Йов Кондзелевич  — український іконописець, православний ієромонах.

Богородчанський іконостас – одна з найвидатніших пам’яток українського сакрального мистецтва – був створений у 1698–1705 роках. Його автор – мистець Йов Кондзелевич, творчість якого припадає на кінець XVII століття і завершується у XVIII столітті, є одним із найяскравіших постатей в історії українського малярства.

Кондзелевич народився в м. Жовква, що на Львівщині 1667 p., у дев’ятнадцять років постригся в ченці. З 1686 р. він перебував у Білостоцькому монастирі поблизу Луцька, а через рік у написі на «Ірмологіоні», закупленому в Турійську, засвідчив про себе, що він ієромонах. Очевидно, основним заняттям його було малярство, проте не єдиним. Акти градської книги м. Луцьк від 16 червня 1710 р. та 13 вересня 1713 р. згадують про нього як ігумена Луцького братського монастиря.

З Жовквою Кондзелевича єднало не лише місце народження, а й прилучення до малярства, що стало важливою метою його життя. Тут він здобув досить широку виучку, в яку входило іконописне ремесло та ознайомлення з європейським мистецтвом. Ранні твори художника, насамперед престол (кіот) для Загоровського монастиря із зображеннями Іоакима та Анни, а також «Успіння» (1696) апостольський чин, «Богородиця-Елеуса» і «Зішесття Святого Духа» з церкви Св. Михаїла в Білостоку (90-і роки XVIІ ст.) розкривають жовківське художнє середовище, як джерело і витоки його творчості.

Всі попередні роки творчості підготували Йова Кондзелевича до створення найвизначнішого твору його життя – Богородчанського Іконостасу.

В 1698–1705 рр. він на чолі групи іконописців працював над іконостасом для Скиту Манявського (зберігається з 1924 р. в Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького).

Іконостас був наслідком колективної праці, проте Кондзелевичу належить все найцінніше в ньому: дві великі композиції «Успіння» і «Вознесіння», що розміщувалися обабіч іконостаса в північному і південному раменах, дияконські врата з зображенням архангелів Михаїла та Гавриїла, «Тайна вечеря», «Деісус», «Розп’яття» з пристоячими, намісні ікон «Спас» і «Богородиця», «Святі Антоній і Феодосій Печерські» та «Воздвиження Чесного Хреста», а також голови апостолів і деякі сцени неділь-п’ятидесятниць.

Після закінчення живописних робіт у Скиті Манявському Кондзелевич повернувся до Білостоцького монастиря. Можливо, він ще працював у селі Свистільники на Рогатинщині в 1704 р. або виконував замовлення інших сіл Прикарпатського краю, про що свідчить намісна Ікона «Спас» з церкви в с. Вільшаниця, яка підписана і датована: «Іовь во скить РБ (1705)».

Подальша творча спадщина, виявлена в околицях Луцька, свідчить про те, що художник не покидав Волині. Творчий шлях Кондзелевича був складним, а подекуди і надто тернистим. Тим вдячніше сприймається збережена ним величаво-епічна і поетично-одухотворена сутність традицій, бо його мистецтво стало їх важливою ланкою, такою ж благородно-величавою І духовно близькою високим потребам свого часу.

Джерела:

  1. КОНДЗЕЛЕВИЧ ЙОВ
  2. Йов Кондзелевич
  3. «УКРАЇНСЬКИЙ РАФАЕЛЬ» І ЙОГО БОГОРОДЧАНСЬКИЙ ІКОНОСТАС
  4. Йов Кондзелевич – український Рафаель у рясі єромонаха