Люблю Україну – і їй віддам усі сили

9 березня виповнюється 135 років від дня народження Георгія Нарбута – одного з найвизначніших українських графіків. Він займався оформленням дитячих книг і журналів. Став автором перших банкнот і поштових марок української держави. За життя його називали «неосяжних розмірів талантом» і «найкращим графіком у світі».

Георгій Іванович Нарбут народився 1886 року  на хуторі Нарбутівці на Сумщині.  Родина належала до литовського дворянського роду. Мистецтвом хлопчик почав цікавитися ще до того, як почав тримати в руці олівець — вирізав з кольорового паперу і ліпив з тіста. Під час навчання в глухівській школі його захопили давні шрифти, тож хлопчик старанно копіював зі старих видань «Слова о полку Ігоревім», Київський літопис, німецьку біблію. Найпершу ілюстрацію до книги Георгій створив ще в школі. Це було зображення до поеми «Пісня про Роланда». Наступною роботою стали малюнки до казки «Руслан і Людмила» О.Пушкіна. Після школи Георгій відправився до Петербурга, де вступив на філологічний факультет університету. У Петербурзі художник швидко здобув визнання як ілюстратор і книжковий графік. У 1909-му році він здійснив поїздку до Мюнхена. Натхненний творами А.Дюрера, Георгій Нарбут розвинув свій власний стиль, у якому панує справжній культ лінії.

Митець був неординарний у творчості: умів однаково добре малювати правою рукою і лівою, мав феноменальну зорову пам’ять (складний орнамент, бачений один раз, міг безпомилково відтворити через кілька років). Та Г.Нарбут не міг писати з натури. У Німеччині він працював над книжками В.Жуковського, видав серію книг під назвою «Іграшки». Найбільш відомими роботами митця є ілюстрації до байок І.Крилова і казок Г.К. Андерсена. Також художник заглиблюється у вивчення українського мистецтва і геральдики. У 1913 році він бере участь у складанні «Малоросійського гербовника», де оформлює обкладинку книги і близько 160 гербів. У 1915 році виходить книга «Герби гетьманів Малоросії» з його малюнками.

Після Лютневої революції, охоплений патріотичними почуттями, з вірою в щасливу долю незалежної України Георгій Нарбут покидає своє облаштоване життя в Петербурзі і переїжджає до Києва. Йому запропонували місце професора в новоствореній Українській академії мистецтва, а згодом обрали ректором. Та одразу ж після цього владу в місті захопили більшовики, а згодом — денікінці. Академію позбавили фінансування, і ректор переніс заняття зі студентами до своєї квартири. Його власна вітальня перетворилася на справжню майстерню графіки. В українській столиці художник береться за оформлення різних упаковок, марок, гральних карт в національному стилі. Захопленість шрифтами і орнаментами знаходить відображення в розробці Української абетки, яку митець так і не встиг доробити. Букви алфавіту поєднали в собі вітчизняні та зарубіжні книжкові традиції, їх стиль часто називають «нарбутівським»: в основі робіт майстра лежали українські фольклорні мотиви.

У 1918 році Георгій Нарбут займається проєктуванням національних символів України. Він створює Державну печатку, на якій зображує козака з мушкетом, а зверху – тризуб. Зображення помістили на 1000 карбованців. У банкноті УНР – 100 карбованців він використав елементи українського бароко, тризуб і герб Київського магістрату XVIII століття. Після введення гривні художник виконав замальовки для купюр у 10, 100 і 500 гривень.

В останні роки життя Георгій Нарбут оформив книгу П.Зайцева «Оксана, перше кохання Шевченка» і почав роботу над «Енеїдою» І.Котляревського, яку так і не закінчив. Життя художника було яскраво творчим, але надзвичайно коротким. Він підхопив тиф, потім страждав від ускладнень. 23 травня 1920 року, через два тижні після того, як армія УНР знову увійшла до Києва, 34-річний художник помер.

Джерела:

1. Белецький П. Георгій Іванович Нарбут. – Леніград: Мистецтво, 1985. – 237 с.: іл.
2. https://narbutxxi.rodovid.net/bio.html – Георгій Нарбут
3. https://ukr.agromassidayu.com/georgij-narbut-biografiya-i-tvorchestvo-read-251454 – Георгій Нарбут: біографія і творчість
4. https://uamodna.com/articles/georgiy-narbut-try-desyatyrichchya/ – Георгій Нарбут. Три десятиріччя

“Світе тихий, краю милий, моя Україно…”

9 березня виповнюється 207 років з дня народження Тараса Григоровича Шевченка українського письменника, класика української літератури, мислителя, художника, національного героя і символа України.

