“Ніколи не припиняй, ніколи не зупиняйся”: Джастін Тімберлейк

31 січня святкує свій 40-й день народження популярний американський поп-співак, R’n’B-виконавець, актор, композитор, продюсер, танцюрист Джастін Тімберлейк.

Народився в місті Мемфіс, штат Теннессі, 31 січня 1981 року. Повне ім’я – Джастін Рендалл Тімберлейк. Перші кроки в музичній кар’єрі Джастін зробив на телешоу «Star Search». Там він виконав пісню в стилі кантрі під ім’ям Джастін Рендалл. Кумирами співака з дитинства були Ел Грін, Майкл Джексон, Елтон Джон.

Як і багато голлівудських зірок, свій шлях до слави музикант почав з участі в популярному тоді дитячому телешоу «Клуб Міккі Мауса». Разом з 12-річним Джастіном виступали Крістіна Агілера, Брітні Спірс, яка стала згодом його нареченою, і Джейсі Чейзес – майбутній напарник Джастіна по «’N Sync». Після закінчення шоу в 1995 році Джастін і Джейсі об’єднуються для створення нового бой-бенду – «’N Sync». Народжується нова група, що складається з 5 молодих хлопців, – «’N Sync». Джастіну на той момент всього 16 років, це кучерявий чарівний підліток, який не встиг навіть закінчити школу. Тімберлейк швидко стає душею і обличчям команди, завжди першим позує перед телекамерами і невпинно вражає всіх своїм енергійним характером. Крім участі в житті групи, він встигає вчитися і відвідувати курси для починаючих артистів.

У 1997 році група випустила перший альбом. Команда молодих, талановитих і харизматичних чоловіків відразу набирає запаморочливу популярність: альбом розходиться 11-мільйонним тиражем. Всього групою було записано 7 студійних альбомів, але найбільшу популярність здобув диск «No Strings Attached 2000», який був проданий тиражем 15 млн примірників. За 5 років існування гурт встиг отримати 3 престижні нагороди MTV Video Music Awards, а Джастін стає секс-символом для мільйонів дівчат по всій земній кулі.

В 2002 році Тімберлейк почав сольну кар’єру, записавши альбом “Justfied” (дві премії “Греммі”). У наступному році став головним лауреатом на MTV Europe Awards. Свій другий альбом – “FutureSex / LoveSounds” (ще дві премії “Греммі”) – він записував разом з ультрамодним хіп-хоп продюсером і автором пісень Тімбалендом. Диск з’явився на полицях музичних магазинів в 2006 році і став одним з найпопулярніших релізів року. У 2008 році виходить його спільний з Мадонною сингл «4 Minutes», а пізніше – і кліп на пісню. Хореографія зірок в цьому відео і на спільному концерті до сих пір входить в топ кращих танцювальних проектів світу поп-музики. Пісня підриває світові чарти і завойовує ще більше шанувальників для обох суперзірок.

У березні 2013 року виходить третій альбом Джастіна – «The 20/20 Experience», записаний в жанрі неосоул. Платівка отримує високі оцінки фанатів і критиків, чого не можна сказати про альбом-продовженні «The 20/20 Experience: 2 of 2». У 2014 році Тімберлейк вирушає в тур на підтримку обох робіт. У 2013 році музикант перемагає в 4 категоріях номінаціях на популярній премії «MTV Video Music Awards 2013». Співак отримав нагороду за «Краще відео року» та ще 3 статуетки за кращий монтаж, режисуру і спеціальну премію ім. М. Джексона «Michael Jackson Video Vanguard Award». У 2016 році знаменитість став гостем популярного музичного конкурсу «Євробачення». Він приїхав до Стокгольма, де в фіналі виконав пісню «Can not Stop The Feeling». Виступ американського співака на європейському пісенному конкурсі було пов’язано з тим, що в 2016 році в США вперше транслювалося «Євробачення». Раніше в Америці дана подія не висвітлювалося.

Крім музики, Джастін Тімберлейк знімається в кіно. Першим фільмом з його участю був «Едісон», в головних ролях грали Морган Фрімен і Кевін Спейсі. Однак, незважаючи на настільки великі величини в акторському складі, фільм особливого успіху не мав. Наступним фільмом в кінематографічній біографії Джастіна став «Альфа Дог», де він виконав одну з головних ролей. Після слідують ще кілька кінопродуктів, серед яких – роль в оскароносному фільмі Фінчера «Соціальна мережа». Отримавши три «Оскара» з 8 номінацій картина прославила Тімберлейка як талановитого актора – на додачу до його і так вже приголомшливої музичної кар’єри.

У 2007 році він озвучує юного короля Артура в мультфільмі «Шрек». Мабуть, така робота припала Джастіну за смаком, і в 2016-му він подарував свій голос головному персонажу анімаційної музичної комедії «Тролі». Однак незабаром стало відомо, що співак не тільки озвучив мультиплікаційного героя, а й написав музику для нової стрічки. Варто згадати і фільми, які вийшли в 2011 році «Училка», «Секс по дружбі» і фантастичний бойовик-антиутопія «Час» з Олівією Уайлд.

У 2017 році відбулася прем’єра фільму Вуді Аллена «Колесо чудес». Головні ролі в картині дісталися Джастіну Тімберлейку, Кейт Уінслет і Джеймсу Белуші.

