Богинський Леонід Федорович – художник декоративного мистецтва (художня кераміка), член Національної спілки художників України (1986).

Леонід Богинський – віртуозний гончар, майстерним рукам якого підкоряється будь-яка традиційна форма. У 1974 році після закінчення відділення кераміки Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва він стажувався у найкращих опішненських майстрів кераміки заводу “Художній керамік” на Полтавщині. 1974-1975 – художник Заводу художньої кераміки в с. Опішне на Полтавщині.

У 1980-ті працював у монументально-декоративному мистецтві. Основні роботи в цій галузі: декоративні керамічні рельєфи в інтер’єрах Київського музичного училища ім. Р. Глієра (1979); об’ємно-просторові композиції з кераміки у приміщенні кафедри дитячої психіатрії Лікарні ім. І. Павлова (1982); декоративні вази у Будинку вчителя (1986). 1988, 1989 – керівник творчих груп художників-керамістів у Будинку творчості СХУ “Седнів” на Чернігівщині.

З 1974 – учасник багатьох республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок.

1984 – Диплом IX Міжнародного Бієнале художньої кераміки м. Вальорис;
1986 – член Національної спілки художників України;
1984, 1986, 1988, 1989 – учасник Всеукраїнських симпозіумів “Седнів”;
1985, 1987, 1989 – учасник Міжнародного симпозіуму художньої кераміки “Дзінтарі” (Латвія);
1997, 1998, 2000 – учасник Всеукраїнського симпозіуму садово-паркової кераміки;
1990 – керівник Міжнародного симпозіуму художньої кераміки “Дзінтарі”;
1999 – Перша премія на III Всеукраїнському конкурсі садово-паркової кераміки;
1974 – 1990 – учасник Всесоюзних та Республіканських виставок; 1991 – 2000 – виставки в Австрії, Швеції, Німеччини, Польщі;
2002 – учасник Міжнародного симпозіуму “Болеславець” (Польща);

Роботи зберігаються:
Музей українського народного декоративного мистецтва;
Хмельницький художній музей;
Сумський художній музей;

Для Богинського традиційні форми народної кераміки є універсальним засобом передачі сучасних художніх ідей. Так, монументальна макітра у художника – велике філософське узагальнення: це і образ стражденної української землі, і серце Батьківщини, і ковчег, що береже силу та душу народу. Варіації макітри без дна – давньогрецький образ бездонної посудини – символ марного існування та даремної праці. Керамічним пластам творця притаманний драматичний характер: через абстракцію та умовність розпису автор передає своє бачення трагічності буття, уявлення про любов і страждання, муку, радість та трагізм людських стосунків.

Джерела:

  1. Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен [Текст] : Альбом-каталог / Чегусова, Зоя; Худож. Н.П.Бондаренко. – В суперобкладинці. – К. : Атлант ЮЕмСі, 2002. – 511 с.
  2. Богинський Леонід Федорович
  3. Леонід Богинський. Художня кераміка
  4. «Макітра — це філософське узагальнення»