Маленька француженка з неймовірно сильним голосом

Сьогодні виповнюється 105 років з дня появи на світ французької зірки на ім’я Едіт Піаф.

Ім’я Едіт Піаф широко відомо в рідній країні і за її межами. Воно вписано золотими літерами в історію світової музики. Жінка з непростою долею змогла стати кумиром мільйонів, віддаючи на сцені всю себе без залишку.

Едіт Піаф (справжнє ім’я Едіт Джованна Гассіон) народилася в 1915 році. У дівчинки було дуже нелегке дитинство. Її мати, безталанна актриса, віддала дочку відразу після народження своїй матері на виховання. Бабуся зовсім не займалася ні здоров’ям, ні вихованням дитини. Дізнавшись про це, батько дівчинки відвіз дочку до власної матері в Нормандію. Виявилося, що в дівчинки розвинулася катаракта, що призвела до майже повної сліпоти. Коли не залишилося надії на одужання, бабуся повезла Едіт в Лізьє до Св. Терези, куди щорічно збиралися тисячі прочан з усієї Франції. За кілька днів після поїздки 6-річна Едіт прозріла. Повернувшись з війни, батько забрав Едіт до Парижа, і вони почали заробляли вуличними виставами: батько показував акробатичні трюки, а дівчинка співала.

В 1935 році, коли Едіт виповнилося 20 років, її помітив на вулиці Луї Лепле, власник кабаре «Жерніс», і запросив виступати у своїй програмі. Її успіх від перших же виступів був величезним. Лепле навчив дівчину працювати з акомпаніатором, відбирати пісні, навчав триматися на сцені перед публікою і зі смаком одягатися. Саме Лепле знайшов для Едіт ім’я — Піаф (тобто «горобчик»). У «Жернісі» на афішах ім’я співачки подавалося як «Маля Піаф».

Однак успішний злет перервала трагедія: незабаром пострілом у голову було вбито Луї Лепле, і Едіт Піаф виявилася в числі підозрюваних. До цього додалася і власна трагедія –  від «іспанки» померла єдина маленька донечка Едіт Марсель. Коли артистка перебувала в повному розпачі, у її життя увійшов Реймон Ассо. Саме він створив неповторний образ «Великої Піаф». Він написав пісні, що пасували тільки їй: «Париж — Середземномор’я», «Вона жила на вулиці Пігаль», «Мій легіонер», «Вимпел для легіону». Саме Реймон домігся, щоб Едіт виступила в найзнаменитішому мюзик-холі Парижа «АВС». Після успішного виступу преса написала: «Учора на сцені «АВС» у Франції народилася велика співачка». Наприкінці 30-х років Едіт зустріла Жана Кокто – відомого поета, художника й кінорежисера. Цей чоловік подарував світові ще й Піаф-актрису. Спочатку вона грала роль у його п’єсі в театрі, а пізніше знялася в дебютній картині «Монмартр на Сені». Це був період небувалого успіху. Співачку із замилуванням слухали жителі паризьких передмість і витончені поціновувачі мистецтва, робітники й майбутня королева Англії. 

У 1952 році Едіт потрапила поспіль у дві автокатастрофи. Щоб полегшити страждання, викликані численними переломами, лікарі робили їй уколи морфію, і Едіт потрапила в наркотичну залежність.
У 1958 році Едіт виступила в концертному залі «Олімпія». Її успіх був приголомшливий. Після цього вона відправилася в турне по Франції, а згодом і по Америці. Виснажлива робота й поїздки підірвали її здоров’я. У віці 46 років Едіт Піаф дізналася, що невиліковно хвора. Перемагаючи себе, вона продовжувала виступати далі. Едіт співала з висоти Ейфелевої вежі з нагоди прем’єри фільму «Найдовший день» –  її слухачами стали майже всі жителі Парижа. 

Останній її виступ відбувся 1963 року. Зал стоячи влаштував улюбленій артистці п’ятихвилинну овацію. 

Ім’ям незрівнянної Едіт Піаф названа мала планета.

Джерела:

1. Бурке Керолін. Не шкодую… Життя Едіт Піаф. – Київ: Темпора, 2012. – 276 с.
2. Райнер С. Едіт Піаф. – М.: Ексмо, 2007. – 512 с.
3. https://calendate.com.ua/person/2844 – Едіт Піаф
4. https://poradi.com.ua/znamenitosti/edit-piaf-biografiya.html – Едіт Піаф

Петровський Андрій

Петровський Андрій Володимирович – один з яскравих представників середньої генерації художників скла, працює в галузі декоративно-прикладного мистецтва, старший викладач кафедри художнього скла, член Національної спілки художників України (2000).

Петровський Андрій народився 1968 року у Львові. Вищу художню освіту здобув у Львівській національній академії мистецтв (1998) за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» («Художник скла»). Педагоги з фаху: О.Звір, А.Бокотей.

1989 -1997 рр. – майстер-склодув у виробничій майстерні кафедри художнього скла Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. 1998 р. працює в студії “Kitras Art Glass”, Фергус, Канада. З 1999 р. – художник Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики.

З 1992 р. – учасник багатьох обласних, всеукраїнських та міжнародних художніх виставок.

Основні виставки:

1996 – Австрія БадЛеофельден “Sparkasse galerie” (персон.виставка)
1996 – Голландія Утрехт “Galerie Pavlovsky” (персон.виставка) 2002 – Німеччина, Ганновер – «Infa»;
2003 – Голландія, Роттердам – «Ahoy Femina»;
2003 – Швейцарія, Женева – Palexpo “Foire de Geneva”
2003 – Італія, Мілан;
2003 – Німеччина, Нюрнберг;
2004 – Франція, Париж – ЮНЕСКО – «Сучасне декоративне мистецтво»;
2005 – Канада, Торонто. Персональна виставка;
2006 – Голландія, Хорн;
2007 – Латвія, Рига. Міжнародний симпозіум «Glass Art»;
2008 – Голландія, Лердарм;
2009 – Голландія, Туберген. Персональна виставка;
2012 – КНР, м.Ганджоу учасник II – VIII міжнародних симпозіумів з гутного скла; 2013 – Голландія Діпенхайм KUNSTMOMENT DIEPENHEIM 2013

Роботи: декоративні композиції «Вежа життя», 1997; «Доріжка», 1998; «Скіфос», 2000; декоративні посудини «Кратер», 1996; «Кубок Одіссея», 1998; «Міфи», 2000.

1997 р. – Премія Фонду Володимира Кузя, Торонто, Канада. Твори зберігаються в музеях Львова та в приватних колекціях (Україна, Австрія, Аргентина, Канада).

Джерела:

1. Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен [Текст] : Альбом-каталог / Чегусова, Зоя; Худож. Н.П.Бондаренко. – В суперобкладинці. – К. : Атлант ЮЕмСі, 2002. – 511 с.
2. Петровський Андрій
3. Петровський Андрій Володимирович
4. Андрій Петровський
5. Petrovski Andriy