14 березня виповнюється 130 років від дня народження Бучми Амвросія Максиміліановича українського актора, режисера, педагога. Народний артист СРСР, лауреат двох Державних (Сталінських) премій, професор, орденоносець, знаний у світі, занесений до енциклопедій, улюблений глядачами, герой численних публікацій, монографій та акторських байок.

Народився 14 березня 1891 року у Львові в родині залізничника і пралі. Був останнім з дев’яти дітей бідної родини, де живими залишився лише він і старша сестра Ольга, яка і вивела його потім на сцену. Вона була гарною співачкою і актрисою театру товариства «Руська бесіда», прозивали її «галицьким соловейком». Батько Максиміліан Петрович, людина крутої вдачі, покладав на єдиного сина великі надії, намагався вивчити його як слід, віддав до гімназії. Але з неї відмінника Бронека виключили з «вовчим квитком» (тобто без права продовжувати освіту будь-де) за артистичні карикатури на вчителів.

1905 року Бучма став актором театру «Руська бесіда», де, зокрема, грав у першій постановці «Украденого щастя» того завзятого парубка, який був ватажком сільської молоді й на святі Пущення, біля корчми гострим словом дошкуляв жандарму. 

Під час Першої Світової війни воює у складі австрійської армії, потрапляє до російського полону, а згодом і на заслання в Середню Азію – будувати Турксиб, звідки тікає і вертається в Україну. Протягом 1917–1919 років грає в трупі Садовського і паралельно відвідує заняття в Київському музично-драматичному училищі Лисенка. 

Потім утворює в Дрогобичі «Новий львівський театр», який у 1920 році, об’єднавшись у Вінниці з трупою Гната Юри, отримує назву Театр ім. Франка. Керівництво театром віддають Гнату Юрі, як більш підкутому адміністратору.

В 1922 р. приєднується до «Березолю», де стає провідним актором театру. Разом із Курбасом долучається до роботи на Одеській кіностудії ВУФКУ. Якщо у першому фільмі режисера «Вендетта» (1924) він виконує лише другорядну роль і приміряється до гри на камеру, то в другому фільмі «МакДональд» (1924) грає головну роль. 

Завдяки розвиненій акторській пластиці, вродженому артистизму і харизматичності Бучмі вдається стати зіркою фільмів ВУФКУ. Протягом 1926–1930 років він практично припиняє грати в театрі, а весь свій час віддає кінозйомкам.

Серед найбільш успішних його головних ролей в кіно цього періоду – «Тарас Трясило», «Тарас Шевченко» (обидва – 1926 року), «Нічний візник», «Проданий апетит», «Напередодні», «Джиммі Гіґґінс» (усі – 1928 року), «П’ять наречених» (1930).

Але хрестоматійною вважається його епізодична роль у фільмі Олександра Довженка «Арсенал» (1929), де Бучма зіграв отруєного газом німецького солдата, який екстатично сміється прямісінько в камеру. 

У 1928 році Бучма вирішує перевірити свої сили в ролі кінорежисера та за власним сценарієм знімає перший і єдиний фільм «За стіною»(1928), в якому виконує і головну роль, фільм вважається втраченим. 

У 1930 році актор повертається до «Березолю», а після розгрому театру і арешту Курбаса, вимушено переходить до Театру ім. Франка, проте не полишає і роботу в кіно. У кінокар’єрі актора майже тридцять успішних ролей, але обидві Сталінські премії, які він отримав – за роботу в театрі.

Джерела:

  1. Перерваний політ. Українське кіно часів ВУФКУ. Спроба реконструкції [Текст] : Монографія. Науково-популярне видання / Брюховецька, Лариса Іванівна. – К. : Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2018. – 570 с.
  2. Амвросій Бучма [Текст] = Життя і творчість видатного українського актора, великого майстра української сцени / Заболотна, Валентина Ігорівна ; Під ред.В.М.Кордун; Худож. А.В. Косяк. – К. : Мистецтво, 1984. – 166 с.
  3. Амвросій Бучма [Текст] : Біографічна повість / Ю. А. Косач ; Під ред. Н.Б.Мурченко; Худож. Є.В.Попов. – К. : Молодь, 1978. – 224 с.
  4. АМВРОСІЙ БУЧМА
  5. Бучма Амвросій