Ігоря Кіо справедливо називають «загадкою ХХ століття», «королем чарівників», який задовго до Девіда Копперфільда ​​дивував глядачів фантастичними трюками. Його майстерність була визнана колегами і критиками. Артисту було вручено бельгійський «Оскар» від Брюссельського королівського цирку, також він був членом міжнародної асоціації «Братство магів» (США).

Ігор Емільович Кіо (справжнє прізвище Гіршфельд) народився в березні 1944 року в Москві в родині, що належала до артистичної богеми: мама була артисткою циркового балету, батько – засновником циркової династії. У дитинстві хлопець серйозно займався футболом. На юного форварда звернув увагу футбольний тренер Костянтин Бєсков. Він помітив дивну здатність нападника: хлопець інтуїтивно опинявся в тому місці, куди через секунди прилітав пас. Та з футбольною кар’єрою не вийшло: за наполяганням батьків Ігор продовжив циркову династію. На циркову арену Ігор Кіо вийшов у дитинстві: батько розгледів у хлопчикові величезний потенціал, адже Ігор не «ніяковів» на сцені. У 15 років юнак давав свої перші вистави. Він виступав протягом двох місяців, поки хворів батько, а потім працював з ним у ролі дублера і помічника. У перші роки після смерті батька Ігор Кіо намагався бути схожим на нього, працював навіть у його фраку. Відчуваючи величезну відповідальність, знав, що не мав права на помилку, не міг допустити, щоб честь родини була заплямована.

Артист прагнув надати своїм виступам характер цілісного спектаклю. Одне яскраве видовище змінювало інше: ось у клітку потрапила жінка, яка згодом перетворюється на грізного лева під наметом цирку, ось розпилюється дівчина, качки з’являються з порожньої ємкості, дівчина проходить крізь скло, манекенниці за секунди змінюють одяг. Барвистість і жвавість вносили  в номери танцівниці. Ігор Кіо першим створив у цирку професійний балет, що складався з 18 осіб. У Радянському Союзі попит на артиста був настільки великий, що протягом 30 років роботи йому доводилося давати по 500 – 600 вистав на рік. На його виступах ніколи не було порожніх місць.

У 1960-х роках ілюзіоніст поїхав на гастролі до Японії, дивував фантастичними атракціонами глядачів Америки, Бельгії, Франції і Німеччини. Два роки виступав в тандемі з Нікуліним. Артист працював над розширенням свого репертуару, подарувавши шанувальникам таланту шоу «Раз-два-три». У 1980-х роках ілюзіоніст порадував любителів фокусів естрадними атракціонами в тандемі з Аллою Пугачовою: і сьогодні пам’ятаємо його номер зі «спаленням» Примадонни. У 1990-х роках глядачі побачили грандіозне шоу, назване «О 6-ій годині вечора після зими», де виступали естрадні кумири.

Ігор Кіо багато працював і на телебаченні — він знімався в програмі «Новорічний атракціон», вів «Ранкову пошту», цикл передач «Усі клоуни». В енциклопедії «Хто є хто в сучасному світі» Міжнародного об’єднаного біографічного центру артист увійшов у число 200 видатних діячів сучасності.

Джерела:

  1. Ігор Кіо. Ілюзії без ілюзій. – М.: Вагріус, 1999. – 317 с.
  2. https://24smi.org/celebrity/30229-igor-kio.html – Ігор Кіо
  3. https://stuki-druki.com/authors/Kio-Igor.php – Ігор Емільович Кіо
  4. https://www.peoples.ru/art/circus/illusionist/kio/ – Чарівник 20 століття