У лютому 2018 року Тімберлейк презентував свій п’ятий студійний альбом «Manof the Woods», в нього увійшли 16 композицій, в тому числі дуети з Крісом Степлтоном і Алішею Кіз.

У 2009 році Тімберлейк став обличчям рекламної кампанії чоловічого аромату Givenchy Play Sport. У тому ж році він зайнявся виробництвом текіли «Sauza 901». У співака є власний бренд одягу «William Rast», а співзасновником компанії став його друг – актор Трейс Айала. Також співак є власником мережі ресторанів «Southern Hospitality» і звукозаписної лейблу «Tennmann».

Сьогодні Джастін популярний музикант з багатомільйонними фанатами по всьому світу.

Джерела:

1. ДЖАСТІН ТІМБЕРЛЕЙК
2. Джастін Тімберлейк
3. Джастін Тімберлейк

Ще один день в раю

Сьогодні відзначає своє 70-річчя Філ Коллінз – відомий британській співак, автор пісень, ударник, актор.  

Музиканта по праву називають інтелектуальним рокером і маестро барабанних паличок. Рок-музика принесла йому славу, визнання монарших осіб і незаперечний авторитет. Він є одним із трьох виконавців, які домоглися успіху як у складі колективу, так і сольно, чиї альбоми розійшлися по світу тиражем більше 100 млн екземплярів. Подібний рекорд належить тільки Майклу Джексону і Полу Маккартні.

Легенда року народився 30 січня 1951 року в Лондоні. За англійською традицією ім’я у хлопчика було складним – Філіп Девід Чарлз Коллінз. Коли хлопчикові було 5 років, йому на Різдво подарували іграшковий барабан, з яким він у дитинстві не розлучався. Через роки батьки купили йому професійнішу установку. Професійне виховання Філа розпочалося в 14  років після його вступу до школи акторів Барбари Спік. Він випробовував себе в ролі дитячого актора  та моделі, а згодом зіграв головну роль Артфула Доджера у фільмі-мюзиклі «Oliver!», знятого за мотивами повісті Чарлза Дікенса «Пригоди Олівера Твіста». Потрапивши з друзями до масовки фільму «A Hard Day’s Night», де головних героїв зіграли учасники легендарної «Бітлз», і побачивши на власні очі живих ікон, Філіп остаточно зробив вибір на користь музики. Він сформував свій перший гурт з назвою «The Real Thing», а пізніше приєднався до гурту The Freehold, з яким записав першу власну пісню «Lying Crying Dying».

У 1970 році співак відгукнувся на оголошення в музичному журналі ансамблю Genesis, що шукав ударника. Група приваблювала поєднанням у виконанні року з джазом, класичної та народної музики, а також театралізованими елементами виступів. Ставши солістом ансамблю, Філ Коллінз за наступні 12 років перетворив Genesis у найяскравішу сторінку не тільки в британській, але і в світовій рок-музиці. На початку 1980-х років Філ вирішив випускати сольні альбоми. Рідко кому з вокалістів відомих груп, що почали сольну кар’єру, вдається перевершити успіх, досягнутий у групі. Але Філу це вдалося. Наклад його першого ж сольного альбому перевершив тиражі альбомів Genesis. На початку 1990-х співак вирішує покинути групу Genesis, присвятивши себе сольним проєктам. Однак перед виходом він записує разом з її учасниками один із кращих альбомів у історії групи «We Can’t Dance» і бере участь у великому прощальному турне (1993).

Репертуар Філа Коллінза не обмежується душевними мелодійними піснями про любов. У своїх піснях він піднімає важливі соціальні та моральні теми: військові конфлікти, складні відносини батьків та дітей, життя бездомних та інші гострі проблеми.

Співак продовжив і свою акторську діяльність. Найвідоміший фільм з його участю – комедійна драма «Бастер», заснована на реальних подіях – пограбування поштового потягу. Крім цієї картини співак значиться в титрах фільмів «Повернення Бруно», «Це ранок», «Кімната 101», «Світанок». За саундтрек до анімаційного фільму «Тарзан» Філ отримав «Оскара».

Джерела:

1. http://www.people.su/ua/55171 – Філ Коллінз
2. https://7080.kg.org.ua/about-project/rock-legends/item/166-fil-kollinz – Філ Коллінз
3. https://24smi.org/celebrity/5516-fil-kollinz.html – Філ Коллінз

Катя Chilly

Катя Chilly – одна з найбільш неординарних українських виконавиць. Вона має неймовірний вокальний діапазон і впізнавану манеру виконання. Захоплена фольклористикою, співачка створює незвичайні пісні, у яких давньоукраїнські тексти постають у сучасному аранжуванні.

Катя Chilly (справжнє ім’я Катерина Петрівна Кондратенко) народилася 12 липня 1978 року в Києві. У 8 років дівчинка вперше потрапила на телебачення: вона виступила в концерті  «Діти Чорнобиля» в одному з піонертаборів. Катя згадує: «Все це випадково знімалося телебаченням, і я відчула, як до моєї крові потрапив вірус сцени, який, в принципі, неможливо вивести». Дівчинка навчалася в музичній школі грі на фортепіано та віолончелі, співала в дитячому фольклорному хорі. Далі Катя вивчала фольклористику на філологічному факультеті Національного університету імені Т.Шевченка, потім продовжила навчання в аспірантурі Київського та Люблінського університетів.

