Василь Седляр – відомий український художник 1920-1930 років, один із засновників школи українського монументального живопису. Працював у галузі книжкової графіки та декоративно-прикладного мистецтва.

Василь народився 12 квітня 1899 року на хуторі Христівка Зіньківського повіту, Полтавської губернії в родині селянина. Початкову освіту здобув у місцевій чотирирічній школі. Далі навчався у Київській художній школі. По її закінченні вступив до Української державної академії мистецтв під керівництвом Михайла Бойчука. Навчання в школі “бойчукістів” стало чи не найважливішою віхою в житті В. Ф. Седляра, збагатило його художній світ, визначило творче спрямування. В Академії розкрилися виняткові організаторські здібності майбутнього митця.

У січні 1921 р. Седляр став викладачем Межигірської керамічної школи-майстерні. За перші два роки діяльності школи було створено понад 50 зразків майолікового посуду з розписом. На виставці Межигірської художньо-керамічної школи, організованій 1923 р., експонували понад тисячу витворів. Пізніше експонати виставлялися у Празі, Берліні, Венеції, Парижі та в Москві.

Згодом Василь разом з Павленком та Падалкою відродив керамічне виробництво в Межигір’ї та створив на його базі художньо-керамічний технікум і технологічний інститут кераміки й скла. У декоративній скульптурі, у розмальованому посуді втілювалася ідея відродження національного стилю, в основі якого лежала народність. Цією ж ідеєю пройняті були й монументальні роботи, створені Михайлом Бойчуком і його учнями, де в узагальнених образах відображалися сцени сільського життя, боротьби за волю, оспівувалися споконвічні людські цінності. Живописом прикрашалися санаторії, казарми, будинки культури, театри. Простота композиції, висока майстерність, заснована на класичних зразках минулого, була доступна розумінню і викликала у глядача глибоке співчуття.

1925 року Седляр став одним із засновників Асоціації революційного мистецтва України (АРМУ). У 1926 р. Василь Седляр разом із Бойчуком поїхав у відрядження за кордон. За рік він відвідав мистецькі школи Чехословаччини, Франції та Німеччини.

Окрім викладацької діяльності Василь Теофанович ілюстрував книги, зокрема Маяковського, Франка, Шкурупія. Два роки присвятив оздобленню шевченківського “Кобзаря”. 44 ілюстрації в чорно-білих кольорах (пізніше були кольорові варіянти). Прості та глибокі водночас, такі ж як і твори Тараса Григоровича. Долучився також до стінних розписів Харківського театру (нині знищені).

Власні твори митець експонував на республіканських, всесоюзних і міжнародних художніх виставках. Фахівці високо цінували його талант, популярність та вплив “бойчукістів” того часу були беззаперечними. Це викликало заздрість інших художників, та прискіпливу увагу панівної верхівки.

Партії не подобалося таке “занурення” у народну тематику. Вони вимагали від майстрів зовсім іншого підходу до вирішення художніх завдань. Поступово всі пошуки та новаторства замінялися єдиним стилем, який вимагав зображення фальшивого героїчного патосу, загального тріумфу, зображення “щасливого народу”.

Настали часи великого терору. Художників позбавили можливості реалізувати свій талант. Офіційна критика почала звинувачувати “бойчукістів” у прихильності до селянської і національної ідеї. Тож чекати арештів довелося недовго. Наприкінці вересня 1936 заґратували професора живопису Івана Падалка, у листопаді Михайла Бойчука, за ним – Василя Седляра. Їх звинуватили в “ідеологічній диверсії”, що прирівнювалося до політичного криміналу, а також пригадали виїзд за кордон, і додали до справи обвинувачення у шпигунстві та участі в контрреволюційний організації.

13 липня 1937 року Седляр, Бойчук та Падалка були страчені як “вороги народу” органами НКВД СРСР. Реабілітації довелося чекати довгих 30 років. Та лише в 1980-х роках відкрилася страшна правда про криваві розправи 1937-1941 років. Зокрема і про розстріли у Биківнянському лісі. Мабуть, саме там, серед тисяч жертв, і є безіменна могила Василя Седляра.

Джерела:

  1. Михайло Бойчук та його школа [Текст] : Монографія / Соколюк, Людмила. – Харків : Видавець Олександр Савчук, 2014. – 386 с.
  2. Василь Седляр – найвидатніший послідовник школи Бойчука
  3. Седляр Василь Феофанович
  4. Воскресіння Василя Седляра. Твори розстріляного художника повертаються до українців