ВІНЬКОВСЬКИЙ В’ЯЧЕСЛАВ

В’ячеслав Віньковський – майстер художньої кераміки, заслужений художник України (2008), член Національної спілки художників України (1993), лауреат Національного симпозіуму гончарства «Опішня-2000». 

Народився у с. Маньківці Хмельницької області. У 1976 р. закінчив Ужгородське училище  прикладного мистецтва, у 1981 р. – Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, викладачами були Б. Горбалюк, В. Панасик, Г. Янко. Від 1989-го року – викладач Ужгородської дитячої школи мистецтв.

З 1989 року він є учасником творчих груп у Седнєві. На першому національному симпозіумі гончарства в Опішні (2000) здобув почесну премію «За декоративність». З 2000-го року – голова секції ужиткового мистецтва Закарпатської організації Національної спілки художників України. Викладач кафедри декоративно-прикладного мистецтва Закарпатської академії мистецтв.

Працює у галузях кераміки та анімалістичної скульптури, чимало робіт виконані у співавторстві з дружиною Мирославою Росул. В’ячеслав Віньковський – один із кращих художників-керамістів сучасного Закарпаття. Його творчість – відображення споконвічних джерел глибинної народної пам’яті і проникливі, історичні паралелі з сьогоденням.У його роботах можна зустріти трипільську орнаментику, елементи первісних культурних горизонтів.

У творчому доробку художника надзвичайні птахи й тварини, архаїчні композиції й відновлені старовинні предмети. Основні твори: “Джмелине гніздо” (1989), “Єгипетська корова” (1993), “Пахи моїх предків” (2000), “Колесо часу” (2002), “Алюзія на тему Марії Приймаченко” (2007).

Починаючи з 1984 року – постійний учасник обласних, всеукраїнських і міжнародних мистецьких виставок, активний учасник симпозіумів художньої кераміки. Персональні виставки – в Ужгороді, Києві, Хмельницькому, Львові. Твори закуплені дирекцією виставок НСХУ Міністерством культури і мистецтв України, музеєм сучасного мистецтва міста Хмельницький, а також знаходяться в колекціях галерей Угорщини, Чехії, Канади, України.

Джерела:

1. Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен [Текст] : Альбом-каталог / Чегусова, Зоя; Худож. Н.П.Бондаренко. – В суперобкладинці. – К. : Атлант ЮЕмСі, 2002. – 511 с.
2. Віньковський В’ячеслав Іванович
3. Віньковський Вячеслав Іванович
4. ВІНЬКОВСЬКИЙ В’ЯЧЕСЛАВ
5. ЮВІЛЕЙНИЙ ВЕРНІСАЖ В’ЯЧЕСЛАВА ВІНЬКОВСЬКОГО

Великий майстер трюків

Одного з найбільших ілюзіоністів XX століття, неперевершеного маніпулятора Арутюна Акопяна за кордоном називали не інакше, як дивом. Артист був настільки вправний, його рухи рук були такі невловимі, що це викликало подив навіть у колег-професіоналів.

Арутюн Амаякович Акопян народився 25 квітня 1918 року в містечку Ігдир, що на кордоні Вірменії з Туреччиною, у родині коваля. Цього ж року в Туреччині розпочався геноцид вірмен, і сім’я Акопянів із шестимісячним малям на руках вирішила втекти до Вірменії. У цей період Арутюн втратив матір. Пізніше батько одружився вдруге. Мачуха не злюбила хлопця, тому дитинство Арутюна було важким. За бажанням батька, юнак вступив до Московського інституту землеустрою. Навчаючись, раптом усвідомив, що душа лежить до іншої справи. Якось студент Арутюн прийшов на естрадний концерт. Він уперше побачив виступ фокусника, який діставав речі з абсолютно порожнього ящика без дна. Юнака видовище вразило настільки, що в антракті він пробрався за куліси і забрався в ящик, намагаючись розгадати секрет фокусу. Після цього випадку Арутюн весь свій вільний час віддавав вивченню фокусів. Згодом, закінчивши факультет естрадного мистецтва ГІТІСу, він став артистом-професіоналом. Через роки наполегливих ​​тренувань рук, які нерідко тривали по 14-16 годин на добу, він став фокусником-маніпулятором і зміг вже складати програми виступів, які майже не вимагали реквізиту.

Арутюн Акопян виходив один на порожню сцену і впродовж півтори години утримав зал у напрузі: на очах у публіки він міг до нескінченності рвати й різати папір, який при цьому залишався цілим, робити дивовижні речі з картами і діставати невідомо звідки цілу купу великих грошових купюр. Артист також знімався в кіно. У 1955 році дебютував у ролі фокусника Альфельбаума у ​​фільмі «Княжна Мері». Його можна  побачити також у картинах «Карнавальна ніч» (фокусник), «Тегеран-43» (фотограф Мустафа) та ін. Ім’я Арутюна Акопяна було широко відомо в усьому світі. Він зачарував своїм мистецтвом жителів Марокко, Таїланду, Камбоджі, Югославії, Франції, Сирії, Бангладешу, Японії. Він став одним із перших радянських артистів, що ще в середині 1950-х став привозити величезні суми валюти, зароблені на концертах за кордоном. Гроші він передавав до Фонду миру, надавав фінансову допомогу постраждалим від стихійних лих.

Ілюзіоніст охоче ділився з публікою секретами своїх фокусів, які описував у своїх книгах. Постійною асистенткою артиста була його дружина Лія, блискуча співачка. Їй пророкували велике майбутнє в опереті, проте все своє життя вона присвятила родині та кар’єрі чоловіка. Син Арутюна Акопяна – Амаяк – пішов по стопах батька і отримав славу чудового ілюзіоніста, маніпулятора й популярного актора кіно.

Джерела:

1. Акопян А. Даю уроки чародійства: Науково-популярна література/ Худож. Р.Сайфуллін, А.Суханов, В.Шишков. – М.: Дит. літ., 1993. – 287 с.: іл.
2. https://stuki-druki.com/authors/Akopyan-Arutyun-fokusnik.php – Арутюн Акопян
3. https://aif.ru/culture/person/vezhlivyy_obmanschik_glavnyy_mag_sssr_arutyun_akopyan_nachinal_stroitelem – Ввічливий обманщик
4. http://chtoby-pomnili.net/page.php?id=1166 – Акопян Арутюн Амаякович