Тарас Шевченко народився на Київщині в селі Моринці (нині Звенигородського району Черкаської обл.) у родині селянина-кріпака. Він рано залишився сиротою – його мати померла, коли Тарасу було тільки 9 років, а через півтора роки помер і його батько. Тарас навчався грамоти у місцевих дяків. Десь у цей час, у віці 10 – 12 років, у нього з’явився потяг до малювання.

 Творчість Тараса Шевченка увійшла до скарбниці світової культури, його твори перекладені більшістю мов світу.

Іменем Тараса Шевченка названі вулиці, площі та населені пункти, його ім’я носять Київський національний та Луганський національний університети,  Наукове товариство (Нью-Йорк, США), Всеукраїнське товариство «Просвіта», Інститут літератури НАН України, Чернігівський педагогічний університет, Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут, Придністровський державний університет (Придністровська Молдавська Республіка), Національна опера України та центральний бульвар м. Києва, Тернопільський академічний обласний драматичний театр, Дніпропетровський музичний драматичний театр, Театр драми й музичної комедії у Кривому Розі, Черкаський та Чернігівський драматичні театри, а також школи, гімназії, бібліотеки, кінотеатри тощо.

Крім згаданого Шевченківського національного заповідника у Каневі, 1941 р. у Києві відкрито Центральний державний музей Тараса Шевченка, який у березні 2001 р. отримав статус Національного. Національний музей Тараса Шевченка має дві філії: Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка та Меморіальний будинок «Хата на Пріорці».  Музеї Тараса Шевченка відкрито також  в Черкасах, с. Моринці, с. Шевченкове та с. Будище Черкаської обл., Російській Федерації (в СПб., Орську та Оренбурзі), Казахстані (у Форті Шевченка) та Канаді (Торонто).

Найвищою і найпрестижнішою в Україні творчою відзнакою за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва є Національна премія України імені Тараса Шевченка (присуджується щорічно). ЇЇ засновано (спочатку мала назву Республіканської премії імені Т.Г. Шевченка) в травні 1961 р. у столітню річницю перепоховання праху поета в Каневі. 1969 р. отримала назву Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка, від 1999 р. – Національна премія України імені Тараса Шевченка. З 2000 р. є державною нагородою.

Образ Тараса Шевченка відтворено в низці художніх кінострічок, про нього знято чимало документальних та науково-популярних фільмів.

До Шевченківських днів на великі екрани знову виходить стрічка “Тарас. Повернення”.  Кінопрокат картини здійснить Мережа кінотеатрів КП “Київкінофільм” з 4 по 18 березня. Фільм розповідає про Тараса Шевченка на засланні у Казахстані, перед самим його звільненням із солдатчини. Поет отримує звістку від друзів про помилування його царем Олександром II. Однак військове керівництво Новопетрівського форту не поспішає повідомляти про це Тарасові й не видає наказ про його звільнення. Більше того, до форту із таємною місією прибуває агент із Петербурга…

В Україні та за кордоном на вшанування пам’яті Тараса Шевченка встановлено значну кількість меморіальних дощок, барельєфів, обелісків та безпрецедентно велику як для поета кількість пам’ятників та монументів, зокрема, величні пам’ятники у Харкові та Києві, а також пам’ятники у Дніпропетровську, Донецьку, Львові та інших містах України, в Російській Федерації, Грузії, Білорусі, Молдові, Казахстані, Узбекистані, Туркменії, Литві, Польщі, Чехії, Угорщині, Румунії, Італії, Франції, США, Канаді, Бразилії, Парагваї, Австралії. Лише протягом 2011 р., в рік вшанування 150-ї річниці перепоховання праху Тараса Шевченка на Чернечій горі, відкрито 3 пам’ятники поету: в Оттаві (Канада), Вільнюсі (Литва) та Підгориці (Чорногорія).

Портал «Тарас Шевченко»

На порталі представлено переліки документів 29 архівів України, а це більш ніж 7000 одиниць різноманітних справ, приватних листів, циркулярів, розпоряджень органів влади українською, російською, польською, німецькою й румунською мовами. Тут можна побачити 1000 пам’яток  про видатного поета. На карту нанесено 3246 точок, зокрема маршрути Т. Шевченка, всі вулиці й площі, які названо його ім’я, місця перебування. Створено 27 віртуальних 3D-турів музеями та визнач­ними місцями, пов’язаними з Тарасом Шевченком. Робота триває.

Джерела:

1. ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
2. Фільм “Тарас. Повернення” виходить у повторний прокат