Світ тримається на пісні

25 грудня виповнюється 125 років від дня народження українського композитора і хорового диригента Григорія Верьовки. Створений музикантом хор, що тепер носить його ім’я, сьогодні займає почесне місце серед всесвітньо відомих українських брендів.

Григорій Гурійович Верьовка народився1895 року в козацькому містечку Березна на Чернігівщині в родині селянина-ремісника, що налічувала 12 осіб і жила в бідності. Помітивши у сина неабиякі музичні здібності, батьки віддали сина до архієрейського хору в Чернігові. У той час хлопчик самотужки навчився грати на скрипці, яку виміняв у шкільного товариша за ковзани. Згодом Григорій вступив до духовної семінарії, де навчився гри на різних музичних інструментах, співав у семінарському хорі, а потім став його регентом. У 1919 році композитор разом з П. Тичиною організував великий самодіяльний хор, перетворений пізніше в капелу-студію ім. Леонтовича. На базі хору відкрилася професійна музична школа, директором якої став Григорій Гурійович. Композитор був також професором Київської консерваторії.

11 вересня 1943 року Григорій Верьовка створив Державний український народний хор, до якого увійшли 134 особи: співаки, кобзарі й бандуристи, артисти балету. Створюючи хор, композитор їздив по селах і містечках усієї України в пошуках талантів. У 1943—1964 роках Г.Верьовка був художнім керівником і головним диригентом хору. Першою помічницею, наснагою і духовною посестрою диригента стала його дружина Елеонора Скрипчинська. Це було поєднання Співця і  Музики. Разом вони створили й очолили колектив, що яскравів небаченою мистецькою зіркою. 1964 року хору надано ім’я Григорія Верьовки. Український хор  був на гастролях у Румунії, Польщі, Фінляндії, Бельгії, Люксембурзі, Німеччині. Народний колектив з року в рік вдосконалював майстерність. У кожній з країн, де проходили виступи, артисти співали українські пісні.

Як композитор Григорій Гурійович працював переважно в царині хорової масової пісні, займався обробками народних пісень. Його твори широко популярні, багато з них стали народними. Ним написані пісні, присвячені рідній землі, зокрема: «Ой, як стало зелено», «Ой чого ти, земле, молодіти стала» та інші, а також жартівливі пісні. Композитор обробляв церковні розспіви, збагачуючи їх інтонаціями українських народних пісень, створював ліричні романси, інструментальні композиції для скрипки з фортепіано, симфонічного оркестру.

Сьогодні Національний заслужений академічний український народний хор України імені Г. Г. Верьовки налічує більше ніж 150 учасників. Репертуар хору сягає більше ніж 1000 творів.

Джерела:

1. https://parafia.org.ua/person/verovka-hryhorij/ – Григорій Верьовка
2. https://veryovka.com/history/ – Український національний хор імені Г.Верьовки
3. https://uain.press/blogs/grygorij-verovka-fundator-profesijnogo-horovogo-mystetstva-ukrayiny-1140143 – Фундатор професійного хорового мистецтва України

Борисенко Лідія

Борисенко Лідія Валентинівна – майстриня декоративного мистецтва, працює у технiцi гобелену, вишивки, батiку, графіки, писанки, живопису, член Національної спілки художників України (1994).

Народилась у Львові у 1965 році. 3акiнчила Республіканську художню школу (вiддiл живопису) та Львівський державний художній інститут прикладного та декоративного мистецтва (вiддiл художнього текстил, 1987). Педагоги І. Боднар, О. Мінько, М. Токар. З 2000 – викладач кафедри художнього текстилю та моделювання одягу Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва ідизайну ім. М. Бойчука. З 2001 – викладач Художньої студії при Будинку художника НСХУ, Київ.

Художниця постійно розширює діапазон технік, у яких вона працює. Це гобелен («Останній герой», «Дві сестри», «Розум і серце»), батик (серія «Різдво»), вишивка («Зустріч», «Повернення до нитки», «Подорож», «Дотик»), живопис («Лист», «Світе тихий»), левкас («Час», «Зустріч сонця»), графіка (серії «Кола», «Дерева листи»), писанки (їх близько двох тисяч, деякі виконані на страусиних яйцях).

З 1987 – учасниця республіканських, всесоюзних, всеукраїнських і міжнародних художніх виставок.