Творчий шлях Каті почався в 1992 році, коли вона отримала гран-прі на конкурсі «Фант-лото Надія». На цьому конкурсі доля звела її з композитором Сергієм Сметаніним, який писав пісні для молодих співаків. Плодом їхньої співпраці став перший альбом співачки «Русалки In Da House», в основу якого лягла фольклорна тематика. Самобутня манера виконання пісень та незвичайний музичний матеріал зацікавили слухачів, а представники масмедіа охрестили стиль виконання співачки «співом прекрасного ельфа». Перші професійні виступи Каті Chilly відбулися на «Пісенному вернісажі-96» і «Ялті-96». Тоді ж вона стала найзначнішим відкриттям в українській попмузиці, виборовши перше місце серед виконавців на фестивалі «Червона рута» в Харкові. У 1999 році артистка вирушила в турне містами Західної Європи, давши концерти в Польщі, Німеччині, Швеції та США .

Під час одного з гастрольних виступів сталося непередбачуване –  співачка сильно постраждала, оступившись і впавши зі сцени. Травми були серйозними – пошкодження хребта, струс мозку. На довгий період дівчина пропала з медійного простору. Хвороба довго не відступала, іноді навіть приходив відчай. Та, опанувавши себе, Катя Chilly створює другий альбом «Сон», з яким навіть змогла виступити у 2001 році у Великобританії. Після концерту в Лондоні, який транслювався в прямому ефірі ВВС, всесвітньо відома компанія запропонувала зняти Каті кліп на один із хітів для річного показу на каналі. У 2006 році артистка випустила альбом «Я — молодая», до якого увійшли 13 треків. У ньому співачка поєднала фольклор та електроніку. Як джерело, використовувалися народні пісні, а також віршовані рядки сучасних поетів. Після виходу цього диска співачка переосмислює концепцію своєї творчості і концентрується тільки на акустичній музиці. Вона повністю змінює склад колективу і починає гастролі з живими концертами, без жодного натяку на штучний звук. Тепер у її групі з’являються такі інструменти, як фортепіано, скрипка, контрабас, драмбука, ударні. Дівчина виходить на сцену босоніж, у простих сукнях. Її запрошують у якості хедлайнера на багато українських музичних фестивалів: «Співочі тераси», «Золоті ворота», «Червона рута», «Антонич-фест», «Рожаниця».

Співачка за своє творче життя випустила 5 альбомів, її концерти привертають увагу й проходять завжди з аншлагами.

Катя веде і активне громадське життя. Вона має звання «Кавалер ордена Миру» від фонду Реріхів і є послом толерантності UNDP Ukraine.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/4508-katia-chilly.html – Катя Chilly
2. https://kino-teatr.ua/uk/person/chilly-katya-1773.phtml – Катя Чіллі
3. https://novy.tv/ua/g-space/showbiznes/2020/02/08/hto-taka-katya-chilly-10-tsikavih-faktiv-pro-uchasnitsyu-natsvidboru-na-yevrobachennya-2020/ – Хто така Катя Chilly?

Вакуленко Надія

Надія Вікторівна Вакуленко – майстриня художньої вишивки, член Національної спілки майстрів народного мистецтва (1991), заслужений майстер народної творчості України (2005), Лауреат обласної премії ім. П. Артеменка.

Народилася у 1962 році на Хмельниччині. Закінчила Решетилівське художнє професійне училище № 28, відділ ручної та машинної вишивки, пізніше Вижницьке училище прикладного мистецтва, за фахом  художник – майстер по вишивці,  потім Полтавський національний педагогічний університет ім. В.О.Короленка за спеціальністю вчитель трудового навчання. Працює майстром виробничого навчання (ручна вишивка) у Решетилівському художньому професійному ліцеї. За понад 30 років трудового стажу в художньому ліцеї Надія Вікторівна розробила надзвичайно велику кількість робіт: блузи, сорочки, рушники, скатерті. Має численні грамоти та відзнаки.

• 

• 

У 2007 році майстриню запросили у Сеул (Корея) на всесвітній майстер-фестиваль мистецтва і культури, де вручили сертифікат «Світовий майстер». Вона постійний учасник обласного свята народної творчості «Решетилівська весна».

• 

Надія Вакуленко долучилась і до того, щоб у 2017 році решетилівська вишивка білим по білому отримала статус нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Це здійснили на підставі рішення Експертної ради Міністерства культури України, до складу якої входять відомі фольклористи та етнографи.

З 2018 року Надія Вакуленко очолює Всеукраїнський центр вишивки та килимарства в Решетилівці.

Решетилівська вишивка вирізняється чіткістю композиційної побудови, характером орнаменту і кольором. Якщо в орнаментах інших регіонів України використовується дві-три техніки, то в решетилівському — п’ять-сім. В орнаментах вишиванок обов’язково є мережка, яка надає виробу легкості та прозорості. Сама мережка має безліч видів: ляхівка, прутик з настилом, стовпчик, гречечка, вівсяночка, шабак, чисна й безчисна… Для решетилівської вишивки також характерні такі техніки, як вирізування, зубцювання, лиштва або гладь (пряма й навкіс), зерновий вивід, клітка, солов’їні вічка та інші. Орнамент у нас дрібненький, нагадує ніжну паморозь.

