21 листопада відзначається Всесвітній день телебачення.

Наше сучасне життя неможливо уявити без телебачення, яке відкрило нову епоху в історії людства та стало найважливішим поштовхом для виникнення масової культури. І хоча прогрес не стоїть на місці, і ноутбуки, смартфони та інші гаджети стрімко увійшли в наше життя, телебачення все ще залишається потужним джерелом інформації.

Перший телевізійний приймач був винайдений німецьким вченим Максом Дикманном у далекому 1907 році. Розмір його екрана становив усього 3х3 сантиметри, а частота передачі зображень – 10 кадрів на секунду. Шлях до рівня сучасного телебачення лежав через громіздкі ящики з окуляром, як у телескопі, механічні телевізори, перші серійні телеприймачі КВН-49 (цікаво, що їх так назвали на честь творців – Кенігсона, Варшавського та Миколаївського, але народ розумів цю абревіатуру по-своєму: «Купив – ввімкнув – не працює). Словосполучення «блакитний екран» з’явилося тому, що при включенні старих електронно-променевих моделей екран горів саме таким кольором, поки сигнал ішов з телевежі.

Публічне телебачення в Західній Європі найперше з’явилося в Англії в 1936 році, 1939 року було відкрито телемовлення в Нью-Йорку, а згодом і Московський радіотехнічний вузол розпочав свої регулярні телепередачі.

Історія українського телебачення розпочалася в 1925 році, коли талановитому фізикові-експериментатору Борисові Грабовському, синові видатного українського поета Павла Грабовського, вдалося зробити першу в колишньому СРСР і в цілому світі телевізійну передачу. Саме він створив перший в СРСР телеприймач, але винахід не був зареєстрований на його ім’я. Телевізійний передавач у Києві почав працювати з 1938 року. Аудиторія перших трансляцій складалася лтше з кількох десятків власників телеприймачів. Перервала освоєння можливостей телебачення війна. Київський телецентр був зруйнований. У 1949 році на Хрещатику, 26 розпочалося будівництво нового телецентру. Київську телевежу вважають найвищою ґратчастою спорудою в світі – 380 метрів та 24 поверхи. У 1951 році вже відбулася перша трансляція –  показували фільм «Алітет іде в гори». Згодом транслювалися паради й демонстрації, що проходили на Хрещатику, передавалися святкові концерти. Київський телевізійний центр тоді входив до першої десятки телецентрів подібного світового рівня. Однак телевізори були рідкістю. Спочатку в Києві їх налічувалось 200 – 220, а в 1953 році київську телестанцію приймали уже 7 тис. телевізорів. Подивитися передачі ходили до сусідів, родичів, друзів.

Колись на телебаченні не було жодної реклами. Перша реклама з’явилася в США в 1941 році під час трансляції бейсбольного матчу – рекламувалися годинники Bulova. На початку телевізійної ери траплялися навіть курйозні випадки.  Одного разу два американці зі штату Огайо подали в суд на комерційну компанію, що в рекламних цілях показала на телеекранах чітке зображення таргана: глядачі розбили свої телевізори, намагаючись вбити повзаючу по екрану комаху. Цікаво, що в епоху чорно-білого телебачення дикторів фарбували зеленими рум’янами і помадою, оскільки в камерах часто застосовувалися червоні фільтри – і губи на екранах телевізорів виглядали блідими. У 1969 році в Україні з’явилося кольорове телебачення. Кольоровий телевізор менш шкідливий для зору, ніж його чорно-білий попередник: кольори полегшують сприйняття картинки і знімають частину навантаження з очних м’язів.

Зараз українське ТБ налічує 101 канал, з-поміж яких працюють 65 регіональних телекомпаній.

Джерела:

  1. https://ru.osvita.ua/vnz/reports/journalism/22508/ – Телебачення в Україні: історія становлення
  2. https://tsikavi-fakty.com.ua/50-tsikavyh-faktiv-pro-televizory-i-telebachennya/ – Цікаві факти про телевізори і телебачення
  3. https://fakty.com.ua/ua/lifestyle/20191121-vsesvitnij-den-telebachennya-istoriya-u-tsikavyh-faktah/ – Всесвітній день телебачення