Михайло Поплавський

Ректор, а згодом і президент Київського університету культури і мистецтв Михайло Поплавський має широке поле діяльності. Він ще і політик, і продюсер, і телеведучий, а також визнаний майстер пісні. Його концерти збирають сотні фанатів, а пісні завжди на слуху. 

Михайло Михайлович Поплавський народився 28 листопада 1949 року в селі Мечиславка на Кропивниччині (колишня Кіровоградщина) у селянській родині. Його початкова робоча діяльність не мала нічого спільного із творчістю. Після школи юнак закінчив училище за спеціальністю «машиніст електровозу» і працював за фахом у шахті на Донеччині. А от після служби в армії з’явився потяг до творчості – і Михайло вступає до училища культури в Олександрії, а згодом був і Київський інститут культури. У 1985-му році артист захистив кандидатську дисертацію в Академії педагогічних наук, після чого працював в Інституті культури викладачем, а згодом і доцентом, професором, завідувачем кафедри, деканом факультету. З 1993-го року, у віці 44 роки, Михайла Поплавського затверджено ректором Київського інституту культури, що зробило його наймолодшим ректором в Україні. У колі студентів він завжди користувався популярністю і авторитетом. Не рідко до нього приходили за порадами.

Щоб привернути увагу громадськості до свого ВНЗ, використовуючи «теорію стресу», Михайло Поплавський вийшов на сцену. Так, руйнуючи старі стереотипи, шанований і поважний ректор столичного закладу виконав пісню «Юний орел». Особистість «співочого ректора» зворушила й зацікавила публіку, і цей інтерес перейшов і на університет. Університет культури і мистецтв було визнано найкращим вищим навчальним закладом, а М.Поплавський став лауреатом програми «Людина року» в номінації «діяч культури і мистецтв». Також Михайла Михайловича було визнано і «ректором року» 5 років поспіль (з 1997 по 2001 рік). У ВНЗ почали відкривати нові кафедри і факультети, незабаром концепція університету повністю змінюється.

Артист має свою чудову команду і власним стилем одягу буквально створює іміджевий стиль університету, який закріпився за ним на багато років. У своїй промові до абітурієнтів М.Поплавський якось сказав: «Я мрію, щоб в Україні було модно бути українцем, я мрію, щоб було модно навчатися в українських університетах і щоб українці були успішними. Успішні українці — успішна Україна. Тримаємо разом українську хвилю!». На своїх концертах артист часто задіює студентів університету і перетворює виступ на феєричне шоу. Сам же М.Поплавський зазначає: «Я не співак, а ректор, який співає». А студентів ніжно називає «діти».

Михайло Поплавський також відомий як генеральний продюсер, головний режисер-постановник, автор численних мистецьких проєктів, зокрема: Всеукраїнського дитячого телеконкурсу «Крок до зірок», кулінарної телепередачі «Шеф-кухар країни», батл-шоу «Наша пісня», Шевченківського вечора «Ми діти твої, Україно!», концертної програми до Міжнародного дня матері «Мамо, вічна і кохана», музичного телемарафону «Пісня об’єднує нас» та ін. Артист активно займається і політичною діяльністю. Він був обраний депутатом Київської обласної ради, а згодом і народним депутатом. У 2014 році був членом Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.

Михайло Поплавський відкритий для громадськості: він має свій власний офіційний сайт, на якому розповідає про себе, свою діяльність, ділиться успіхами, фото та відео з концертів. Артист дуже імпонує своїм добрим гумором і позитивною енергетикою.

Джерела:

1. https://www.radiosvoboda.org/a/974882.html – Михайло Поплавський
2. https://znaj.ua/dossier/225-mihaylo-mihaylovich-poplavskiy-dosye-kompromat-biografiya-foto – Михайло Михайлович Поплавський
3. https://clutch.net.ua/uk/stars/21-mihail-poplavskiy – Михайло Поплавський

Якутович Сергій

Якутович Сергій Георгійович – відомий український художник, графік, книжковий ілюстратор, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, член Національної спілки художників України, член-кореспондент Академії мистецтв України.

Сергій Якутович народився 21 листопада 1952 року в Києві в родині відомого українського графіка Георгія Якутовича, який працював, зокрема, над фільмом “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова.

