Акробатичний дует Миколи Щербака та Сергія Попова

Кожен рух виконавців акробатичного дуету відпрацьований до дрібниць, просякнутий грацією й майстерністю. Кожен їхній виступ – яскраве дійство, що вражає і запам’ятовується надовго. А самі акробати, здається, усе роблять невимушено, плавно і легко, винагороджуючи оплески публіки посмішками.

Микола Щербак і Сергій Попов закінчили Київський інститут фізичного виховання та спорту. Виступаючи в складі збірної України зі спортивної акробатики, дует артистів став зоряним: хлопці двічі завоювали золоті медалі на чемпіонатах світу і Європи, перемогли на Всесвітніх іграх. Кілька років потому, після завершення спортивної кар’єри, спробували свої сили в ролі циркових артистів і з ходу увірвалися до когорти кращих. Широкому загалу Микола та Сергій стали відомі завдяки участі в 2010 році в другому сезоні шоу телеканалу СТБ «Україна має талант!». У Парижі артисти перемогли в одному з найвідоміших конкурсів «Цирк майбутнього», а в 2013 році на фестивалі в Монте-Карло журі присудило їм «Золотого клоуна» – нагороду, яку вважають цирковим «Оскаром».

Для багатьох тисяч артистів залишається нездійсненною мрією просто отримати запрошення взяти участь у цьому конкурсі (конкурс був заснований у 1974 році принцом Монако Реньє III і визнається найпрестижнішим у цирковому мистецтві). Виходячи в Монте-Карло на манеж (до речі, цирк стоїть біля самого берега Середземного моря), артисти зовсім не думали, яке місце займуть – це давня звичка, вихована в них спортивними тренерами –  подружжям Валентином і Людмилою Третьяковими: «Головне – зробити свою справу, а журі вирішить, чого ви варті». Тож на цирковій арені хлопці були зосереджені на одному – показати класну роботу. А умови на конкурсі в Монако – не ідеальні: підлога манежу незручно м’яка, адже тут виступають і з тваринами також, за лаштунками з-поміж величезної кількості учасників ледве можна знайти куточок для репетиції.

По закінченню конкурсної програми учасники фестивалю запрошуються на фуршет, і поки усі пригощаються, у сусідній кімнаті за зачиненими дверима журі вирішує долю нагород. Тоді нарада тривала години чотири, так що було більш ніж достатньо часу на прогнози результатів. На церемонії нагородження статуетки вручали принцеса Стефанія і князь Альбер. Стефанія часто також приходила за лаштунки, спілкувалася з артистами, підходила і до хлопців з України, хвалила номер.  У шоу «Україна має талант» акробати виступили з номером в образах будівельників нью-йоркського хмарочоса. Із версією цього номера вони здобули і «Золотого клоуна». Для фестивалю постановку подовжили на одну хвилину, додавши кілька трюків. Микола Щербак і Сергій Попов провели яскраву фотосесію з виконанням трюків біля Ейфелевої вежі в Парижі.

Після перемоги в Монте-Карло артисти були забезпечені контрактами на багато років наперед – в Голландії, Білорусі та Німеччині.

1. https://culture.fakty.ua/158059-akrobat-nikolaj-csherbak-my-zavoevali-cirkovoj-oskar-v-monte-karlo-hotya-artistami-stali-lish-dva-goda-nazad – Ми завоювали цирковий Оскар в Монте-Карло
2. https://fakty.com.ua/ru/showbiz/20130204-1468803/ – Українські циркачі здивували принцесу Монако
3. https://coolshow.com.ua/show-programma-organizaciya-show/cirkovue-artistu-artistu-cirka/gimnastu-nikolay-i-sergey.html – Акробати Микола та Сергій

Василик Роман

Роман Якимович Василик — український художник, іконописець. Завідувач кафедри сакрального мистецтва Львівської Національної академії мистецтв, професор, Заслужений діяч мистецтв України, Народний художник України.