Надія Вакуленко – учасниця закордонних (Угорщина), Всеукраїнських виставок, конкурсів, фестивалів( Корея) та ярмарків народного мистецтва.

Вишиванки решетилівської майстрині носить дуже багато відомих людей. Серед них соліст гурту «Тартак» Олександр Положинський, артисти Олег Скрипка та Ніна Матвієнко, екс-президенти Леонід Кравчук, Віктор Ющенко та інші.

Вироби зберігаються в Києві – у Національному музеї народної архітектури та побуту України (с. Пирогів), Національному музеї народного декоративного мистецтва, Решетилівському музеї художнього професійного ліцею, в приватних колекціях (австралія, Канада, США, Франція).

Джерела:

1. Вакуленко Надія Вікторівна
2. Присвятила вишиванню понад 30 років. Надія Вакуленко
3. «Іноді маю відчуття, що моєю рукою вишиває Бог…»
4. Білим по білому. Решетилівська вишивка очікує визнання ЮНЕСКО

“Казковий хоббіт Фродо”

Сьогодні святкує свій день народження американський актор Елайджа Вуд. Найбільш відомий за роллю Фродо Беггінса в трилогії «Володар перснів».

Елайджа Джордан Вуд народився 28 січня 1981 року в місті Сідар-Рапідс, США. В три роки Елайджа знявся в комедії «Приватна функція», а в 6 років – в драмі «Крихітка Дорріт». Потім почав кар’єру моделі, заради цього сім’я переїхала в Лос-Анджелес. У 7 років Вуд вже щосили знімався в рекламі на телебаченні. У 8 років він з’явився в епізоді «Назад в майбутнє 2» (1989), а в 9 років знявся в телефільмі «Дитина в ночі» і в картині Баррі Левінсона «Авалон». Картина була номінована на «Оскар» і прославила маленького кучерявого хлопчика з ангельською зовнішністю серед кінокритиків і серед глядачів. Незабаром Річард Гір покликав його в свій фільм «Внутрішнє розслідування». Критики відзначали гру Вуда як найкращу в фільмі і називали його найталановитішим актором свого покоління. А потім юний актор отримав першу головну роль у фільмі «Рай» (1991), де він зіграв в партнерстві з Мелані Гріффіт.

Елайджа став отримувати масу запрошень в кіно. У 1992 він зіграв у високобюджетній картині «Вічно молодий» разом з Мелом Гібсоном і Джеймі Лі Кертіс і в фільмі «Прагне вгору» з Річардом Мазеллі. А в 1993-му році знявся з Маколея Калкіним в стрічці «Хороший син». Хлопчику було нелегко почати акторську кар’єру в такому юному віці, до того ж Вуд був дуже затребуваний і знімався дуже часто, в двох картинах за рік.

У 1993-му він з’явився в екранізації «Пригоди Гекльберрі Фінна», в 1994-му – у фільмі «Війна» з Кевіном Костнером, «Норт». Загалом, до 13 років Елайджа Вуд вже мав такі гонорари, що міг дозволити собі купити «феррарі». Однак в сімейному житті у нього було не все гладко: батьки розлучилися і батько поїхав назад до Айови. Першим «недитячим» проектом актора виявилася драма Ейгеля Лі «Крижаний шторм» (1997). Потім він відіграв провідну роль в молодіжній стрічці Роберта Родрігеса «Факультет» і в фантастиці Мімі Ледер “Зіткнення з безоднею” (1998). А через рік успішна кар’єра Вуда закріпилася в молодіжній драмі Мартіна Даффі «Політ джмеля».

Шалений успіх принесла акторові роль хоббіта Фродо в трилогії «Володар перснів», знятої за культовим романом Толкієна. Щоб отримати цю роль, Елайджа в лісі розігрував сценки з книги в костюмі хоббіта, а записи відсилав продюсерам. Він зіграв у всіх частинах трилогії – «Володар кілець: Братство кільця» (2001), «Володар кілець: Дві фортеці” (2002), «Володар кілець: Повернення Короля» (2003).

У 2005 році Вуд заснував свою звукозаписну компанію Simian Records і вже в 2006 році підписав контракт з The Apples in Stereo і став режисерувати відео для ансамблю.

Після зйомок в культовій трилогії затребуваність Вуда зросла. Він знявся в таких популярних стрічках, як «Вічне сяйво чистого розуму» (2004), «Хулігани» (2004), «Місто гріхів» (2005), «Вбивства в Оксфорді» (2008), «Загибель і повернення Супермена» (2011 ), «Хоббіт: Несподівана подорож» (2012).

Фільмографія:

