Віктор Іванович Цимбал – всесвітньо відомий художник, маляр, графік і художник книги.

Народився 1901 року в селі Ступичне нині Черкаської області. Батьки працювали вчителями в місцевій школі. Але тата звільнили через “мазепинство” й заґратували на чотири роки. Після в’язниці чоловік довго не міг знайти роботу, про учителювання вже навіть не йшлося. Зрештою йому вдалося влаштуватися урядовцем на свічковому заводі в Києві. Мистецьку освіту Віктор почав опановувати в II Київській гімназії ім. Кирило-Методіївського братства.

Юнак буремного 1917 року записався до Студентського куреня, члени якого сходилися в клубі «Родина» на Володимирські вулиці. Не став учасником бою під Крутами лише тому, що батько категорично, силою, не пустив. Революційні події, визвольні змагання не могли не залишити слід у формуванні світогляду Цимбала. Він відчував провину перед своїми полеглими товаришами, які склали голову захищаючи Батьківщину. Тому юнак став до лав армії УНР і воював на території України до осені 1920 року.

Інтернований і перебував у таборах полонених вояків УНР у Польщі. 1923 року Віктор Цимбал переходить кордон і знаходить кращі умови для життя й праці в чеській Празі. Там навчається в Мистецько-промисловій школі, яку успішно закінчує в 1928 році з нагородою одномісячної стипендії до Італії. Згодом удосконалює вміння у празькій Українській студії пластичного мистецтва, де вчився, зокрема, у Сергія Мако й Івана Мозалевського. Саме у Празі українець Віктор Цимбал здобув собі перше визнання, ставши найкращим графіком Чехословаччини. 

Отримавши винагороду, Віктор у 1928 році виїхав до Аргентини й одразу ж поринув у роботу – ілюстрував книги, створював графічні зображення. Дуже скоро слава про талановитого українця розлетілася на лише Південною Америкою, а й докотилася до США та Европи. Провідні рекламні агентства шикувалися в чергу, щоб зробити українцю замовлення. Це зі свого боку принесло митцю матеріяльну свободу, завдяки чому Віктор міг займатися улюбленою справою.

Митець на свої кошти відкрив українську школу в Буенос-Айресі, працював для Товариства «Просвіта», малював і писав для україномовних видань: “Плуг і Меч”, “Українське Слово”, “Перелом”, “Наш клич”, календарів “Просвіти” та ще “Історію” Миколи Аркаса, плідно співпрацював з видавництвом “Світ дитини”, робив декорації до українських вистав.  Особливою віхою для Віктора Цимбала був початок 1930-х. У 1933 році він організував збір коштів для допомоги біженцям з УРСР, які тікали від голодної смерті, повідомляють у Музеї Голодомору. Українці, яким вдавалося перетнути кордон із Румунією, опинялися під загрозою репатріації до Радянського Союзу, тому фінансова допомога, безсумнівно, рятувала їм життя.  

У 1933 році художник розпочав роботу над картиною про винищення українців голодом. Уперше представлена в 1936-му, картина Віктора Цимбала «Рік 1933» є, імовірно, першою картиною на тему Голодомору. Під час першого експонування роботи того ж 1936 року в Буенос-Айресі вона викликала неабиякий резонанс — прихильники комунізму протестували під дверима галереї. Ця картина вважається вершиною досягнень митця в поєднанні глибокого історіософського змісту зі зрілою мистецькою формою. 

Віктор Цимбал є одним iз перших митців, які працювали у стилі «видрапуваної техніки». Мав виставки у Буенос-Айресі (1936, 1948, 1956, 1959), Нью-Йорку (1960, 1961) і Детройті (1961, 1963). Творчість Віктора Цимбала позначена сильним впливом символізму: олійні композиції «Три душі», «Катаклізми», «Рік 1933», краєвиди з Патаґонії. Йому належать графічні портрети, зокрема Тараса Шевченка, В’ячеслава Липинського, Данила Скоропадського, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. Малював численні політичні карикатури для гумористичного журналу «Мітла» у Буенос-Айресі — з Борисом Крюковим — і є автором сатиричних творів «Лукоморія», «Репатріація» та інших.

Джерела:

  1. Віктор Цимбал: Розметайте нарешті в’язницю народів і звільніть Україну
  2. Нетлінна слава Віктора Цимбала
  3. ГІРКІ ФАРБИ ГОЛОДОМОРУ: У КИЄВІ РОЗПОВІДАЮТЬ ПРО ХУДОЖНИКА-ЕМІГРАНТА ВІКТОРА ЦИМБАЛА