OCHOBHІ ВИСТАВКИ:

• 2019 – 9-а міжнародна бієнале мінітекстилю “СкіфіяМіні” та мікротекстилю.
• 2019 – Книжковий Арсенал. Проект – “Музика, яка вийшла за межі”.
• 2018 – Левкас №3. Мистецький центр “Локація”.
• 2018 – Арт-текстиль. Тепла виставка. Мистецький центр “Локація”.
• 2016 – Мистецький центр “Локація”. Різдвяна виставка.
• 2016 – П’яте всеукраінське трієнале Текстилю. Спілка художників. Киів.
• 2016 – Арт-Текстиль ХХ-ХХІ ст. Мистецький проект “Коло”. Полтавський художній музей.
• 2015 – Проект “Музика яка вийшла за межі”. Тбілісі. Художній музей.
• 2014 – Концептуальний проект “Музика, яка вийшла за межі”. Галерея Art-14. Київ.
• 2013 – Персональна виставка “Посвята”. Спільно з Яриною Саєнко. Чернігів. Музей сучасного мистецтва.
• 2013-2014 – Четверте всеукраїнське трієнале текстилю. Київ. Спілка художників.
• 2013 – Виставка “Світе тихий”. Київ. Мистецький арсенал.
• 2012 – Новітній текстиль України. Музей сучасного мистецтва України. Київ.
• 2012 – “Ангеле мій, охоронце мій”. Національний музей українського мистецтва. Лавра. Київ.
• 2012 – “Світло”. Українсько-японська виставка. 12 українських і 12 японських художників. Токіо.
• 2011 – Виставка секції ДПМ. Галерея “Митець”. Київ.

• 2011 – Траекторія “Текс”. Галерея “Мистецький простір”. Київ.
• 2011 – Всеукраїнське трієнале текстилю. Київ. Спілка художників. Авторський груповий перфоманс “Чарівний клубок”.
• 2011 – Центр сучасного мистецтва М17. Проект “Інь”. Київ. “Чарівний клубок” Авторський груповий перфоманс.
• 2010 – “Ангели Софії Київської”. Київ. Софія. Митрополичий корпус.
• 2009-2010 – Українсько-японська виставка. 12 українських, 12 японських художників. Херсон-Токіо.
• 2008 – Різдвяна всеукраїнська виставка. СХ України.
• 2008 – Різдвяна виставка. Галерея “DAVINCI”.
• 2008 – Різдвяна виставка. Галерея “Коло-Заспи”.
• 2008 – Благодійна виставка “Світ очима Жінок”. Український дім.
• 2007 – Всеукраїнське трiєналє текстилю. СХ. Київ.
• 2007 – Спільний проект “Радо” з Неллі Ісуповою. Галерея “Білий Лев”. Київ.
• 2007 – “Покрова”. Український дім. Спільна виставка з Оленою Придуваловою.
• 2005 – Всеукраїнська трiєналє текстилю. СХ. Київ.
• 2004 – Різдвяна виставка. Галерея “Коло”. Київ.
• 2003 – 200 iмeн. Український дім. Київ.
• 2003 – Різдвяна виставка. НСХУ. Київ.
• 2002 – Мiжнародна текстильна виставка “Фарбенат”.

• 2002 – Галерея “Дім Миколи” Київ.
• 2001 – Різдвяна виставка. НСХУ. Київ.
• 2000 – Сімейна виставка. Галерея “Кольори”.
• 1999 – Міжнародна виставка мiнi-текстилю, Львiв.
• 1998 – Міжнародна виставка художнього текстилю. Лодзь, Польща.
• 1997 – Всеукраїнська виставка розпису по тканинi. Хмельницький.
• 1997 -Персональна виставка. Вайнiнген, Швейцарiя.
• 1996 – Мiжнародний симпозiум по текстилю “Скiфiя”, Херсон
• 1994 – Всеукраїнська виставка розпису по тканинi, Хмельницький.
• 1994 – Персональна. Галерея “Гончарi”, Київ.
• 1994 – Персональна. Центр сучасного мистецтва “Брама”, Київ.
• 1991 – Виставка седнiвської творчої групи. Фiнляндiя.
• 1991 – Персональна. Галерея Романа Шупера. Мюнхен.
• 1990 – Львiвський гобелен. Львiв.
• 1989 – Республiканська виставка мiнi-текстилю. Львiв.
• 1988 – Молодiжна виставка, Київ.
• 1986 – Всесоюзна молодiжна виставка. Москва.

Твори знаходяться в приватних колекціях в Україні, Росії, Німеччині, Великій Британії, Фінляндії, Бельгії, США.

Джерела:

1. Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен [Текст] : Альбом-каталог / Чегусова, Зоя; Худож. Н.П.Бондаренко. – В суперобкладинці. – К. : Атлант ЮЕмСі, 2002. – 511 с.
2. Лідія Борисенко
3. Лідія Борисенко
4. Борисенко Лідія Валентинівна
5. НАТАЛКА І ЛІДІЯ БОРИСЕНКО: ЗАПРОШЕННЯ ДО РАЮ