Ім’я Бориса Едера записано в літопис циркового мистецтва. Багато років він виступав на манежі, спочатку як гімнаст і акробат, а потім як приборкувач хижаків. Він започаткував новий гуманний напрямок в області дресирування хижих звірів.

Борис Опанасович Едер народився в цирковій сім’ї 24 липня 1894 року під час гастролей батьків у місті Батумі. З чотирнадцяти років хлопець уже виступав на манежі, як акробат, вольтіжер, а потім – як повітряний гімнаст. У 1932 році прийняв групу левів, придбаних у німецького приборкувача Карла Зембаха, і в рекордний термін, не маючи наставника і ніякої попередньої спеціальної підготовки, розпочав роботу з ними і в тому ж році вже виступав на манежі. Б.Едер виробив оригінальну методику дресирування хижаків, що лягла в основу радянської школи циркової дресури і поширилися після 1950-х років за кордоном, і продовжує застосовуватися в усьому світі до теперішнього часу. Артист докорінно змінив систему поводження з дикими звірами, відмовившись від залякування і побиття левів, як це робили багато іноземних приборкувачів.

Він намагався ласкою і смаковим заохоченням підпорядкувати хижака, зробити його слухняним виконавцем своєї волі. Артист виступав з хижаками, як правило, у незвичайному для приборкувача вбранні: звичайному костюмі з краваткою чи метеликом, без револьвера й батога, з маленьким стеком у руці. Він називав кожного зі своїх вихованців по імені, жестом руки запрошував звіра виконати трюк. Лише в крайньому випадку, коли лев виявляв непокору, дресирувальник підштовхував його стеком, щоб змусити виконати завдання.

Номер вибудовувався як гармонійна взаємодія дресирувальника з хижаками, причому небезпека перебування дресирувальника поруч зі звіром глядачами не сприймалася зовсім або здавалася їм набагато меншою, ніж насправді (в дійсності Б.Едер переніс безліч травм від своїх тварин і багато разів був госпіталізований). М’яка, невимушена манера роботи створювала у глядачів враження, що перед ними в клітці не грізні царі пустелі, а величезні, прекрасно вимуштрувані кішки. Артист виступав також із тиграми, леопардами, зі слонами і страусами.

Згодом Бориса Опанасовича зацікавили білі ведмеді. Видресирувавши їх, він створив виставу «У льодах Арктики». Борис Едер вирушав на «дрейфуючу крижину», зустрічався там з білими мешканцями мовчазної крижаної пустелі і розігрував з ними кілька веселих, оригінальних за трюками сцен. Артист підготував новий атракціон і з бурими ведмедями, у якому тварини виконували складні трюки на канаті під наметом цирку. У світовій цирковий практиці ще не було подібного номера. Аби позбавити ведмедів інстинктивного страху висоти, дресирувальник водив клишоногих на дах триповерхового будинку, де проводив із ними кілька годин. Борис Едер просто обожнював свою небезпечну професію. У нього ніколи навіть не виникало думки, щоб повернутися до колишнього більш спокійного гімнастичного номеру. Артист брав активну участь у створенні кінофільмів, у яких знімалися хижаки – «Цирк», «Небезпечні стежки», «Приборкувач тигрів», «Дон Кіхот». У фільмі «Приборкувач тигрів» (1954) в ролі Антона Опанасовича Телегіна артист зіграв самого себе. Про багатий досвід роботи з хижаками в цирку і в кіно Борис Опанасович написав захоплюючу книгу «Мої вихованці».

Джерела:

  1. http://www.ruscircus.ru/eder – Легенда цирку Борис Едер
  2. http://www.ruscircus.ru/zhizn_v_poiskah_132 – Життя в пошуках
  3. https://www.peoplelife.ru/335187 – Едер Борис Опанасович