“Прекрасний невдаха”

Сьогодні святкує своє 70-річчя один із найбільш незвичайних представників британської музики, співак і гітарист Кріс Рі. Його хриплуватий голос під м’які переливчасті звуки гітари при виконанні блюз-композицій зводили з розуму меломанів наприкінці 80-х років. Лірика музиканта трохи похмура, але компенсується особливою енергетикою, яка стала запорукою його успіху.

Крістофер Ентон Ріа народився 1951 року в Північній Англії в містечку Мідлсбро в сім’ї іммігрантів: батько за походженням був італійцем, а мати – ірландкою. Хлопця виховували в дружній багатодітній родині. Голова сім’ї займався виготовленням морозива і володів фабрикою з виробництва холодного десерту. У шкільні роки Кріс вже визначився з майбутньою професією. Його цікавила журналістика, тож після школи він вступив до коледжу Святої Марії при католицькій чоловічій школі. Та диплом журналіста отримати не судилося: Крістофер був відрахований з першого курсу через конфлікт з педагогом. У 19 років юнак почув записи американського фолк-гітариста Джо Волша з гурту «The Eagles», під впливом яких йому страшенно захотілося також взяти до рук гітару і почати створювати музику. Він купив інструмент і відчайдушно навчався грі на ньому упродовж двох років. Згодом він також оволодіє фортепіано, акордеоном, губною гармонікою, органом та мандоліною.

У 22 роки Кріс вже став учасником гурту «Магдалена», а згодом – його ведучим вокалістом. У 1975 році гурт змінив назву на «Beautiful Losers» («Прекрасні невдахи»).  Учасники колективу перемогли в національному конкурсі самодіяльних музичних гуртів, до того ж були відзначені британською газетою «Melody Maker» як «найкращі новачки року». У 26 років Кріс Рі вирішив розпочати сольну кар’єру і випустив свій перший сингл «Fool (if you think it’s over)», який завоював популярність у Британії та США, навіть був номінований на «Греммі» як «пісня року». Успіх утім був короткочасним. У творчості співака настала затяжна чорна смуга. Другий, третій, четвертий альбоми були, як «холості патрони»: жодного хіта або більш-менш популярної пісні. Співак був готовий уже розпрощатися з музикою, як раптом п’ятий альбом «Water Sign», випущений у 1983 році, виявився популярним в Європі і зробив Кріса Рі мегазіркою. Життя музиканта перетворилося в безперервний драйв – нескінченні гастролі, концерти, записи, зйомки кліпів.

У 1986 році було випущено альбом «On the beach», який став справжнім хітом у Британії та «золотим» у Австралії, Новій Зеландії та Японії. Диск було випущено навіть у СРСР фірмою грамзапису «Мелодія» під назвою «На пляжі». Нарешті слухачі оцінили його музичну творчість – теплоту текстів, хриплуватий голос, м’яке звучання гітари в рок-баладах та блюзових і софт-рокових композиціях. Британець склав серйозну конкуренцію популярним тоді американським зіркам – Біллі Джоелу, Роду Стюарту і Брюсу Спрінгстіну. У середині 1990-х у Кріса Рі почалися серйозні проблеми зі здоров’ям, він переніс складну операцію і завдяки вдалому лікуванню через певний час повністю одужав. Шанувальники шалено раділи поверненню на сцену свого кумира.  Кріс Рі дав концерти у Британії, Франції, Бельгії, Голландії, Швейцарії, Німеччині та Росії.

Зараз у творчому активі музиканта – 23 сольних альбоми, велика кількість хітів та музичних експериментів. До того ж Кріс Рі є титулованим пілотом перегонів «Формула-1 і перегонів туристичних автомобілів.