2019 Іди до татка
2016 В цьому світі я більше не відчуваю себе як вдома
2016 Довіра
2015 Останній мисливець на відьом
2014 Запалюючи зірки
2014 Відчинені вікна 2013 Хоббіт: Туди й назад
2012 Острів скарбів
2012 Хоббіт: Несподіванa подорож
2012 Трон: Повстання
2012 Revenge for Jolly!
2011 Селеста і Джессі навіки
2011 Роби ноги 2
2011 Вілфред (серіал)
2011 I Think Bad Thoughts
2010 Боротьба за ваше право
2010 Романтики
2009 Поза межами
2009 Дев’ять  
2008 Вбивства в Оксфорді
2007 День Зеро
2006 Роби ноги
2006 Боббі
2006 Париж, я люблю тебе
2005 Світло навколо
2005 Я все ще тут: Реальні щоденники молодих людей, що жили під час Голокосту
2005 Місто гріхів
2005 Хулігани Зеленої вулиці
2004 Вічне сяйво чистого розуму
2003 Володар перснів 3: Повернення Короля
2003 Діти Шпигунів 3: Кінець Гри
2002 Володар перснів 2: Дві вежі
2002 Сімнадцятиріччя
2002 День покаяння
2001 Володар перснів: Братство кільця
2000 Недотепи
1999 Політ джмеля
1999 Чорне і біле
1998 Факультет
1998 Зіткнення з безоднею
1997 Олівер Твіст
1997 Крижаний вітер
1996 Фліппер
1994 Війна
1994 Норт
1993 Хороший син
1993 Пригоди Гекельберрі Фінна
1993 – 1999 Забійний відділ
1992 – 2008 HBO: Перший погляд
1992 Свідок
1992 Вічно молодий
1992 День-О
1992 Реклама на радіо
1991 Рай
1990 Авалон
1990 Дитина в ночі
1990 Внутрішнє розслідування
1989 Назад у майбутнє 2

Нагороди та премії:

Премія каналу «MTV», 2003 рік
Переможець: Краща екранна команда («Володар перснів 2: Дві вежі»)

Премія каналу «MTV», 2002 рік
Номінації: Краща чоловіча роль («Володар перснів: Братство кільця»)

Джерела:

1. Елайджа Вуд
2. Елайджа Вуд
3. Біографія Елайджи Вуда

Віктор Павлик

Народного артиста України, харизматичного виконавця Віктора Павлика влучно називають «головним романтиком країни». Його пісні, сповнені тонкої лірики й палких почуттів, неодноразово ставали найкращими хітами. Чудово розуміючись на східних мелодіях, співак зміг розширити діапазон вітчизняної музики, наповнивши її колоритом турецької пісні.

Віктор Павлик народився 31 грудня 1965 року в місті Теребовлі на Тернопільщині. Батьки записали на магнітофон перші пісні свого сина, коли йому було 4 роки. Тоді ж хлопчикові подарували першу власну гітару, з якою він уже ніколи не розлучався. У 16 років Віктор почав заробляти на життя музикою, граючи в ресторанах і на весіллях з вокально-інструментальним ансамблем «Еверест». Перспективних хлопців з Теребовлі помітили в сусідніх Микулинцях і запросили до місцевого будинку культури. Далі була робота в Тернопільській обласній філармонії у складі гурту «Анна Марія». У той період група стала переможцем багатьох визначних конкурсів і фестивалів в Україні та за кордоном.

У 1990-х роках Віктор Павлик з дружиною поїхали на роботу до Туреччини, де артист кілька років виступав у складі групи «Мідас». Турецькі чутливі мелодії глибоко запали в душу. Співак почав виконувати турецькою мовою досить популярну тоді пісню «Шикидим», яку в 1995 році співав Таркан. Повернувшись у 1996 році на Батьківщину, Віктор розпочав сольну кар’єру. Наприкінці 90-х років співак випустив альбом «Шикидим», де однойменна пісня була перекладена українською і майже половина пісень була від турецьких авторів. Співак з власне українським ім’ям і зовнішністю зміг вплести східні мотиви в українську музику. 

Віктор Павлик став настільки популярним, що розклад його концертів можна було побачити на кожному стовпі у великих містах України. Його пісні «Шикидим», «Ти подобаєшся мені», «Ні обіцянок, ні пробачень» ставали найкращими ліричними шлягерами. У 2002 році артист дав наймасштабніший концертний тур по 20 штатах США, від Сан-Франциско до Буффало.

Згодом Віктор Павлик напише ще більше трьохсот пісень, і на багато з них зніме кліпи. Серед популярних композицій варто виділити романс «Все минуло рідна, все минуло», ліричні пісні «Ще 5 хвилин» («Афіни, Київ і Стамбул»), «Я божеволію (Мила)», «Столик на двох», «Каштанова вальс», «Недописана книга», «Місто зеленого кольору».

Джерела:

1. https://znaj.ua/show-business/334345-biografiya-viktora-pavlika-zhittyeviy-shlyah-i-tvorchi-shukannya – Віктор Павлик
2. https://www.pisni.org.ua/persons/234.html – Віктор Павлик
3. http://viktorpavlik.com/biohrafiya – Віктор Павлик

“Музика поза часом”: Амадей Моцарт

Сьогодні виповнюється 265 років від дня народження геніального австрійського композитора і музиканта Вольфгана Амадея Моцарта.

Вольфганг Амадей Моцарт народився 27 січня 1756 р. в Зальцбурзі (Австрія) в сім’ї Леопольда Моцарта, скрипаля і композитора при дворі зальцбургского архієпископа. Геніальна обдарованість дозволила Моцарту вже з чотирирічного віку складати музику, дуже швидко оволодіти мистецтвом гри на клавірі, скрипці, органі. Батько вміло керував заняттями сина. У 1762-1771 рр. він робив гастрольні поїздки, під час яких багато європейських дворів познайомилися з мистецтвом його дітей, всюди викликали захоплення. У віці 14 років Моцарт був нагороджений папським орденом «Золотий шпори», обраний членом Філармонічний академії в Болоньї.

