Засновник циркової династії

Видатний цирковий артист, дресирувальник і клоун Анатолій Леонідович Дуров гордо іменував себе «королем блазнів, але не блазнем королів». Засновник циркової династії був артистом рідкісної чарівності. Красивий, витончений, він чудово читав монологи і завжди виступав з тваринами.

Дворянин за походженням, Анатолій Дуров народився в Москві 8 грудня 1864 року. Хлопчик рано втратив батьків, і його з братом Володимиром узяв на виховання хрещений батько. Братів віддали на навчання до кадетського корпусу. Але науки дітей не цікавили, адже вони захопилися цирком. Анатолій мріяв стати клоуном, Володимира ж приваблювали тварини. Тому навчання й підготовка до військової кар’єри закінчилася швидко – обидва втекли з дому до мандрівного цирку. На арені Анатолій виступав як канатоходець і акробат на трапеції, згодом став клоуном. Юнак вирішив осягнути й дресирування тварин, з цією метою купивши барана, поросят та півня. З цього часу він завжди виступав з тваринами, хоча видатним дресирувальником не був. Артист писав: «У разі потреби для номера з поросятами я їх беру напрокат. Три-чотири дні цілком достатньо, щоб тварина видресирувалася для потрібних мені цілей». За участю тварин А.Дуров ставив байки, сценки і навіть цілі п’єси. Звірі переважно служили для створення алегорій і гострих політичних порівнянь. Артист у своїх виступах сміливо критикував чиновників, поліцейських та інших можновладців, виступаючи проти хабарництва й бюрократизму, за що неодноразово піддавався репресіям і висилався з ряду міст.

Часто артист бував з гастролями і в Україні. У 1891 році А.Дуров виступав у Одесі. Градоначальником там був адмірал П.Зелений. Одного разу на заклик адмірала «Усім встати!», артист відповів: «Ось коли ти дозрієш, тоді я з тобою і розмовлятиму». Після зіткнення з Зеленим клоун вивів на арену свиню, пофарбовану в зелений колір, і змусив усіх звірів їй кланятися. І це в присутності самого адмірала. Зрозуміло, що артиста негайно було вислано з Одеси.

Анатолій Дуров був першим із клоунів, який вирішив виступати без гриму і під власним іменем, а не під псевдонімом. І вперше при ньому ім’я клоуна стали зазначати на афішах. У 1912 році Анатолій Дуров спробував себе в ролі режисера. Зйомки його фільму «Війна XX століття» проходили в садибі, де акторами були собаки, свині, гуси, кури, індички. Артист з успіхом гастролював у різних європейських країнах: Німеччині, Іспанії, Франції, Італії та ін. В Австро-Угорщині йому аплодував сам імператор, у Парижі на його честь викарбували пам’ятний жетон. Але найкрасномовнішим визнанням його слави були випадки, коли глядачі цирку залишали залу після виступу А.Дурова, тому що всі приходили подивитися лише на нього, а інша програма була їм нецікава.

Помер визначний майстер цирку на гастролях у Маріуполі від запалення легенів. Похований у Воронежі. Номери Анатолія Дурова і сьогодні є актуальними, адже своєю творчістю артист намагався зробити людське життя веселішим і теплішим, привносячи в нього іскри свіжого сміху й тонкого гумору.

Джерела:

1. Кораблинов В. А. Браво, Дуров! – Воронеж, Центр.-Чорноземне кн. вид-во, 1980. – 248 с.
2. https://ruspekh.ru/people/durov-anatolij-leonidovich – Дуров Анатолій Леонідович
3. https://www.peoples.ru/art/circus/clown/anatoly_durov/ – Засновник династії Дурових
4. https://www.tambov.kp.ru/daily/26165/3055580/ – Цікаві факти про засновника циркової династії

Липа Ганна-Оксана

Липа Ганна-Оксана Ярославівна – заслужений художник України (2012), талановита мисткиня у галузі декоративного та образотворчого мистецтва.

Народилася 18 липня 1958 року на Львівщині. Закінчила Ужгородське училище декоративно-прикладного мистецтва (відділ кераміки) – 1977 р. Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва (ЛАМ) (кафедра кераміки) – 1982 р. (викладачі М. Гладкий, Д. Крвавич, І. Томчук, І. Франк).

