Легенда цирку Ірина Бугримова

Ірина Миколаївна Бугримова – видатна артистка цирку, яка прославилася на весь світ як відчайдушна дресирувальниця левів. Вона була першою в СРСР жінкою, яка приборкувала хижаків. Оскільки розробки методів дресури левів на той час не були відомі, молода дресирувальниця змушена була простувати вперед на дотик, методом проб і помилок, довіряючи власній інтуїції. І завдяки довгій наполегливій праці, тренуванням, волі, азарту, мужності Ірина досягла результатів в умінні ладнати з тваринами.

Ірина Бугримова народилася 13 березня 1910 року в Харкові в родині професора ветеринарії. Батько часто лікував тварин на іподромі та в цирку, і з 12 років дівчинка допомагала йому при операціях. Ірина була талановита в багатьох речах. Вона навчалася в музичній школі  і в балетній студії при Харківському оперному театрі. Але справжнім захопленням став спорт – біг, стрибки, штовхання ядра, хокей. Дівчина стала чемпіонкою України в штовханні ядра, а через рік – у метанні диска. Кілька разів здобувала призові місця на Всесоюзних спартакіадах. Незважаючи на заняття видами спорту з підняттям важких предметів, дівчина залишалася стрункою й тендітною. Любила шикарні вбрання й коштовні старовинні прикраси. Часто сама собі кроїла і шила одяг.

Уперше артистка вийшла на сцену цирку разом зі своїм чоловіком – мотогонщиком Олександром Буслаєвим. Подружжя представило повітряний атракціон «Політ на санях з-під намету цирку». Коли в 1937 році радянський цирк закупив групу дресированих леопардів, керівник цирками Данкман несподівано запропонував І.Бугримовій поєднати трюки й дресуру, бажаючи отримати першу в радянському цирку жінку-приборкувача. Та Ірина бажала працювати з левами, незалежними «царями звірів»: «Мені хотілося довести самій собі і всьому світу, що я зможу підкорити гордих тварин». Першими її вихованцями стали левенята Кай, Юлій і Цезар. Цезар став її улюбленцем – вони працювали разом 23 роки.

За своє циркове життя І.Бугримова видресирувала 80 левів, з якими працювала впродовж 1946—1976 років. Під час роботи з небезпечними хижаками неодноразово траплялися травми: «То лев шкіру порвав, то поламав, то пів обличчя відірвав – кінця не було! Але я жодного разу не пошкодувала про свій вибір». З мистецтвом талановитої приборкувачки були знайомі глядачі всього світу. Ірина виступала в Ірані, Польщі, Чехословаччині, Болгарії, Німеччині, Мексиці, Японії. Кожен її номер ставав маленькою виставою. Її леви ходили по канату, разом з приборкувачкою гойдалися на гойдалках. Величезне враження справляв на глядачів «левиний килим»:  артистка лягала на тіла хижаків, які розляглися на арені так, що виходив справжній килим.

У 1976 році під час гастролей у Львові леви несподівано збунтувалися і напали на Ірину просто на арені. Помічники змогли відбити її від хижаків, але після цієї події дресирувальниця припинила свої виступи. Після завершення циркової кар’єри артистка вела активне громадське життя: вона входила до Товариства захисту тварин, написала книгу про свою роботу в цирку, була консультантом усіляких циркових починань.

Іменем відважної дресирувальниці левів названо площу в Харкові – місті, де вона народилася й росла.

Джерела:

1. Бугримова І. На арені й навколо неї. 2-е вид. – М.: Мистецтво,1990. – 205 с., іл.
2. https://stuki-druki.com/authors/Bugrimova-Irina.php – Ірина Бугримова
3. https://www.peoples.ru/art/circus/trainer/bugrimova/ – Ірина Бугримова
4. https://aif.ru/culture/person/cena_oshibki_kak_irina_bugrimova_buntarey_ukroshchala – Як Ірина Бугримова бунтарів приборкувала

Гущин Олег

Олег Ілліч Гущин – майстер художнього скла, ювелірного мистецтва, живописець, член Національної спілки художників України (1971), заслужений художник України (1983). Яскравий представник київської школи мистецтва художнього скла, творам якого притаманні емоційна піднесеність, яскрава образність, глибока філософська думка.

Закінчив Сімферопольське художнє училище (1955; викл. А. Креслов, М. Щеглов), Московське вище художньо-промислове училище (1966; викл. Г. Антонова, В. Статун). Працював на Київському заводі художнього скла (1966–1969); головним художником Республіканського об’єднання «Укрскло» (1969–80); головним художником Художнього фонду УРСР (1980–87). 1987-1992-голова Художнього фонду Спілки художників України.

З 1967 р. – учасник понад 100 республіканських, всесоюзних, міжнародних художніх і галузевих виставок. Персональні – у Лондоні (1989), Києві (1995, 1997).

Крім створення зразків для масового виробництва, Олег Гущин плідно працював над творами експериментально-виставкового характеру. Це були роботи, присвячені знаменним датам тих часів, проте в цей же час була створена етапна робота цього періоду – ваза «Київська Русь» (1969).

1980-ті роки – час захоплення Олега Гущина кольоровим склом. Художник активно використовує колір, його контрастні сполучення, що підсилює емоційну виразність творів. Особливого значення набуває асоціативне, образне мислення: композиція «Квітень» (1980), декоративний набір з 5 посудин-ведмедів «Шутіха» (1980), декоративна ваза «Весна»(1982). У цей самий період художник звернувся до основної техніки декорування творів – гравірування. Створюються численні декоративні вази, блюда, декоровані гравіровкою, потужна глибина якої виявляє цікаві оптичні ефекти. Програмним твором цих років можна вважати вазу «Пам’яті Катерини Білокур» (1980). Класична простота і міцність форми, глибина і «живописна» соковитість малюнка свідчать про високу майстерність художника.

Особливо інтенсивними для художника стали 1980 – 1990-ті роки. У цей період творчої зрілості задумано і створено концептуальну композицію «Бережіть планету «Земля» (1984). Останньою роботою у творчості Олега Гущина стала скульптура у склі «Архангел Михаїл» (1995 – 1996), монументальна постать якого розміщена на квадратному постаменті з гравірованим рельєфом, виконаним у традиціях орнаментики Київської Русі.

Авторські твори переконливо свідчать, що художник утвердив себе в мистецтві скла беззаперечним майстром форми – класично досконалої, з яскраво вираженою архітектонікою і максимальним поєднанням техніки гравірування на склі з власними оригінальними новаціями. Роботи зберігаються у музеях Києва, Львова, Хмельницького, Донецька, Миколаєва, Одеси, Сум, Чернігова.

Джерела:

1. Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен [Текст] : Альбом-каталог / Чегусова, Зоя; Худож. Н.П.Бондаренко. – В суперобкладинці. – К. : Атлант ЮЕмСі, 2002. – 511 с.
2. Гущин Олег Ілліч
3.  Олег Ілліч Гущин
4. Виставка “Літній настрій”: Олег Гущин (художнє скло), Олекса Захарчук (пастель, акварель)