Видатний цирковий артист, дресирувальник і клоун Анатолій Леонідович Дуров гордо іменував себе «королем блазнів, але не блазнем королів». Засновник циркової династії був артистом рідкісної чарівності. Красивий, витончений, він чудово читав монологи і завжди виступав з тваринами.

Дворянин за походженням, Анатолій Дуров народився в Москві 8 грудня 1864 року. Хлопчик рано втратив батьків, і його з братом Володимиром узяв на виховання хрещений батько. Братів віддали на навчання до кадетського корпусу. Але науки дітей не цікавили, адже вони захопилися цирком. Анатолій мріяв стати клоуном, Володимира ж приваблювали тварини. Тому навчання й підготовка до військової кар’єри закінчилася швидко – обидва втекли з дому до мандрівного цирку. На арені Анатолій виступав як канатоходець і акробат на трапеції, згодом став клоуном. Юнак вирішив осягнути й дресирування тварин, з цією метою купивши барана, поросят та півня. З цього часу він завжди виступав з тваринами, хоча видатним дресирувальником не був. Артист писав: «У разі потреби для номера з поросятами я їх беру напрокат. Три-чотири дні цілком достатньо, щоб тварина видресирувалася для потрібних мені цілей». За участю тварин А.Дуров ставив байки, сценки і навіть цілі п’єси. Звірі переважно служили для створення алегорій і гострих політичних порівнянь. Артист у своїх виступах сміливо критикував чиновників, поліцейських та інших можновладців, виступаючи проти хабарництва й бюрократизму, за що неодноразово піддавався репресіям і висилався з ряду міст.

Часто артист бував з гастролями і в Україні. У 1891 році А.Дуров виступав у Одесі. Градоначальником там був адмірал П.Зелений. Одного разу на заклик адмірала «Усім встати!», артист відповів: «Ось коли ти дозрієш, тоді я з тобою і розмовлятиму». Після зіткнення з Зеленим клоун вивів на арену свиню, пофарбовану в зелений колір, і змусив усіх звірів їй кланятися. І це в присутності самого адмірала. Зрозуміло, що артиста негайно було вислано з Одеси.

Анатолій Дуров був першим із клоунів, який вирішив виступати без гриму і під власним іменем, а не під псевдонімом. І вперше при ньому ім’я клоуна стали зазначати на афішах. У 1912 році Анатолій Дуров спробував себе в ролі режисера. Зйомки його фільму «Війна XX століття» проходили в садибі, де акторами були собаки, свині, гуси, кури, індички. Артист з успіхом гастролював у різних європейських країнах: Німеччині, Іспанії, Франції, Італії та ін. В Австро-Угорщині йому аплодував сам імператор, у Парижі на його честь викарбували пам’ятний жетон. Але найкрасномовнішим визнанням його слави були випадки, коли глядачі цирку залишали залу після виступу А.Дурова, тому що всі приходили подивитися лише на нього, а інша програма була їм нецікава.

Помер визначний майстер цирку на гастролях у Маріуполі від запалення легенів. Похований у Воронежі. Номери Анатолія Дурова і сьогодні є актуальними, адже своєю творчістю артист намагався зробити людське життя веселішим і теплішим, привносячи в нього іскри свіжого сміху й тонкого гумору.

Джерела:

  1. Кораблинов В. А. Браво, Дуров! – Воронеж, Центр.-Чорноземне кн. вид-во, 1980. – 248 с.
  2. https://ruspekh.ru/people/durov-anatolij-leonidovich – Дуров Анатолій Леонідович
  3. https://www.peoples.ru/art/circus/clown/anatoly_durov/ – Засновник династії Дурових
  4. https://www.tambov.kp.ru/daily/26165/3055580/ – Цікаві факти про засновника циркової династії