Історії славетних українок

Українська жінка – талановита й багатогранна. Українки ставали королевами, впливали на політику великих держав, з’являлися на полотнах всесвітньо відомих художників і створювали шедеври власноруч. Вони робили наукові відкриття, виступали на світових сценах, засновували школи і писали книжки. Напередодні свята 8 березня згадаємо наших сучасниць, що збагатили своєю творчістю українське мистецтво й здобули світове визнання.

Легенда української сцени – незрівнянна Ада Роговцева. Юною дівчиною вона мріяла стати журналісткою, але стала геніальною актрисою. Її кар’єра розпочалася дуже стрімко. Зніматися в кіно почала з 18 років і стала справжньою зіркою після виходу на екрани радянської кіноепопеї «Вічний поклик». А в театрі актриса найбільше запам’яталася роллю Гелени у п’єсі «Варшавська мелодія». У 23 роки Ада Роговцева вже стала заслуженою артисткою, а у 30 отримала звання народної. 35 років прослужила актриса в Київському академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки, куди прийшла одразу після закінчення Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого і за час роботи в театрі встигла зіграти більше ніж у 50 виставах. А ще активно займалася викладацькою діяльністю, навчаючи акторській майстерності молодь: була професором Національного університету культури й викладала в Київському театральному інституті ім. І.Карпенка-Карого. І нині, незважаючи на поважний вік, актриса продовжує зніматися в кіно й телесеріалах, а також грає в театрі, гастролюючи з концертними програмами і камерними театрами України. Важко назвати усі кінороботи, у яких з’являлася Ада Миколаївна, адже їх дуже багато. Зокрема, серед найпопулярніших сучасних стрічок є «Обручка з рубіном», «11 дітей з Моршина», «Спитайте в осені», «Я кохаю свого чоловіка». Артистка майстерно перевтілюється в різноманітних персонажів і щоразу приголомшує шанувальників своїм професіоналізмом і справжнім талантом.

Одна з найвідоміших українок у сфері музики – Оксана Линів. Донька двох музикантів та онука регента церковного хору, Оксана — диригент зі світовим ім’ям. У 2004 році вона стала фіналісткою Міжнародного диригентського конкурсу імені Густава Малера в Німеччині. З цієї перемоги й почалася її успішна кар’єра.

Тепер українка – найвідоміша диригентка світового рівня, яка співпрацює з провідними музичними сценами світу. Вона керувала оркестрами Німеччини, Австрії, Швеції, Чехії, Угорщини, Іспанії, Естонії, Румунії, Швейцарії, а в Україні створила культовий фестиваль класичної музики LvivMozArt та заснувала Молодіжний симфонічний оркестр України. Саме завдяки їй у репертуарі європейських оркестрів все частіше з’являються твори знаних українських композиторів: від Б.Лятошинського до В.Сильвестрова. Українська диригентка –  перша жінка, яка отримала посаду головного диригента в опері та філармонійному оркестрі австрійського міста Ґрац, піднявшись на високий щабель, здавалось би, чоловічої професії. А в 2021 році Оксана стала першою жінкою-диригенткою за всі 145 років історії Вагнерівського фестивалю — найпрестижнішого оперного фестивалю світу. Оксана увійшла до провідної трійки жінок-диригенток світу молодого покоління.

Завоювала прихильність шанувальників по всьому світу і сучасна одеська художниця Оксана Мась. Її персональні виставки проходять у багатьох країнах з 1995 року.

У своїй творчості мисткиня не боїться експериментувати з різними матеріалами та техніками виконання, знаходить власні прийоми, намагаючись своїми роботами віднайти український культурний код. Найбільш відомі її проєкти – багатометрові панно, створені із розписаних вручну яєць. ЇЇ «Погляд у вічність» – мозаїка Оранти із писанок – експонувався у Софії Київській у 2010 році. На весь світ Оксана прославилася арт-інсталяцією «Вівтар нації». Композицію створила з-понад 2-ох млн дерев’яних яєць із зображеннями смертних гріхів, страхів та бажань. Цей проєкт представляв Україну на міжнародній виставці сучасного мистецтва у Венеції в 2012 році, де викликав справжній фурор та масу обговорень. Майстриня стала першим українським художником, який має персональну виставку в італійському Музеї сучасного мистецтва MA*GA та презентує свій проєкт у найстарішому аукціонному будинку світу Sotheby’s. Провідну тему своєї творчості – єдність в окремому – художниця підкреслила  в мистецькому проєкті Spiritual Cities, у якому створила візерунки із малюнків планів храмів всіх світових релігій. Майстриня не зупиняється на досягнутому, займається живописом і графікою, декоративно-ужитковим мистецтвом, створює різноманітні інтер’єри, проєктує будинки та квартири і навіть має певні здобутки в рекламно-видавничій справі.

