Сьогодні виповнюється 145 років від дня народження Івана Левицького – українського композитора, скрипаля, педагога.

Народився в с. Мала Лука Скалатського повіту на Тернопільщині в родині священика – Омеляна Левицького, який працював директором у сільській народній школі. Після закінчення сільської школи навчався у Тернопільській гімназії. Розвитку музичного обдарування юнака сприяла його участь у хорі Тернопільської гімназії. Вже тоді він серйозно замислюється над тим, як отримати професіональну освіту, однак через матеріальну скруту доводиться вчитися самотужки. З 1899 року Іван Левицький живе й працює в Тернополі, спочатку, як учень-помічник, а згодом на посаді судового радника.

В 1903-1910 рр. працював вчителем співу й музики в гімназії, керував учнівським струнним ансамблем, диригував Тернопільським “Бояном”. В 1910 р. складає екзамени у Львові на право викладання співу та гри на скрипці у школах і вчительських семінаріях.

У 1913 р. переїжджає до Львова і працює вчителем співу й музики в приватній учительській жіночій семінарії Товариства “Рідна школа” (1913-1914, 1919-1934) та у школах Сестер Василіянок. На ці роки припадають перші відомі композиторські спроби: хори на слова Т. Шевченка, скрипкові твори, зокрема “Елегія” з присвятою матері.

На початку Першої світової війни І. Левицький був мобілізований до австрійської армії, але невдовзі через поранення його звільнили від військової служби. Впродовж 1914-1918 рр. він поглиблював свої теоретичні знання в галузі гармонії та композиції у Відні (у Р. Штера). Також викладав спів та гру на скрипці на курсах для українських емігрантів, писав хорові твори. Після повернення у 1918 р. до Львова викладав в українській державній семінарії, де керував хором, ансамблем скрипалів, брав активну участь в організації та проведенні щорічних Шевченківських концертів. З 1921 р. одночасно працював у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові: вів клас скрипки.

У період 20-30-х рр. ХХ ст. І. Левицький перебував у творчому піднесенні. У ті роки він написав свої найвідоміші скрипкові п’єси (“Вальс”, “Казка”, “Ноктюрн”, українські танки), які згодом неодноразово видавалися у збірниках педагогічної музичної літератури як в оригіналі, так і в перекладах для інших інструментів (віолончелі, альта, баяна).

І. Левицький – автор підручників з теорії музики, історії музики та гармонії, які мали, передусім, просвітницьку мету і були адресовані музикантам-аматорам. Це – “Нарис історії музики”, “Популярна наука гармонії”.

З 1934 р. після закриття української державної семінарії, І. Левицький до виходу на пенсію (1937) викладав музику і співи в польській семінарії. 

Джерела:

  1. Левицький Іван
  2. Левицький Іван
  3. Іван Левицький