У 1970 році закінчив Республіканську середню художню школу ім. Т.Г. Шевченка, а в 1973 році – Московський поліграфічний інститут (факультет художнього оформлення).

Також із 1973 до 1974 року навчався на графічному факультеті Київського державного художнього інституту (Національна академія мистецтва та архітектури).

Із 1973 року – постійний учасник художніх виставок в Україні та за кордоном. Протягом 1977 – 1981 років – аспірант творчих майстерень Академії мистецтв СРСР у Києві.

У 1977 році здобув першу премію з графіки на виставці-конкурсі “Молоді художники СРСР”, у Москві. Із 1978 році – член Спілки художників СРСР.

У 1979 році отримав першу премію з графіки Академії мистецтв СРСР, а протягом 1979 – 1981 років був стипендіат СХ СРСР. У 1980 році – гран-прі Всесоюзної виставки “Молодість країни”, Ташкент, а в 1981 році – лауреат Всесоюзної премії ім. Ленінського комсомолу.

У 1983 році здобув гран-прі міжнародного конкурсу “За мир”, Берлін. Протягом 1983 – 1988 років – премії на міжнародних бієнале графіки в Братиславі, Любляні, Кракові, а в 1985 році – спеціальний приз Першої трієнале антифашистського мистецтва в Майданеку (Польща).

Також в 1987 році був відзначений почесним званням “Заслужений художник України”. У 1990 році – стипендія міста Лейпцига, а в 1990 році нагороджений Великою золотою медаллю Академії мистецтв СРСР.

Із 1996 до 1999 року працював в Іспанії. У 2003 році отримав Золоту медаль Академії мистецтв України, а в 2004 році став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка.

У 2004 році – член-кореспондент Академії мистецтв України. А в 2008 році здобув почесний приз фонду “Україна-3000” за внесок у розвиток українського кінематографа. Також у 2008 році – відзначений почесним званням “Народний художник України”.

Однією з перших книжкових ілюстрацій у кар’єрі Якутовича стала поема Пушкіна «Полтава». Після цього він оформлював видання Олексія Толстого, Александра Дюма, Льва Толстого, Олеся Гончара, Миколи Гоголя та навіть епосу «Трістан та Ізольда». У 2011 році за ілюстрації до книги Ліни Костенко «Берестечко» отримав одразу дві премії на міжнародній виставці у Ашгабаті — у номінаціях «Найкращий художник» та «Дитяча книга».

У своїх графічних роботах він скрупульозно проробляє кожен сантиметр. Графік використовує таку кількість персонажів і предметів, так їх поєднує, застосовує такі метафори, що одразу не те що весь проект — один аркуш непросто осягнути! Його роботи ніби «геральдичні». І часом, щоб цю саму геральдичність осягнути, треба володіти неабияким багажем знань і бути знайомим зі світовою літературою. Інакше лишається просто насолоджуватися до неймовірності філігранною роботою художника.

Загалом художник ілюстрував 160 різноманітних друкованих видань. Працював він також і в кінематографі, зокрема над фільмом Олеся Саніна “Поводир”. А для фільму “Молитва за гетьмана Мазепу” Сергій Якутович створив майже півтори тисячі квадратних метрів декорацій.

Твори зберігаються:

Національний художній музей України (Київ), Національний музей книги та друкарства (Київ), Музей літератури (Одеса, Україна), Державна Третьяковська галерея, Музей образотворчого мистецтва ім. О. О. Пушкіна (Москва), Державний Російський музей, Музей Ф. М. Достоєвського (Санкт-Петербург, Росія), Altes Museum (Берлін), Музей міста Катанья, Український дім в Америці (Нью-Йорк, США), Смітсонівський музей (Вашингтон), Білий Дім (Вашингтон).

Джерела:

1. Незавершений проект [Текст] : Альбом / Якутович, Сергій Георгійович ; Передм. М.В.Матіос. – К. : Грамота, 2008. – 312 с.
2. Сергій Якутович
3. Серед декорацій та ілюстрацій: 5 фактів про художника Сергія Якутовича
4. Чи легко бути Якутовичем?