортивною гімнастикою і входив до збірної УРСР серед студентів. Після закінчення Київського інженерно-будівельного інституту деякий час працював за фахом. Та в 1959 році, дізнавшись про організацію цеху мультиплікації на студії «Київнаукфільм», відніс туди свій малюнок і був зарахований до штату.  Хоча через деякий час Давид зазнав тавра «стиляги», був виключений із партії та комсомолу і переведений на непрестижну роботу освітлювача.

Слава до режисера прийшла із виходом серіалу «Пригоди капітана Врунгеля», знятого за мотивами повісті А.Некрасова. Це був перший у Радянському Союзі анімаційний серіал. Для кожної з 13 серій художники створили близько 16 тисяч малюнків. Серіал вийшов у 1980-му році, і його успіх був колосольний: його одночасно дивилися мільйони людей, і в деяких містах через це вирубалася електроенергія. А пісня з мультфільму про «бандито гангстерито» стала справжнім хітом.

Наступним шедевром у творчості майстра став мультфільм «Лікар Айболить» (1984-1985) за мотивами творів К.Чуковського. Цікаво, що спочатку мультик був зроблений як одна велика опера. Але потім «згори» прийшла вказівка все переробити: прибрати оперу й подати текст із віршами й речитативом. Заполонив глядацьку аудиторію і 2-серійний мультфільм «Острів скарбів» (1988) за романом Р.-Л. Стівенсона. Тут були задіяні актори й музиканти. Пізніше «Острів скарбів» вийшов навіть у США, хоча й без кінематографічних вставок із піснями. Також у режисерському доробку Давида Черкаського мультфільми «Колумб» причалює до берега», «Містерія-буф», «Чарівник «Ох!», «Якого рожна хочеться?» та інш. Як художник, митець брав участь у створенні мультфільмів: «Як козаки наречених визволяли», «Як козаки куліш варили», «Пригоди малюка Гіппопо».

Після припинення державного фінансування (починаючи з 1990-х років) Давид Янович більше не випускав анімаційних фільмів. Двічі намагався зняти мультсеріали – в 2006-му й 2010-му роках – «Зоряні рятувальники» й нові серії про капітана Врунгеля, але його проєкти були зрізані. Багато років Давид Черкаський разом з Едуардом Назаровим був співпрезидентом міжнародного фестивалю мультиплікаційних фільмів «КРОК» ( цікаво, що фестиваль багато років проводився на пароплаві, що курсував Дніпром вниз по течії просто до Чорного моря). З 2015 року фестиваль проводиться в Росії.

Митець помер у 2018 році на 88 році життя. І до останнього любив повторювати, що життя – прекрасне. Мультфільми майстра і досі можна побачити на екранах. А ми часто повторюємо улюблені фрази з його картин, що вже стали крилатими:

• Як ви яхту назвете, так вона і попливе!

 • Я там і тут — куди пошлють… А посилають часто! 

• Нас семеро! Разом з Джимом!

 • Адже мені не треба ні шоколаду, ні мармеладу, а тільки маленьких… Так, дуже маленьких дітей!

Джерела:

1. https://www.kino-teatr.ru/kino/director/post/88747/bio/ – Давид Черкаський
2. https://lifestyle.24tv.ua/ru/umer_david_cherkasskij_biografija_cherkasskogo_sozdatelja_multfilma_ostrov_sokrovishh_n1055751 – Давид Черкаський
3. https://stuki-druki.com/authors/Cherkasskiy-David.php – Давид Черкаський
4. https://beztabu.net/david-cherkasskij-biografiya-semya-zhena-foto-filmografiya-ostrov-sokrovishch_n54921 – Давид Черкаський: біографія та фільмографія

Котляревська Марія

Марія Євгенівна Котляревська –  українська художниця, графік.

Котляревська Марія народилася 1902 р. у м. Горлівка. Дитинство і рання юність майбутньої мисткині пройшли в Катеринославі, де вона закінчила гімназію, навчалася на фізикоматематичному факультеті Інституту народної освіти.

У 1922 – 1927 рр. навчалась в Харківському художньому інституті на графічному відділенні. Це були роки навчання у відомих українських графіків В. Єрмилова, О. Маренкова, а згодом і у майстерні І. Падалки, метод навчання якого був ідентичним системі школи М. Бойчука.

Починаючи з 1927 року, ще будучи студенткою, Марія Котляревська починає брати участь у всіх міських та республіканських виставках, на неї звертають увагу відомі критики та журналісти.

Особливу сторінку творчої біографії М. Котляревської складає робота над оформленням книги. Цікаві книжкові ансамблі, а їх можна налічити понад 50, були створені у 30-х роках. Вона зверталася до української класики (Т. Шевченко, П. Мирний), творчості сучасних митців (П. Панч, Л. Первомайський), до зарубіжної та російської літератури (Г. Гейне, А.-Р. Лесаж, Ф. Шиллер, О. Пушкін).

М. Котляревська ілюструвала твори О. Донченка, В. Поліщука, Л. Первомайського, А. Лесажа та ін. Приділяла художниця увагу екслібрису. Її улюблена техніка виконання – ксилографія і ліногравюра, до якої вона звернулася однією з перших в Україні. Марія Котляревська стає визначним українським графіком, вона – член СРХУ (Спілка радянських художників України), а з 1939 року – член Спілки художників СРСР.

У 1946 р. М. Котляревська була репресована, а в 1952 р. рішенням Харківського обласного суду реабілітована.

Твори: ліногравюри – «Жінка з дитиною», «Студентки» (обидві – 1926), «Дівчина з сачком», «Махновці» (обидві – 1927), «Нове село» (1928), «Горе вій­ни» (1944), «Партизани» (1945), «На заводському дворі» (1959), «Пам’ят­ник героям-матросам у Криму» (1964), «Будівництво канатної дороги» (1967), «На Самарі» (1970), триптих «Безпритульні» (1977), «Кульбаби» (1981), «У лісі» (1982);

дереворит «Дівчина» (1929); ілюстрації до книг – «Цирк» (1929) О. Донченка, «Три­польская трагедия» (1932–33) Л. Пер­вомайського, «Медный всадник» (1936) і «Пиковая дама» (1937) О. Пушкіна, укр. нар. казки «Коза-дереза» (1966), поеми «Енеїда» (1969) І. Котляревського; серії ліногравюр – «На будівництві Київської ГЕС» (1962), «Пам’ятники Дніпропетровська» (1976); екслібриси (1959–80).

Твори мисткині зберігаються у найбільших музеях України: Національний художній музей України (м. Київ), Дніпропетровський художній музей (м. Дніпро).

Джерела:

1. Михайло Бойчук та його школа [Текст] : Монографія / Соколюк, Людмила. – Харків : Видавець Олександр Савчук, 2014. – 386 с.
2. Котляревська Марія Євгенівна
3. Старіший дніпровський графік — Марія Євгенівна КОТЛЯРЕВСЬКА
4. Котляревська Марія Євгенівна