Народився 1947 року. Закінчив Бучацьку художню школу .У 1968 р. закінчив Ужгородське художнє училище ім. Ерделі. У 1973 р. закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (тепер Львівська Національна академія мистецтв). Наприкінці 1980-х уперше у Львівській академії мистецтв упровадив до навчальних програм завдання на сакральну тематику. В 1990-х роках став одним із ініціаторів відновлення школи іконопису при монастирі студитів у Львові. Ініціював та створив у 1995 р. першу в Україні кафедру сакрального мистецтва.

З 1997 до 2000 р. був завідувачем кафедри проектування інтер’єрів Львівської академії мистецтв. За час педагогічної діяльності проводив спеціальну підготовку студентів, здійснював керівництво дипломними роботами випускників (понад 70), зокрема керував комплексними дипломними проектами, що об’єднували дипломників кафедр різних спеціалізацій. Значна частина цих робіт була реалізована на об’єктах, поміж іншими:
– комплексне оформлення інтер’єру та екстер’єру церкви Пресвятої Покрови у м.Львові;
– комплексне оформлення середньої школи з українською мовою навчання у м.Перемишль (Польща);
– комплексне оформлення церкви УГКЦ в м.Сен-Жермен (Франція).

Василиком запроектовано і втілено в життя близько 60 об’єктів. Має відзнаки та нагороди від українських посольств Англії, Італії, Бразилії, Австралії та Польщі, Університету штату Парана (Бразилія), Міністерства культури і туризму України, нагороджений Благословенною грамотою Патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета, Благословенною грамотою Патріарха Української Греко-Католицької Церкви Любомира Гузара, Грамотою та Орденом Верховних апостолів Петра і Павла Папою Римським Бенедиктом.

Серед найвизначніших об’єктів оформлення:
– музеї та музейно-меморіальні комплекси, зокрема: Музей Прикарпатського воєнного округу, м.Львів; Музей курорту Трускавець, Музей-садиба І.Нечуя-Левицького, м.Стеблів, музей франкознавства Національного університету ім. І.Франка у Львові, каплиця меморіального комплексу-садиби Патріарха Йосипа Сліпого в с.Заздрість на Тернопільщині.

Сакральні споруди:
– іконостас єпархіальної каплиці в м.Коломия;
– іконостас церкви УГКЦ у м.Вулвергамптон (Англія);
– запрестольна ікона «Пресвята Богородиця Покрова» для монастиря студиток у Львові;
– іконостас церкви УГКЦ в с.Бартошиці, Польща;
– ікони іконостасу та інтер’єру церкви св. Василія Великого монастиря ЧСВВ в Києві;
– проект комплексного оформлення церкви св. Володимира і Ольга у Львові;
– проект комплексного оформлення церкви св. Андрія і Варвари в с.Хоружівка на Сумщині;
– ікони іконостасу церкви св. Жінок Мироносиць в с.Вороняки на Золочівщині;
– ікони іконостасу церкви УГКЦ в Амстердамі, Голандія ;
– ікони іконостасу церкви «Богородиця Миру» в м. Брум , Австралія;
– ікони іконостасу церкви преображення Господнього в м.Гобарт, Австралія;
– іменний антимінс патріарха УГКЦ Любомира Гузара;
– ікони іконостасу церкви Всіх святих українського народу у Львові

Василик був автором проекту вівтаря для Літургії з нагоди візиту Святішого Отця Папи Івана Павла II в Україну (м.Київ), а також куратором Всеукраїнського проекту «Українці в світі», що представляє видатних діячів, народжених Україною, які відіграли важливу роль у творенні світової цивілізації, автором низки ікон та портретів в межах вказаного проекту.

Джерела:

1. Василик Роман Якимович
2. Роман Василик перебував у Бучачі
3. Роман ВАСИЛИК. Шлях до ікони
4. Роман Василик: ІКОНОПИС