Ядчук-Богомазова Тетяна

Ядчук-Богомазова Тетяна Степанівна  – митець прикладного та декоративного мистецтва, працює в галузі тканого та розписного текстилю (гобелен, міні-гобелен, холодний, гарячий батік), член Національної Спілки художників України (1992).

Народилась 1961 р. в с. Бобли, Волинської області. У 1980 році закінчила Закінчила Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша, у 1987 році – Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва, відділ текстилю. Педагоги: І. Боднар, О. Мінько, Н. Дяченко-Забашта, Т. Печенюк. З 2006 року Тетяна Ядчук-Богомазова працює викладачем композиції, рисунку, живопису в Луцькій художній школі.

Творчий набуток художниці становить десятки оригінальних творів, які за тематикою, архітектонікою та колірною побудовою відзначаються вишуканістю й тонкою емоційністю. Талант і майстерність художниці були не тільки помічені, але й одержали найвище визначення в Україні та за кордоном.

З 1988 р. Тетяна Ядчук-Богомазова – учасниця обласних, всеукраїнських та міжнародних художніх виставок.

Вона – учасник наймасштабніших  арт-проектів: «Декоративне мистецтво України кінця ХХ ст. 200 імен» Київ 2002 р.; «Сучасне декоративне мистецтво України» Париж, Франція 2004 р.; «Всеукраїнське трієнале художнього текстилю» Київ 2004 р. …. 2016 р. Учасниця Львівських імпрез: Бієнале експериментального текстилю, що проходить під назвою «Текстильний шал», виставки міні-текстилю та традиційного текстилю.

Художниця бере участь у виставках «Скіфія», що відбувається у Херсоні; пленер-симпозіум «Верстати-ткацькі-ковари»; «Бієнале текстилю з льону» м. Кросно, Польща та «Екологічний ракурс» с. Яворів Івано-Франківської обл.

За плечима мисткині – також персональні виставки в Луцьку(1996, 1997, 2004, 2005, 2010, 2011, 2016 рр.), у Києві (1996р.), у Вроцлаві, Польща (1998р.), у Львові (2012р.).

      Джерела:

1. Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен [Текст] : Альбом-каталог / Чегусова, Зоя; Худож. Н.П.Бондаренко. – В суперобкладинці. – К. : Атлант ЮЕмСі, 2002. – 511 с.
2. Тетяна Ядчук-Богомазова 
3. Ядчук-Богомазова Тетяна Степанівна
4. ЯДЧУК-БОГОМАЗОВА Тетяна Степанівна

Богатир з Красенівки

Ім’я Івана Піддубного було в міжнародному спорті одним із найбільш відомих. Упродовж двадцяти п’яти років борець був у світі символом непереможної сили, блискучої майстерності й техніки. Його називали «чемпіоном чемпіонів» — титулом, яким до нього ніхто не володів.

Іван Максимович Піддубний народився 26 вересня 1871 року в селі Красенівка на Полтавщині в родині спадкового козака. Батьківський рід славився силачами, а материні прадіди – довгожителями. І Іванові у спадок дісталося богатирське здоров’я і прищеплені з дитинства чесноти — працелюбство, любов до рідного краю і висока моральність. До зрілої молодості Іван прожив у селі, дивуючи земляків розвинутою статурою та міццю, а потім поїхав на заробітки. Одного разу Іванові до рук потрапила книга про спорт, у якій автор стверджував, що постійними тренуваннями можна збільшити свою природну силу втричі. Іван вирішив серйозно тренуватися, щодня вправлявся з гирями, займався гімнастикою. На початку 1898 року І.Піддубний переїхав до Севастополя. Він вступив до місцевого цирку Жіжетто Труцці, де почав перемагати суперників не лише грубою силою, але й за допомогою техніки, викликаючи красивими і спритними прийомами схвалення глядачів.

Згодом артист переїхав до Одеси, потім – Новоросійська. Одного разу українець змагався зі шведським борцем Андерсоном. Дирекція цирку вимагала, аби Піддубний піддався. В іншому випадку довелося б повернути людям гроші за квитки, а це б призвело до розорення цирку. Та Іван не міг збезчестити себе. Під час поєдинку він схопив шведа за пояс, підняв над собою, як кошеня, і, тримаючи на витягнутих руках, ліг на лопатки, а противника поклав собі на груди. Публіка божеволіла від захвату, а осоромлений швед утік з арени. У 1900 році Іван переїхав до Києва, де почав виступати в київському цирку братів Нікітіних. Тут він уперше знайомиться з прийомами класичної французької боротьби. У 1905 році артист здобув перемогу на чемпіонаті світу в Парижі.  Могутній, досвідчений, обережний І.Піддубний мав таку перевагу в силі й тактиці ведення боротьби, що спокійно й упевнено перемагав своїх набагато молодших самовпевнених і гарячкуватих супротивників.

У 1927 році Іван Піддубний отримав титул найкрасивішої людини в США. За це йому мав належати приз у розмірі 500 000 доларів, однак отримати його він міг лише за однієї умови – йому слід було прийняти американське громадянство. Проте Іван махнув рукою і з порожніми кишенями повернувся на батьківщину. За 4 роки спортсмен шість разів ставав чемпіоном світу з боротьби. За 40 років І.Піддубний не програв жодного чемпіонату, побував на гастролях за кордоном у 50 містах і 14 країнах світу. 

Спортсмен усе життя відчував себе українцем. Свої перемоги в спорті він пояснював так: «Виходячи на сцену, я молився за Україну. Тому й перемагав!». Коли в 1930-роках І.Піддубному видали російський паспорт, він власноруч написав «і» замість «о», а замість «русский» написав «українець». Іван Максимович упродовж усього життя, до 70-річного віку, коли він залишив заняття спортом, не припиняв щоденного тренування і дотримувався правильного режиму. Вечорами він, тримаючи в руках двопудову металеву палицю, прогулювався. Залишивши спорт, Іван Піддубний був забутий усіма й останні роки життя провів у злиднях.

Артист залишив по собі легендарну славу атлета, ім’я якого стало символом незламної сили нашого народу. Донині в Україні, коли говорять про людей великої сили, кажуть: «Він — як Піддубний».

Джерела:

1. Рибаков М. О. Київський цирк: люди, події, долі. – 2-е вид., доп. і випр. – К.: Атіка, 2006. – 304 с.
2. https://uamodna.com/articles/chempion-chempioniv-ivan-piddubnyy/ – Чемпіон чемпіонів Іван Піддубний
3. http://heroes.profi-forex.org/ua/poddubnyj-ivan-maksimovich – Великий українець і визнаний у світі борець
4. https://galinfo.com.ua/news/147_rokiv_tomu_narodyvsya_ivan_piddubnyy_297329.html – Іван Піддубний