• 

• 

Член Національної Спілки художників України з 1990 р. Голова секції кераміки Львівської обласної організації Національної спілки художників України (з кінця 2001 до 2005 pp.). 1987–2007 рр. мисткиня працювала у творчій майстерні секції кераміки на базі Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, яка була однією з найпотужніших творчих баз радянської доби.

Від 1986 р. – учасниця всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставок, пленерів. Персональні виставки пройшли у Льво­ві (1989–90, 1998, 2001, 2004, 2007–09), Кракові (1996), Києві (2001–02, 2012–13, 2015). 

Премії. Нагороди

• 2000 «Опішне 2000» (симпозіум). Премія в номінації «Філософія глини». за монументально-керамічну скульптурну інсталяцію «ЖЕРТОВНИК-ТОТЕМ».
• 2000 Премія в номінації «За оригінальність технології» (пласт «ТОТЕМ»).
• 2001 Національний конкурс з кераміки. Диплом «За оригінальність технології».
• 2002 Львів. Осінній салон «Високий Замок», диплом (кераміка).
• 2008 Пам’ятний знак. Ювілейна медаль зі срібла «Львівський банківський інститут Національного банку України».
• 2008 Львів. Обласна премія в галузі мистецтва з номінації «Декоративно-ужиткове мистецтво» імені Зеновія Флінти (за творчі роботи в галузі художньої кераміки, виконані протягом 2006-2008 pp.).
• 2010 Опішне. Премія за самбутність вирішення в кераміці.
• 2011 Опішне. Національний фотоконкурс «Гончарні візії України». Срібна медаль Національної спілки фотохудожників України.

Ганна-Оксана Липа – автор вишуканих філософських творів: цикли «AVE MARIA» (1987-88), «МУЗА. ПРИСВЯТА УКРАЇНІ» (1988-89), «ГОЛГОФА. ПРИСВЯТА ВСІМ РЕПРЕСОВАНИМ» (1990), «МАТРІАРХАТ» (1990), «БЕРЕГИНЯ» (1994-98), «ІКОНА-ХРЕСТ» (1996), «ЛОВИ НЕВИДИМОГО ЗВІРА. ТРАНСМУТАЦІЇ» (2000), «У ПОШУКАХ ЗОЛОТОЇ РИБКИ» (2004), «POLY+SEMA» (2004-2006), «HERMENEUTIKE. МОВА І ПРОСТІР» (2006), «КРУГОВЕРТЬ» (2006), «ВИТОКИ» (2006), «КЛЮЧ-ОБЕРІГ» (2006) презентують небайдужу життєву позицію художниці.

Для творчості Липи характерні філосфське осмислення буття, звернення до першоджерел, монументалізація форм, трансформація символів і пластичних засобів через синтез з іншими видами мистецтва. Створює декоративні тарелі, рельєфи, пласти, вази, чайні та кавові сервізи (у серійне виробництво впроваджено понад 100 найменувань), дзбанки, вазо­ни, монументально-декоративні панно з яскра­во вираженими національними формо­творчими традиціями, садово-паркові композиції; батики, інсталяції, живописні композиції. Займається також художніх оформ­­ленням інтер’єрів, екс­тер’єрів.

Роботи зберігаються в музейних фондах України: Національного музею українського гончарства в Опішному, Дирекції художніх виставок України, Міністерства культури України, Муніципальної збірки м. Львова, Львівської картинної галереї, Музею кераміки у Болеславці (Польща), Райффайзен банку Аваль, Львівського інституту банківської справи, університету банківської справи НБУ, а також у приватних збірках в Україні та за кордоном.

Джерела:

1. Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен [Текст] : Альбом-каталог / Чегусова, Зоя; Худож. Н.П.Бондаренко. – В суперобкладинці. – К. : Атлант ЮЕмСі, 2002. – 511 с.
2. Липа Ганна-Оксана Ярославівна
3. Липа Ганна-Оксана Ярославівна
4. Липа Ганна-Оксана