Василь Григорович Кричевський – український художник, архітектор, графік, художник театру і кіно та декоративно-ужиткового мистецтва, доктор мистецтвознавства, професор, педагог, почесний дійсний член Української Вільної Академії наук.

Був патріархом великої родини Кричевських, яка дала українському мистецтву ряд видатних особистостей. Батько художників Василя та Миколи, митців, які здобули собі розголос особливо за свої праці аквареллю. Дід мисткині Катерини Василівної Кричевської-Росандич. Брат Федора Кричевського – видатного образотворчого митця і педагога.

Народився 12 січня 1873 року в селі Ворожба на Сумщині у сім’ї повітового фельдшера. Спочатку навчався у Харківському залізнично-технічному училищі. По закінченні технічної училища працював під керівництвом  архітекторів С. Загоскіна і О. Бекетова. Пізніше Кричевський  викладав історію українського мистецтва в університеті Харкова. З 1895 року він самостійно розробляв деякі проекти шкільних і приватних будівель. Кричевський  автор  нового архітектурного стилю – так званого “українського модерну”.  У 1902 р. Полтавське губернське земство оголосило конкурс на створення проекту  нового земського будинку. Проект В. Кричевського визнано кращим: саме в ньому  були відтворені характерні риси українського народного будівництва. У 1903-1906 рр. митець живе у Полтаві, розроблює оформлення будинку,  інтер’єри.

Кричевський працював як театральний декоратор. Від 1907 почав виготовляти декорації та костюми для київського театру М. К. Садовського. Він став новатором у галузі української книжкової графіки, блискуче оформивши твори М. Грушевського (“Ілюстрована історія України”, побачила світ 1912–13, “Культурно-національний рух на Україні в ХVI–ХVII століттях”, надрукована 1912, “Історія української літератури” 1923 ), В. Винниченка, Д. Ревуцького та багатьох інших. В. Кричевський став одним із засновників Української Академії Мистецтв (НАОМА) у 1917 р. та одним з її перших професорів, згодом –  Архітектурного і Мистецького інститутів м. Києва.

Навесні 1918 року Василь Кричевський створює Малий і Великий Державний герб України, а також печатку для дипломатичних паперів і банкноту вартістю дві гривні.  Водночас брав участь у роботі підготовчої комісії зі створення герба України, підготував свої проекти Великого і Малого Державних Гербів України. Розробив також проекти Великої та Малої державних Печаток УНР, прапор для Богданівського полку. У січні 1918 почав працювати над проектами паперових грошей і поштових марок Української Народної Республіки (згодом у грошовий обіг була випущена виготовлена за його проектом банкнота 2 гривні). 

Від 1925 року був консультантом кінофабрики ВУФКу в Одесі. Співпрацював там з Ю. Яновським та О. Довженком. Оформив низку історичних фільмів, зокрема, “Тарас Трясило” і “Тарас Шевченко” (обидва 1926), а також славетний фільм О. Довженка “Звенигора”. 1937-38 рр. був мистецьким консультантом кінофільмів “Назар Стодоля” та першого кольорового кінофільму в УРСР “Сорочинський ярмарок”.

Був ініціатором і учасником реставрації в Києві будинку, в якому свого часу жив Т. Шевченко (нині філіал музею Т. Шевченка). 1931 р. виконав проект надгробного пам’ятника М. Коцюбинському в Чернігові, 1936 р. – М. Грушевському в Києві. Цього ж року завершив проект музею на могилі Т. Шевченка в Каневі (будівництво здійснювалося як його спільний проект з П. Костирком, проте дещо не так, як задумував Кричевський, фасад був оголений, без української орнаментації).

1939 р. йому присвоїли звання доктора мистецтвознавчих наук, а 1940 р. – заслуженого діяча мистецтв УРСР.

Навесні 1940 року в Києві відбулася велика індивідуальна виставка праць Кричевського за 1892-1940 рр., на якій  експонувалося понад тисячу творів митця.

Восени 1943 р. разом з дружиною та донькою емігрував спочатку до Чехословаччини, потім до Австрії, пізніше до Німеччини, згодом до Франції. 1948 р. в 75-літньому віці переїхав до доньки Галини, яка з чоловіком мешкала у Венесуелі, в м. Каракас. Продовжував малювати, з натури – переважно місцеву природу, з пам’яті – рідне село Ворожбу на Сумщині, дідове обійстя в Лебедині, працював над альбомом українських селянських хат. 

2005 праці Кричевського було внесено до національної енциклопедії Венесуели.

В Україні його картини зберігаються в музеях у Києві, Львові, Сумах, Полтаві, Каневі.

Джерела:

  1. Перерваний політ. Українське кіно часів ВУФКУ. Спроба реконструкції [Текст] : Монографія. Науково-популярне видання / Брюховецька, Лариса Іванівна. – К. : Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2018. – 570 с.
  2. КРИЧЕВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  3. ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ КРИЧЕВСЬКИЙ
  4. Кричевський Василь Григорович
  5. ХУДОЖНЯ ДИНАСТІЯ КРИЧЕВСЬКИХ