Жоголь Людмила Євгенівна  — художниця декоративного текстилю, майстриня гобеленів. Член Національної спілки художників України (1960), заслужений художник України (1974) Народний художник України(1994), академік Національної академії архітектури України (2000), володарка ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня (2000), Лауреат Премії «Жінка ІІІ тисячоліття» (2006), лауреат Премії ім. К.Білокур(2007).

Твори мисткині, які продовжують традиції українського народного килима – це майстерне відтворення багатобарвного оточуючого світу, їх відзначає висока культура, блискуча майстерність, оригінальність втілення мистецьких ідей, унікальність технологічних розробок.

Людмила Жоголь народилась у Києві, у 1948 – 1954 роках навчалась спочатку у Київському художньому інституті, а потім у Львівському державному інституті декоративного і прикладного мистецтва. Далі було навчання в аспірантурі Академії архітектури УРСР. Довгий час після закінчення аспірантури художниця працювала в системі Академії архітектури, після її реорганізації в Академії будівництва та архітектури УРСР. Людмила Євгенівна обиралась на високі посади у Спілці Художників України та Київській організації Спілки художників України.

Найважливішим внеском художниці у розвиток українського мистецтва другої половини ХХ – початку ХХІ ст. є розроблена нею система синтетичної взаємодії архітектурного інтер’єру та художньої тканини. Вона є автором книг: «Тканини в інтер’єрі» (1968), «Декоративне мистецтво в інтер’єрі житла» (1973), «Декоративно-прикладне мистецтво Української УРСР» (у співавторстві, 1986) та понад 100 статей з питань синтезу мистецтв.

1970-80 роках Людмила Євгеніївна Жоголь завідувала відділом Лабораторії монументального мистецтва текстилю та кераміки при Київському зональному інституті типового та експериментального проектування житлових і громадських споруд. Під її керівництвом було здійснено ряд найбільших розробок інтер’єрів унікальних споруд Києва: Будинку кіно, готелів «Київ», «Русь», «Україна», «Національний», Бориспільського аеропорту. Завідувала кафедрою в Інституті декоративно-ужиткового мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука. 

З 1954 – учасниця республіканських, всесоюзних, всеукраїнських, та міжнародних художніх виставок. Відбулось 39 персональних виставок художниці, зокрема у Єревані (1978), Одесі (1980), Києві (1980, 1982, 1988, 1991, 1994–95, 2005, 2010), Львові, Дніпропетровську (обидві – 1983), Баку (1987), Мінську (1988), Афінах (1996), Скоп’є (2000), Москві (2000, 2003, 2005, 2009), Парижі (2007).

Найвідомішими «станковими» роботами художниці стали вибивні і жакардові тканини: «Київські каштани» (1961), панно, виконані у техніці батик: «Оранта» (1969), «Квіти» (1970), тематичні килими («Весна», 1971; «Весняний сад», 1972; «Вічний вогонь», 1975; «Планета», 1976; «Журавлі Гамзатова», 1978), гобелени («Земле моя, всеплодющая мати», 1979; «Стельмахові роси», 1981; «Болдинська осінь», 1985; триптих «Як не любити таку землю», 1986; «Весна», 1993; «Зимовий ранок», триптих «Симфонія квітів», обидва – 1994), строкаті верети, наповнені образним звучанням ліжники. Але найбільш відома Людмила Євгеніївна в Україні та поза її межами як видатний майстер мистецтва українського гобелену. Твори мисткині розповідають про красу української землі, її щирість і багатство, про любов художниці до своєї Батьківщини.

Твори Людмили Жоголь прикрашають представницькі приміщення Кабінету Міністрів України, Рахункової Палати, Київської міської Ради, Посольств України в Греції, Австрії, Бразилії, інших офіційних та громадських установ, зберігаються у багатьох музеях України та інших країн.

Джерела:

  1. Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен [Текст] : Альбом-каталог / Чегусова, Зоя; Худож. Н.П.Бондаренко. – В суперобкладинці. – К. : Атлант ЮЕмСі, 2002. – 511 с.
  2. Жоголь Людмила Євгенівна
  3. Людмила Жоголь. Виставка творів
  4. Людмила Жоголь
  5. Людмила Жоголь і український гобелен. До 85-річчя з дня народження художниці