Американський «Цирк братів Рінглінг»

Історія «найбільшого цирку всіх часів» почалася в далекому 1841 році, коли американський підприємець Фінеас Барнум вирішив заснувати «Американський музей». Незвичайність цього дивовижного закладу полягала в тому, що замість заспиртованих експонатів там демонструвалися живі люди з різними фізичними аномаліями. Барнум зробив з тривіального музею справжній театр, який пізніше отримав назву «Шоу потвор». Тут виступали ліліпути і люди величезного зросту, сіамські близнюки і триногі танцюристи. Кожен артист мав свою програму виступів, а завзятий власник музею придумував різні способи залучення нових відвідувачів.

Як такий цирк з’явився тільки в 1888-му році, коли «Шоу потвор» злилося з виступами дресированих звірів англійця Джеймса Бейлі. Так народився «Цирк Барнума і Бейлі», який називали «найкращим шоу на Землі».

Американських глядачів у всі часи незмінно відрізняла велика любов до слонів. Заатлантичні цирки трималися на цих товстошкірих. Про значущість цирку судили за кількістю слонів у його звіринці. У «Цирку Барнума і Бейлі» було близько 50-и цих тварин. Особливо привертав увагу глядачів унікальний номер зі слоном Джамбо. Він був суперзіркою цирку, і афіші кричали про «справжнього доісторичного мамонта – могутнього царя звірів».  Джамбо виступав поруч зі слоненям на прізвисько Хлопчик-мізинчик, і це ще більше підкреслювало його неймовірну величину.

«Цирк Барнума і Бейлі» досяг вражаючих успіхів – найкращі артисти Європи перетинали Атлантику, щоб вийти на манеж найбільшого у світі шапіто. На великому іподромі влаштовувалися змагання колісниць і перегони, а іноді розігрувалися грандіозні пантоміми. Цей цирк відрізнявся від інших тим, що тут використовувалися відразу кілька манежів – і глядачі могли переходити від одного до іншого і дивитися різні виступи. У 1907 році після смерті Барнума цирк був проданий братам Рінглінг і отримав назву «Цирк братів Рінглінг, Барнума і Бейлі». Шапіто працювало за принципами мандрівного цирку. Протягом двох років дві трупи, «Синя» і «Червона», знаходилися на гастролях, ніде не перетинаючись. Потім вони поверталися до штаб-квартири цирку в Нью-Йорку і готували нове шоу. Прийшовши на виставу за годину до початку, глядачі могли зазирнути за лаштунки, отримати автографи артистів, перевірити свої здібності до жонглювання й акробатики. Поки дітей розважали клоуни, дорослі розглядали картини, написані слонами.

В останні роки роботи цирку на компанію подавалися численні позови за жорстоке ставлення до тварин, і  після довгої судової тяганини цирк закрив своє шоу з участю слонів і відіслав велетнів до заповіднику в штаті Флорида. А в 2017 році цирк повністю закрився, припинивши свою 146-річну діяльність.

Джерела:

1. http://www.ruscircus.ru/circususa367 – Американський цирк Барнума та братів Рінглінг
2. https://www.vipgeo.ru/iwishtogoto/children/tsirki/tsirk_bratev_ringling_i_barnuma_i_beyli.html – Цирк братів Рінглінг та Барнума і Бейлі
3. https://ru.qaz.wiki/wiki/Ringling_Brothers_Circus – Цирк братів Рінглінг
4. https://travel.rambler.ru/guide/79244-Tsirk-bratev-Ringling-Barnuma-i-Beyli/#1 – Цирк братів Рінглінг, Барнума і Бейлі

Іван Руткович

Іван Руткович  — український галицький іконописець кінця XVII — початку XVIII століття доби бароко, який працював переважно у Жовкві.

З прізвищем Івана Рутковича (підписувався деколи Руткевич) пов’яза­на одна з кращих сторінок західноукраїнського малярства на зламі XVII—XVIII ст. 

Засвідчена авторськими підписами професійна діяльність Рутковича простежується від створених 1680 р. намісних ікон Спаса та Богородиці для монастирської Вознесенської церкви у Волиці-Деревлянській (нині село Буського р-ну Львів. обл.). Тим же роком датоване “Моління” в церкві Собору архангела Михаїла у Волі-Висоцькій (нині село Жовківського р-ну Львів. обл.).

У січні 1682 р. намальоване “Моління” (в церкві Святої Трійці у Потеличі; нині село Жовківського р-ну Львів. обл.), й того ж року — “Моління” з “Тайною вечерею” і “Нерукотворним образом” Вознесенської церкви у Волиці-Деревлянській, 1683 р. — “Моління” з церкви Зішестя Святого Духа в Потеличі (Національний музей у Львові ім. [митрополита] Андрея Шептицького) та втрачене храмове “Різдво Богородиці зі сценами історії Марії” з церкви у Вижлові біля Сокаля. Обидва потелицьких “Моління” як унікальний приклад в укр. мист-ві мають портрети подружніх пар замовників.

Наступна група робіт майстра належить до кінця 1680-х рр. і збереглася у церкві Собору архангела Михаїла у Волі-Висоцькій — апостольський ряд із датою 15 жовтня 1688 р. на іконі апостолів Симона та Пилипа. 20 червня 1689 р. датовані дияконські двері з архангелом Михаїлом та “Воплочення” посеред пророчого ряду. Очевидно, тоді ж виконана група Розп’яття із пристоячими в завершенні.

У липні 1689 р. закінчено крила вівтаря з Іоанном Предтечею та пророком Іллею з Троїцької церкви в Білому Камені (нині село Золочівського р-ну Львів. обл.; Львівська галерея мистецтв). 1693 р. намальований, імовірно, храмовий “Святий Дмитрій” (Львів, церква Святого Дмитрія).

Наприкінці життя Руткович із помічниками створив ансамбль ікон для жовківської міської церкви Різдва Христового. Найпізнішою віднайденою роботою майстра є знищена “Богородиця” 1700 із церкви Покрову Богородиці в Митулині (зберігається у приватній збірці).

Окрім того, на підставі почерку йому можуть бути приписані царські врата, дияконські двері з архангелом Михаїлом та ікони апостолів Матвія, Андрія і Марка з околиць Жовкви з давньої збірки місць василіанського монастиря (Червоноградський музей історії релігії).

Джерела:

1. Іван Руткович – видатний майстер малярства епохи Українського бароко
2. РУТКОВИЧ ІВАН
3. ІВАН РУТКОВИЧ