Олександр Андрійович Бородай – український митець, монументаліст, живописець, графік, емальєр. Заслужений художник України (2008), засновник школи вітчизняного емальєрства, автор численних монументальних робіт у Києві, Дніпрі, Полтаві, Кам’янці, тощо, учасник багатьох вітчизняних та міжнародних виставок і художніх симпозіумів.
Закінчив віддлення Монументального мистецтва у Київському державному художньому інституті (проф. Т. Яблонська), 1972 рік; член Спілки художників України з 1975 року; учасник виставок в Україні та за кордоном з 1969 року; учасник міжнародних симпозіумів з гарячої емалі (Угорщина) з 1982 року (його роботи складають окрасу Музею емалі в м. Кечкемет); керівник творчих груп художників-монументалістів у Будинку творчості Спілки художників України у м. Седневі ( 1980-і рр.); співзасновник творчого об’єднання київських монументалістів «Погляд» (1987 р.).
Основні роботи в галузі монументального мистецтва: рельєфи і розписи в Державному театрі опери і балету у Дніпропетровську (у співавторстві, 1974 р.); монументальні розписи в Дніпропетровському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка (1976 р.); розписи нартексу у Михайлівському Золотоверхому соборі (м. Київ), 1999-2000 рр.; розписи церкви Івана – воїна та Свято – Покровської (Козацької) церкви у м. Києві, 2003-2004 рр.; автор перших в Україні монументальних творів у техніці гарячої емалі (декоративні панно в Головній обсерваторії АН України (1989 р.), оформлення станцій метро «Видубичі», «Осокорки» (у співавторстві з О. Бабаком, 1991 р., м. Київ), оздоблення палацу дозвілля «Листопад» (2003 р., м. Полтава), які започаткували новий напрямок у вітчизняному монументально-декоративному мистецтві – емалі в архітектурному середовищі; був багаторічним художнім редактором культорологічного альманаху «Хроніка — 2000»; співорганізатор і учасник Міжнародних Фестивалів емалі в Україні (з 2009 р.); автор ідеї заснування і співорганізатор першого в Україні Музею художньої емалі (Музей українського живопису, м. Дніпро), своїми знаковими роботами склав ядро колекції музею (з 2015 р.). Працював доцентом кафедри образотворчого мистецтва інституту мистецтв Київського університету імені Б. Грінченка (2012-2018 рр.), де створив першу в українських вузах майстерню емалювання металу та керував дипломними роботами студентів. У 1990 – 2000 рр. — засновник школи вітчизняного емальєрства, творчого угрупування «Майстерня Бородая», віддавав десятиліттями свої знання і сили формуванню нової генерації емальєрів (серед них: Ю. Бородай, Т. і С. Колечки, Т. Турдиєва, У. Федько, Т. Ільїна, А. Рябчук та інші).
Творча і педагогічна діяльність Олександра Бородая, художника-новатора в галузі мистецтва емалі є наріжним каменем у розвитку сучасного українського емальєрства і беззаперечно вагомою у масштабі емальєрства світового: від станкового і монументального, до інсталяцій та експериментальних форм.
Серед останніх творів є неймовірно точні емоційно і одночасно символічні відбитки історичних і соціальних подій, до щему близьких і впізнаваних за вираженим національно-культурним маркером (Серія «Борітеся — поборете», що хронологічно апелює до подій на Майдані 2013-2014 рр.; «Картяр» і «Рекрут» із серії на тему шевченкових поезій «Шукав козак волю, а волі немає»). Роботи «Остання мелодія», «Музика» (містять частини справжніх старовинних музичних інструментів), мають присмак світлої меланхолії того, хто пізнав на власному досвіді плинність і марноту цього світу, але далі любить його щиро і глибоко.
Праці Бородая демонструють широкий діапазон глибоких інтелектуальних зацікавлень автора, стилістичних і тематичних пошуків, силу його інтуїції і невтомний труд. Народна образність його ранніх робіт згодом еволюціонувала від свідомого «національного модернізму» до «загально-гуманістичних» емалей та інсталяцій останніх літ, де увагу зосереджено на універсальному значенні самого ремесла, технології, матеріалу, на важливості відчуття своєї доби, руху відповідно до її темпу.
Джерела:
Library Art Blog 