Швейцарський клоун-музикант на ім’я Грок по праву вважається одним із кращих клоунів світу. Його називали «королем клоунів» та «найвидатнішим клоуном Європи». У свій час він був найбільш оплачуваним у світі естрадним артистом. На сьогодні міжнародний приз «Золота маска Грока» є найвищим визнанням майстерності клоуна.

Шарль Адрієн Веттах народився 10 січня 1880 року в містечку Ловрес у Швейцарії у родині селянина. Згодом родина переїхала до міста Біля. У місті часто гімнасти й клоуни влаштовували святкові гуляння. Під час карнавалів уся площа тонула в барвистих балаганах, і Адрієн намагався не пропустити жодної вистави. Одного разу він побачив клоуна, який грав на пляшках, наповнених водою до різного рівня. Юнак, прийшовши додому, намагався повторити цей номер. Батько, побачивши такий «концерт», не посміявся над сином, а вирізав з дерева молоточки і подарував хлопцю. Згодом батько, помітивши любов сина до музики, став купувати йому музичні інструменти в Берліні, і за короткий термін Адрієн опанував десять музичних інструментів. Крім цього він займався акробатикою, міг буквально зав’язати себе вузлом, чудово виконував стійку на руках, ходив по цирковому дроті, одного разу пройшовши навіть на висоті третього поверху. Він вступив до мандрівного цирку, де виступав разом з відомим клоуном Альфредо, а згодом вступив до Національного швейцарського цирку, де розпочав із посади касира, а з часом став виступати і на манежі.

Адрієн увзяв собі ім’я Грок, під яким уперше вийшов на манеж у 1903 році. Артист виступав із різними партнерами. Він одягався в яскраві картаті панталони і широкі сорочки. За три роки роботи Адрієн побував у Франції, Бельгії, Іспанії та в Південній Америці. У 1914 році Грок виступав у Росії.  Його виступи в Москві, Санкт-Петербурзі і Ризі обернулися справжнім тріумфом. Грока називали «інтелектуальним клоуном», «клоуном-філософом». Він з’являвся на сцені в широкому піджаку і булькаючих панталонах з величезною валізою в руці, з якої виймав крихітну скрипку. Добувати з такого карликового інструменту нормальні звуки зовсім не просто, а Грок виконував таку складну річ, як увертюру до «Травіати». Він виконував музику, сповнену філософського звучання, і тут же доводив публіку до реготу сценкою, у якій наполегливо намагався наблизити рояль до стільця, а не навпаки. Кришка рояля била його по пальцях, та клоун навчився її «обманювати»: він навчився грати, ледве торкаючись пальцями клавіш, і встигав у останню мить висмикнути руки.

Неповторним був його трюк зі стільцем, коли він, ламаючи сидіння, провалювався в нього, опинившись зігнутим навпіл, але раптом вискакував зі стільця і ​​сідав на його спинку, по-турецьки підібравши ноги. Грок залишив нам свої спогади. У 1931 році він створив фільм, а після війни ще два нових, у які включив кращі свої номери. У 50-х роках артист відкрив власний цирк-мюзик-хол. Артист працював до останнього, поки були сили веселити публіку. Останні свої виступи Грок дав у Гамбурзі 31 грудня 1954 року у віці 74-ьох років.

 

Джерела:

  1. https://www.peoples.ru/art/circus/clown/grock/ – Грок
  2. http://www.ruscircus.ru/grok._istoriya_moih_tryukov_476 – Грок. Історія моїх трюків
  3. http://www.ruscircus.ru/grok_596 – Грок