Ось такі наші талановиті сучасниці, мистецьке обличчя нашої держави. Завдяки їх творчості Україна займає почесне місце в мистецькій палітрі світу. А нам, українцям, є ким пишатися і на кого рівнятися.

Джерела:

1. https://espreso.tv/article/2020/03/05/narodzhena_u_vyshyvanci_ukrayinky_zi_svitovoyu_slavoyu – Народжена у вишиванці
2. https://kino-teatr.ua/uk/person/rogovtseva-ada-7112.phtml – Ада Роговцева
3. http://vsviti.com.ua/interesting/society/73910 – Ада Роговцева
4. https://philharmonia.lviv.ua/collective/actors-669/ – Оксана Линів – диригент
5. https://gazeta.ua/articles/diaspora/_hudozhnicya-z-ukrayini-proslavilasya-na-uves-svit-nezvichajnimi-kartinami/810993 – Художниця з України

“Так і живу між звуками й словами”

Сьогодні виповнюється 90 років від дня народження Олександра Івановича Білаша, українського композитора, народного артиста України, Героя України, Лауреата Державної премії ім.Т.Г.Шевченка. Народного артиста СРСР.

Олександр Білаш народився 6 березня 1931 р. у селі Градизьк Глобинського району Полтавської області. Батько Іван Опанасович Білаш працював бухгалтером, мама — Євдокія Андріївна (у дівоцтві Тонкошкур), — сільська трудівниця. Олександр Білаш закінчив Житомирське музичне училище, згодом Київську консерваторію (композиторське відділення, клас професора М. Вілінського).

В 1976-1994 роках очолював Київську організацію Спілки композиторів України. Був секретарем Всесоюзної організації, а у 1999 р. його обрали 1-м головою ГО Земляцтво «Полтавці» в м. Кисні.

Коло музичних інтересів О. Білаша досить широке, це не лише пісні, яких у творчому доробку композитора понад 400, це і музика до кінофільмів  (“Катя-Катюша”, “Роман і Франческа”, “Сейм виходить з берегів”, “Сон”, “Бур’ян”, “Легендарний Севастополь”, “Дума про місто”, “Вир”, “Небезпечна гастроль), спектаклів, фортепіанні концерти, оперети, дві опери (“Гайдамаки” за поемою Т.Шевченка (1965, лібрето В.Шевчука) та “Прапороносці” за романом О.Гончара (1985, лібрето Б.Олійника)) та моноопери (“Балада війни” на слова І.Драча (1971) та “Сповідь білого тюльпана” за повістю Ч.Айтматова (1999)), симфонічні твори ( “Вишневий вітер” на слова І.Драча “На смерть поета”, присвячена Т.Шевченку (1989),  “Надвечірні дзвони” (“Голод-33”) на слова В.Бровченка (1993) та “Поклони” на слова І.Франка (1994)).

В період між 1977 та 2001 рр. ним було створено десять поетичних збірок, серед них – “Мелодія”, “Криниця”, “Ластів’яні ноти”, “Мамине крило та ін.

Д. Павличко, Б. Олійник, М. Ткач, І. Драч, В. Юхимович це ті друзі і творчі побратими  із якими О. Білаш постійно спілкувався, багато писав на їхні тексти.

Унікальна риса вокальних творів О.Білаша – їх універсальність, “всеужитковість”. Вони однаково доречні і в філармонійних концертах, і на широкій естраді, і – ніде правди діти – за сімейним столом. Серед виконавців пісень композитора – Д.Гнатюк, К.Огнєвий, М.Кондратюк, А.Мокренко, Ю.Гуляєв, В.Тіткін, О.Таранець та М.Ритвицький, квартет «Явір», тріо бандурис­ток Українського радіо, тріо «Либідь», Д. Петрнненко, Г Ципола, Є. Мірошниченко, Л. Остапенко. і, звичайно, люба дружина та мати двох білашевих доньок – Лариса Іванівна Остапенко. 

Джерела:

1. Олександр Білаш [Текст] : Нарис / І. О. Немирович ; Під ред. Т.С.Невінчаної; Худож. Б.Й.Бродський. – К. : Музична Україна, 1979. – 72 с.
2. Білаш Олександр
3. Спектри творчих кольорів О.Білаша
4. Олександр Білаш