Ніщо на мене не справило такого враження, як «Кобзар»

7 грудня виповнюється 120 років від дня народження «найквітковішої» художниці України Катерини Білокур.

Неосвічена жінка самотужки сягнула воістину фантастичних висот художньої майстерності. Про неї  Пабло Пікассо сказав: «Це геніальна українська жінка. Якщо б у Франції була така, ми б змусили увесь світ говорити про неї». У боротьбі за можливість малювати їй довелося пережити осуд односельців, нерозуміння батьків, та все-таки, подолавши ці непрості перешкоди, майстриня змогла розкрити свій талант.

Катерина Білокур народилася в 1900 році в селі Богданівка на Полтавщині в простій селянській родині. Дівчинка рано навчилася читати, та батьки вирішили не віддавати Катрусю до школи, аби заощадити на одязі та взутті. Талант до малювання розкрився з дитинства. Катруся збирала з печі вуглинки й розмальовувала стіни, потайки забирала олівці брата і прикрашала квітами зошити. Не могла жити без малювання. Навчилася сама виготовляти пензлі зі щетини, фарби робила з калини, буряка, цибулі, бузини й різних трав. Навчилася змішувати кольори й ґрунтувати полотно. Катерина двічі подавала документи до художнього технікуму, та їй було відмовлено через відсутність атестата про закінчення семирічки. Обставини гнітили, односельці насміхалися, мати дорікала, що своїм малюванням відлякує хлопців. Доведена до відчаю,  дівчина вирішила втопитися. На щастя, залишилася живою, але та пригода коштувала їй дорого — застудила ноги й до кінця днів своїх ходила з ціпком. Душу відводила в стінах сільського театру, де допомагала оформлювати декорації та грала на сцені. Особливо велике враження на майстриню справив Тарас Шевченко: своєю творчістю він відкрив Катерині всю глибину слова «художник».

У творах Катерини Білокур звучить хвала земній красі, що уособлюється для мисткині в квітах. Це символ радості, щастя і життя. Ніхто ні до, ні після К.Білокур не зміг настільки вражаюче бездоганно передати на полотнах красу і багатство квітучих рослин. Коли художниці закидали, що вона надмірно малює квіти, вона відповідала: «Вони ніби тягнуться до мене зі словами: «Хто ж нас буде писати, коли ти покинеш?». Рослини майстриня писала завжди живі, з натури, жодної квітки не зірвавши. На картинах Катерини буяють рослини городні, польові, берегові, гайові, лісові, часто опиняючись поряд то у вінку чи букеті, то на столі, то в якомусь невизначеному просторі («Польові квіти»(1941), «Привіт урожаю» (1946), «Півонії» (1946), «Цар Колос» (1947), «Квіти та горіхи» (1948), «Колгоспне поле» (1948-1949), «Пшениця, квіти, виноград» (1950-1952). Та Катерина зображувала не лише квіти. Вона також майстерно виконувала портрети й пейзажі.

Світлом у житті художниці стало знайомство з відомою українською співачкою Оксаною Петрусенко. Катерина, вражена красою голосу артистки, надіслала їй лист подяки зі своїм малюнком. Співачка зрозуміла талант Катерини і сприяла організації її першої виставки в Полтаві. І розпочалася дорога до визнання і поступ у велике мистецтво. Художницю нагородили поїздкою до Москви, де вона мала змогу побувати в багатьох музеях і ознайомитися з шедеврами видатних художників світу.

У 1954 році три картини К.Білокур: «Цар-колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» – були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі. Світові митці визнали її роботи геніальними.

Усе життя майстриня прожила в рідній Богданівці, створивши безліч осяяних буянням кольорів художніх шедеврів, що дарують посмішку і красу. На честь художниці поставлено балет «Катерина Білокур».

Джерела:

1. Катерина Білокур: мистецтво народне, наївне, високе: Альбом. – К.: Родовід, 2011. – 208с.: іл.
2. http://www.chl.kiev.ua/default.aspx?id=5703 – Доля, виспівана в квітах
3. http://heroes.profi-forex.org/ua/bilokur-katerina-vasilivna – Білокур Катерина Василівна
4. https://uaua.top/5390/ – Катерина Білокур

Ковалевич Ігор

Ковалевич Ігор Васильович – художник-кераміст, член Національної спілки художників України, член Міжнародної академії кераміки в Женеві.

Народився 24 січня 1953 року у с. Сокільники, під Львовом. У 1975 році закінчив Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва, тепер Львівська національна академія мистецтв, відділ художньої кераміки.

Ігор Ковалевич є учасником мистецьких виставок як в Україні, так і за кордоном. У його колекції зберігається чимало відзнак різноманітних мистецьких форумів, зокрема премія м. Спліт, отримана на ІV Міжнародному трієнале міні-кераміки (Хорватія, 1993), премія ІІІ Міжнародного бієнале художньої кераміки (Єгипет, 1996), друга премія V Міжнародного бієнале художньої кераміки (Португалія, 1997), Премія Політео, отримана на V Міжнародному трієнале міні-кераміки (Хорватія, 1997), премія журі — на VІ Міжнародному бієнале художньої кераміки (Португалія, 1999).

Спеціальні відзнаки одержав на VІ Міжнародному бієнале малих форм (Югославія, 2000), Міжнародному бієнале кераміки (Корея, 2001, 2003, 2005), ІІІ Міжнародному бієнале прикладного мистецтва (Корея, 2003). Брав участь у Міжнародній виставці кераміки малих форм в Загребі (Хорватія, 2007), де отримав Премію Вінковац, у V Міжнародному бієнале прикладного мистецтва (Корея, 2007), VІІІ Міжнародному бієнале художньої кераміки (Португалія, 2007) та ІІ Міжнародному трієнале силікатного мистецтва (Угорщина, 2008).

Твори: декоративні композиції – «Заморозки», «Цвіт папороті» (обидві – 1980), «Гніздо лелеки», «Ранок», «Дорога додому», «Жайворонки» (усі – 1981), «Комета Галлея» (1985), «Знаки на дорозі» (1986), «Дві вежі», «Біле та чорне» (обидві – 1998), «Озера», «Човни» (обидві – 2000), «Втеча в Єгипет» (2001), «Туман», «Сестри» (обидві – 2007), «Зимовий сад» (2008); декоративні пласти «Вікна» (1997); просторова пластика «Процесія» (2000).

Роботи художника зберігаються в колекціях Музею українського народного декоративного мистецтва, Галереї “Гончарі” (Київ), Музею сучасного українського мистецтва (Хмельницький), Музею Кераміон у м. Фрехен (Німеччина) та Музею кераміки в м. Болеславець (Польща), у Національному музеї (павільйон Мештровича) у Загребі (Хорватія), а також Центрі сучасного мистецтва в Каїрі (Єгипет).

Джерела:

1. Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен [Текст] : Альбом-каталог / Чегусова, Зоя; Худож. Н.П.Бондаренко. – В суперобкладинці. – К. : Атлант ЮЕмСі, 2002. – 511 с.
2. Ковалевич Ігор Васильович
3. Ігор Ковалевич
4. Ковалевич Ігор Васильович
5. Ігор Ковалевич