Джерела:

1. https://www.facebook.com/UkrainianPeopleMagazines/posts/2646674568987371/ – Кріс Рі «І ти, моя любов»
2. https://24smi.org/celebrity/29410-kris-ri.html – Кріс Рі
3. https://salvemusic.com.ua/chris-rea-kris-ri-biografiya-artista/ – Кріс Рі
4. https://salvemusic.com.ua/chris-rea-kris-ri-biografiya-artista/ – Кріс Рі: біографія артиста

Губарєв Олександр

ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ ГУБАРЄВ — художник-графік, майстер акварелі та ліногравюри — складної графічної техніки, в якій він знайшов свої неповторні шляхи самовираження. Член (академік) Національної академії мистецтв України (2009), Народний художник України (1993).

Народився Олександр Іванович 1 вересня 1926 року в місті Дніпропетровську. У 1955 р. закінчив з відзнакою Київський державний художній інститут за спеціальністю «Художник-графік». Серед його вчителів були В.І.Касіян, О.С.Пащенка, І.М.Плешинський, І.М.Красний. Дипломна робота – це серія автолітографій «Дніпро» – була удостоєна диплома з відзнакою.

1955 по 1961 рік працював художником-ілюстратором журналу «Україна», а з 1961 займався над власною творчістю. Одночасно співробітничав, як ілюстратор, у журналах «Всесвіт», «Зміна», «Ранок», «Радянська жінка», «Барвінок», «Малятко». У доробку понад 500 журнальних малюнків.

Член Національної спілки художників України (1960). Обирався головою секції графіки, членом правління Київської організації НСХУ, членом правління Спілки, керівником творчих груп художників, які працювали в різних регіонах колишнього СРСР і за його межами.

Як майстер книжкової графіки проілюстрував 32 книжки у видавництвах «Дитвидав», «Молодь», «Веселка», «Музична Україна». О. Губарєв створив понад 90 екслібрисів, що стали взірцем цієї своєрідної графічної мініатюри.

З 1955 року роботи художника регулярно експонуються на виставках і завжди користуються успіхом серед шанувальників образотворчості. З 1968-го по 2014 рік відбулося близько 20 персональних виставок художника як в Україні, так і за її межами.

Основні серії творів: «Народні балади Закарпаття» (1966), «Українські пісні про кохання» (1967), «Карпати» (1971), «Моє місто» (1972), «Сторінки пам’яті» (1975), «Зустріч з Югославією» (1977), «По Болгарії» (1981), «Мотиви Києва» (1982), «Київ давній» (1983), «Незабутнє» (1988), «Золоті ворота. Народні легенди» (1990), «Київ історичний» (1993), «Іван Драч. «Чорнобильська Мадонна» (1996), «Силуети Львова» (1997), «Алегорії» (1998), «Болгарські сюжети» (1999); живописні твори: «Я обіймаю Вас (пам’яті Сергія Параджанова)» (1999), «Хакасія. Свідки минулого» (2000), «Острів Ітуруп. Вулкан Б. Хмельницький» (2003), «Дніпро біля Гребенів» (2005), «Чорногора» (2006), «Серед гір» (2007), «Східний Крим» (2008), «Літо у Видубичах» (2009), «Крим. Вечірній Карадаг» (2011).

Видана книга «Українські легенди» з гравюрами О. Губарева (видавництво «Веселка», 2011). Ім’я митця внесено до Європейської енциклопедії екслібрису, що видається в Португалії.

Твори, які експонувались на численних виставках отримали 26 різних дипломів та грамот. Зберігаються в музеях, галереях та приватних збірках України і за її межами: Росія, Болгарія, Польща, Німеччина, Франція, Італія, США, Канада.

Нагороджений: Золотою медаллю АМУ (2010), медалями «За трудовое отличие» (1982), “В ознаменование 1500-летия Киева” (1982),”Ветеран труда” (1988), «60 лет Победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (2005), Почесною грамотою Верховної Ради України (2005).

• 

• 

• 

• 

Джерела:

1. Олександр Губарєв
2. Олександр Губарєв. «Зустрічі без прощань»
3. Губарев Олександр Іванович