Найбільше, що пов’язує нас із дитинством – це мультики! Яскраві малюнки, дивовижні подорожі і надзвичайні герої! Цілий казковий світ, що захоплював, породжував мрії, надавав інформацію. Їх завжди чекали із нетерпінням. На цьому виді мистецтва виростають цілі покоління.

Шлях анімації від початку до її сучасного стану зайняв понад сто років. Днем народження мальованої мультиплікації вважається 30 серпня 1877 року: тоді був запатентований винахід Еміля Рено – «оптичний театр», у якому французький винахідник демонстрував глядачам комічні сюжети  тривалістю в 15-20 хвилин. У 1908 році француз Еміль Коль показав свій анімаційний фільм «Фантасмагорія», який став знаковим для розвитку анімації, оскільки тут уперше був структурований самодостатній сюжет, а головний герой був наділений певним характером. Сам мультфільм був мальованим. Також Еміль Коль одним із перших застосував ефект «присутності»: у кінці стрічки його рука з’являться в кадрі та «ремонтує» головного героя.

Перші лялькові мультиплікаційні фільми «Прекрасна Люканіда, або війна вусачів з рогачами» (1910) та «Помста кінооператора» (1912) створив російський художник, оператор та режисер Владислав Старевич. Героями його стрічок ставали жуки, які рухалися настільки природно, що публіка була впевнена — автор видресирував справжніх комах. Владислав Старевич був тонким психологом і талановитим художником. Він дбав не тільки про образотворчі якості мультфільмів, а й наповнював їх глибоким змістом. Справжню революцію у світі анімації зробив Уолт Дісней, американський режисер, художник і продюсер. Його вважають батьком і королем мультиплікації, адже тільки премію «Оскар» він отримував 30 разів! Досвід талановитого аніматора беруть за основу і сьогодні. Видатний режисер  створив перший звуковий мультфільм — «Пароплавчик Віллі» (1928) про мишеня Міккі, перший музичний — «Танок скелетів» (1929) та перший повнометражний мультфільм — «Білосніжна та сім гномів» (1937).

Перші мультиплікаційні фільми в Україні  з’явилися в 1927 році в центральній мультиплікаційній майстерні в Одесі: В’ячеслав Левандовський поставив «Казку про солом’яного бичка», поклавши в основу сценарію сюжет популярної казки. Мультфільм не зберігся, окрім деяких кадрів, надрукованих у тогочасних журналах. Раніше мультфільми можна було умовно поділити на мальовані та лялькові. Пізніше стали використовувати й інші матеріали, наприклад, пластилін. Так, український режисер-аніматор Олександр Татарський уперше створив мультиплікаційний фільм із пластилінових ляльок — знамениту «Пластилінову ворону» (1980). Стрічки режисерів Володимира Дахна (серіал «Як козаки…»), Давида ЧеркаськогоПригоди капітана Врунгеля»), Леоніда ЗарубінаСолом’яний бичок») прославили українських аніматорів у всьому світі, а в 2003 році мультфільм українського режисера Степана Коваля «Ішов трамвай № 9» отримав на Берлінському фестивалі кінонагороду — «Срібного ведмедя».

Справжня революція у виробництві мультфільмів відбулася з появою комп’ютера. Сучасні технології дають мультиплікатору можливість створювати трьохвимірний простір замість плаского, малювати в будь-якому стилі та техніці, використовувати найяскравіші кольори. А згодом майстри кінематографу застосували ще одну цікаву технологію – поєднання гри живих акторів із мультиплікаційними героями.

Джерела:

  1. Шупик О. Мистецтво мультиплікації. – Київ: Наукова думка, 1983. – 134 с.: іл.
  2. https://hromadske.ua/posts/vid-volta-do-voll-i-istoriia-animatsii-u-13-multfilmakh – Від Волта до «Волл-і»
  3. https://www.letopis.info/themes/cinematograph/istorija_multiplikacii.html – Історія мультиплікації
  4. https://history.vn.ua/pidruchniki/nazarenko-art-9-class-2017/22.php – Мультиплікація