У поїздках Вольфганг знайомився з музикою різних країн, освоюючи характерні для епохи жанри. Так, знайомство з І. К. Бахом, який жив у Лондоні, викликає до життя перші симфонії (1764), у Відні (1768) він отримує замовлення на опери в жанрі італійської опери-buffa ( «Удавана простачка») і німецького зингшпиля ( «Бастьєн і Бастьенна »; роком раніше в Зальцбурзькому університеті була поставлена ​​шкільна опера (латинська комедія) «Аполлон і Гіацинт». Особливо плідним було перебування в Італії, де Моцарт вдосконалюється в контрапункті (поліфонії) у Дж. Б. Мартіні (Болонья), ставить в Мілані оперу-seria «Мітрідат, цар понтійський» (1770), а в 1771 р – оперу «Луцій Сулла». Геніальний юнак менше цікавив меценатів, ніж чудо-дитина, і Л. Моцарту не вдалося знайти для нього місця при будь-якому столичному європейському дворі. Довелося повернутися в Зальцбург для виконання обов’язків придворного концертмейстера. Творчі прагнення Моцарта тепер обмежувалися замовленнями на твори духовної музики, а також розважальних п’єс – дивертисментів, касацій, серенад (сюїт з танцювальними частинами для різних інструментальних складів, які лунали не тільки на придворних вечорах, але і на вулицях, в будинках австрійських городян). Роботу в цій області Моцарт продовжив згодом і у Відні, де було створено його найвідоміший твір подібного роду – «Маленька нічна серенада» (1787), своєрідна мініатюрна симфонія, повна гумору і витонченості. Пише Моцарт і концерти для скрипки з оркестром, клавірні і скрипкові сонати та ін. Одна з вершин музики цього періоду – Симфонія соль мінор № 25, де відбилися характерні для епохи бунтівні «вертеровские» настрої, близькі по духу літературної течії «Бурі і натиску» .

Прекрасним віденським дебютом Моцарта став зингшпиль «Викрадення із сералю» (1782, Бургтеатр). Однак згодом оперні замовлення надходили не настільки часто. Придворний поет Л. Да Понте сприяв постановці на сцені Бургтеатра опер, написаних на його лібрето: двох центральних творінь Моцарта – «Весілля Фігаро” (1786) і «Дон Жуана» (1788), а також опери-buffа “Так чинять усі” (1790); в Шенбрунні (літній резиденції двору) була також поставлена ​​одноактна комедія з музикою «Директор театру» (1786). Перші роки у Відні Моцарт часто виступає, створюючи для своїх «академій» (концертів, організованих за передплатою серед меценатів) концерти для клавіру з оркестром. Виключне значення для творчості композитора мало вивчення творів І. С. Баха (а також Г. Ф. Генделя, Ф. Е. Баха), що направило його художні інтереси в область поліфонії, додало нової глибини і серйозності його задумам. Це дуже яскраво проявилося в Фантазії і сонаті до мінор (1784-85), в шести струнних квартетах, присвячених І. Гайдну, з яким Моцарта пов’язувала велика і творча дружба. Чим глибше проникала музика Моцарта в таємниці людського буття, чим індивидуальніше ставав вигляд його творів, тим меншим успіхом вони користувалися у Відні (отримана в 1787 р. посада придворного камерного музиканта зобов’язувала його лише до створення танців для маскарадів).

Набагато більше розуміння знайшов композитор в Празі, де в 1787 році було поставлено ​​«Весілля Фігаро», а незабаром відбулася прем’єра написаного для цього міста «Дон Жуана» (в 1791 р. Моцарт поставив в Празі ще одну оперу – «Милосердя Тита»). Такою ж сміливістю і новизною відзначені «Празька симфонія» ре мажор (1787) і три останні симфонії (№ 39 мі-бемоль мажор, № 40 соль мінор, № 41 до мажор – «Юпітер»; літо 1788), що дали надзвичайно яскраву і повну картину ідей і почуттів своєї епохи і проклали шляхи до симфонізму XIX ст. З трьох симфоній 1788 р. тільки Симфонія соль мінор прозвучала один раз у Відні. Останніми безсмертними творіннями моцартовського генія стали опера «Чарівна флейта» – гімн світла і розуму (1791 Театр у віденському передмісті) – і скорботний величний Реквієм, який не завершений композитором.

Творчий доробок Вольфганга Амадея Моцарта становить понад 600 творів: більш як 50 симфоній, понад 19 опер, велика кількість інструментальних концертів (зокрема 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, Реквієм та багато інших інструментальних та хорових творів. Музика композитора стала вершиною класичної епохи за чистотою мелодії та форми. До сьогодні Моцарт вважається одним із найгеніальніших музикантів в історії людства.

Джерела:

1. Вольфганг Амадей Моцарт
2. Вольфганг Амадей Моцарт
3. Вольфганг Амадей Моцарт

Світло пейзажного живопису

Сьогодні виповнюється 180 років від дня народження українського живописця-пейзажиста і педагога грецького походження Архипа Куїнджі.

Архип Куїнджі – один із найнезвичайніших та найвидатніших пейзажистів другої половини XIX століття. Його називали «художником світла», а все тому, що він умів передати світлові потоки так, що вони «оживали» й мінилися на полотні.  Його роботи купували колекціонери та члени імператорської родини, а на виставках шикувалися черги, щоб побачити нові шедеври.

Архип Іванович Куїнджі народився 1841 року в селі Карасівка, передмісті Маріуполя. Його батько був шевцем на прізвище Єменджі, що татарською означає «трудова людина» (до речі, в родині говорили татарською). Це ж прізвище мав у метриці й Архип. Сім’я жила бідно. Рано втративши батьків, хлопчик мав працювати з раннього дитинства. Він захоплювався живописом і малював на всьому, що потрапляло під руку – на стінах, парканах і клаптиках паперу. Архип мріяв навчитися малювати професійно, тож відправився у Феодосію до відомого художника Івана Айвазовського. Куїнджі прибув до тихої Феодосії влітку 1855 року. Його вразило море, екзотична краса землі. Оскільки Айвазовського на той час у місті не було, з Архипом почав займатися його учень і копіїст Адольф Фесслер. Та до серйозних занять так і не дійшло, тож Архип повернувся додому. 

Юнак мріяв про вступ до Петербурзької Академії мистецтв, кілька разів складав іспит і, нарешті, став «вільним слухачем». У 27 років він отримав звання вільного художника і взяв собі прізвище «Куїнджі» («людина золота») – це данина сімейному переказу, за яким дід художника був ювеліром. Згодом Архип Куїнджі став дійсно ювеліром живопису. Слава прийшла до митця в 1876 році після демонстрації новаторського полотна «Українська ніч».  Нічний пейзаж з українськими хатками, що світяться в місячному сяйві, викликав захоплення у публіки.

Куїнджі увійшов до гурту «передвижників» і постійно шукав нових відтінків і нових способів перенести побачене на полотно. Ще однією новинкою митця стала незвичайна презентація полотен – моновиставки влаштовувалися в затемнених залах, а на картину спрямовувався потік світла, щоб робота переливалася кольорами. Роботи Архипа Куїнджі були виставлені на Всесвітній виставці в Парижі, де отримали чимало схвальних відгуків. Сенсацією в Петербурзі стала виставка однієї картини «Місячна ніч на Дніпрі». На дві години щонеділі художник відкривав бажаючим двері своєї майстерні, а петербурзька публіка займала чергу ще в суботу.  

Митець займав посаду викладача в Петербурзькій Академії мистецтв, був професором і дійсним членом Академії, керівником художньої майстерні. Незалежний і самостійний, твердий у своїх поглядах і переконаннях, він мав багато заздрісників. Уважний і доброзичливий до інших, Архип Іванович завжди прагнув допомогти кожному морально та матеріально. Коли студенти задумали створити Товариство імені А.Куїнджі, художник передав у його власність усі свої картини та гроші, а також землі в Криму, що належали йому.

У 40 років, коли слава Куїнджі досягла апогею, митець раптом замовк. Упродовж 20 років він не презентував жодного твору. Зачинившись у майстерні, художник нікого не пускав до себе, зробивши загадкою свою творчу діяльність. Лише в 1901 році митець уперше за багато років виставив свої нові полотна – «Вечір на Україні», «Христос у Гефсиманському саду», «Березова роща» та влаштував свою останню публічну виставку. Після цього ніхто не бачив нових робіт живописця до кінця його життя.   

Джерела:

1. Колекція “Великі художники”: в 30 т. Т. 5: Архип Куїнджі – К: ЗАТ “Комсомольська правда – Україна”, 2010. – 48 с.: іл.
2. https://uamodna.com/articles/arhyp-kuyindzhi-spravzhniy-yuvelir-zhyvopysu/ – Архип Куїнджі. Справжній ювелір живопису.
3. https://dovidka.biz.ua/arhip-kuyindzhi-korotka-biografiya-ta-tsikavi-fakti/ – Архип Куїнджі
4. https://calendate.com.ua/person/402 – Архип Куїнджі

Катерина Бужинська

Народна артистка України Катерина Бужинська – частина історії української культури. Незвичайна енергетика, оригінальний голос і наполегливість у досягненні вершин – складові її успіху. Співачка – одна з небагатьох виконавиць, яка з легкістю співає на концертах без фонограми.

Катерина Бужинська народилася 13 серпня 1979 року в Норильську. Через три роки родина переїхала до Чернівців, на батьківщину матері. Катя з дитинства знала, що стане співачкою, хоч батьки і відмовляли її від цього шляху. У 11 років дівчинка вперше взяла участь у пісенному конкурсі «Невідомі голоси». У конкурсі брали участь учасники до 40 років. Катя прийшла без сценічного костюма і фонограми і з-поміж 360 претендентів посіла перше місце. Після школи дівчина вступила до Чернівецького музичного училища. Будучи студенткою, стає переможницею престижних українських пісенних конкурсів «Дивограй», «Первоцвіт», «Кольорові сни», «Червона рута».

У 1996 році співачка їде до Києва, де, склавши іспити, вступає до другого курсу Київського інституту музики імені Р.Глієра на відділення «Естрадного вокалу». У 1998 році отримує Гран-прі на міжнародному фестивалі «Слов’янський базар» за виконання пісні «Приречена» на вірші Ю. Рибчинського та музику Сержа Лами. Після перемоги на «Слов’янському базарі» Катерина стала тісно співпрацювати з поетом Юрієм Рибчинським і композитором Олександром Злотником. Вони створили хіти, які донині пам’ятають і люблять слухачі (пісні «Лід», «Романсеро», «Нескорима»). У 1998 році виходить дебютний альбом Катерини Бужинської «Музика, яку я люблю». У наступному році – її другий альбом «Лід». На цю ж пісню було відзнято кліп, у якому взяли участь українські фігуристи Юлія Обертас та Дмитро Паламарчук.

У 2001 році співачка стає першою представницею України на фестивалі в Сан-Ремо (Італія), де виконала пісню «Україна». Катерині було подаровано зірку на алеї зірок у Чернівцях. За час своєї творчості артистка випустила 8 альбомів, зняла безліч кліпів з піснями українською, російською, англійською, італійською, іспанською, болгарською мовами та на івриті. Пісні у виконанні Катерини постійно звучать по радіо й телебаченню, її концертні образи продумані до дрібниць. Образ співачки прикрашає обкладинки глянцевих журналів і є стимулом для натхнення багатьох жінок.

У 2015 році Катерина розпочала благодійний тур для української діаспори в Європі під назвою «Україна — це ми», у ході якого відвідала Болгарію, Угорщину, Австрію, Чехію, Німеччину, Італію, Іспанію, Польщу. Катерина Бужинська нагороджена орденом святого Станіслава, також отримала нагороди «Жінка III тисячоліття» та «За жертовність і любов до України» від Української Православної Церкви. За благодійну волонтерську діяльність, патріотизм, популяризацію української пісні в усьому світі, благодійність і любов до рідного краю співачка удостоєна почесного звання «Співочий посол України».

Катерина Бужинська останні роки живе в Болгарії зі своєю родиною. Та вона часто приїжджає з концертами в Україну і присвячує рідній квітучій землі багато своїх пісень.

Джерела:

1. https://24smi.org/celebrity/2723-katya-buzhinskaya.html – Катя Бужинська
2. https://clutch.net.ua/uk/stars/54-katya-buzhinskaya – Катя Бужинська
3. https://molbuk.ua/chernovtsy_news/154289-vidoma-spivachka-z-chernivci-sogodni-svyatkuye-den-narodzhennya-10-cikavi-fakty.html – Катя Бужинська

Бабак Тамара

Бабак Тамара Іванівна – майстриня декоративного мистецтва. Працює в техніках лозоплетіння, скульптури, інсталяції та живопису.

Народилася в 1959 році в Києві. У 1987 році закінчила Київський художньо-промисловий технікум, відділ художнього конструювання. Педагоги з фаху – А. Пантюхін, Т. Картельова.

1995 р. – Ґран-Прі в номінації «Інсталяції» на бієнале Пан-Україна (Дніпропетровськ); 1997 р. – нагорода «Золотий перетин» Міжнародного арт-фестивалю (Київ). 

1987–1990 рр. – Працювала художником Київського комбінату монументально-декоративного мистецтва. Із 1999 року – член Спілки художників України.

З 1993 року – учасниця всеукраїнських та міжнародних художніх виставках.

Основні виставки:

• 2014 ZOOANTROPO (спільно з Олександром Бабаком, Тіберієм Сільваші), арт-центр Я Галерея, Київ; Пульс Африки, арт-центр Я Галерея, Дніпропетровськ;
• 2012 Каберне (спільно з Олександром Бабаком), арт-центр Я Галерея, Київ;
• 2011 Земля, Черкаський обласний художній музей, куратор – Павло Гудімов;
• 2010 Ліс (спільно з Олександром Бабаком і Миколою Малишком), арт-центр Я Галерея, Київ;
• 2009 Паркан, у рамках фестивалю ГОГОЛЬФЕСТ, НКММК Мистецький Арсенал, Київ, куратор – Павло Гудімов;
• 2007 Оголена, арт-центр Я Галерея, Київ;
• 2006 Opatowek 06, XXV Міжнародний каліський пленер, Каліш, Польща; Тернопіль ’06, виставка модерного мистецтва, Тернопіль; Виставка живопису секції живопису Київської організації Національної спілки художників України, Київ;
• 2005 ІІ Міжнародний пленер живопису, Новий Томишль, Польща; Десятка, виставкова зала Національного заповідника «Софія Київська», Київ;
• 2004 ІІ Всеукраїнський триєнале художнього текстилю, Національна спілка художників України, Київ; Декоративне мистецтво України кінця ХХ ст., Париж; Знаки та символи, галерея Триптих, Київ; Козак Мамай. Українська народна картина (спільно з О. Бабаком), Національний художній музей України, Київ; IV Міжнародний фестиваль мистецтв, Німеччина, Магдебург;
• 2003 Перша колекція, Національна спілка художників України, Київ; 200 імен, виставка декоративного мистецтва, Український дім, Київ; Острови, Центр сучасного мистецтва Совіарт, Київ;
• 2002 Дні української культури в Латвії, Рига.

Основні твори: лозоплетіння – „Ритуальні об’єкти” (1993), „Об’єми” (1996), „Постаті” (1998), „Храм” (1999), декорації до вистави „Як козаки змія приборкували” (2001).

Джерела:

1. Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен [Текст] : Альбом-каталог / Чегусова, Зоя; Худож. Н.П.Бондаренко. – В суперобкладинці. – К. : Атлант ЮЕмСі, 2002. – 511 с.
2. Бабак Тамара Іванівна
3. Тамара Бабак
4. Бабак Тамара Іванівна