Клод Моне: від шаржу до імпресіонізму

14 листопада громадськість відзначала 180 років від дня народження видатного французького живописця, родоначальника імпресіонізму Клода Моне

Оскар-Клод Моне народився в 1840 році в Парижі. Коли хлопчикові було 5 років, родина переїхала до Нормандії. Батько хотів, щоб Клод приєднався до сімейного бізнесу, ставши бакалійником, але син з дитинства захоплювався малюванням. Особливо вдало виходили карикатури на вчителів, друзів та місцевих мешканців, які згодом принесли хлопчику міську славу: веселі зображення мали попит і добре продавалися в бакалійній крамниці батька. Клод вступив до університету на факультет мистецтв, але, швидко розчарувавшись у пануючому там підході до живопису, незабаром перейшов до студії живопису Шарля Глейра. У студії він познайомився з Огюстом Ренуаром і Фредеріком Базілем. Вони були практично однолітками, дотримувалися схожих поглядів на мистецтво і незабаром склали кістяк групи імпресіоністів.

Популярність К.Моне приніс портрет Камілли Домкьюз «Жінка в Зеленому» (1866), яка потім стала дружиною художника. Вона позувала йому для багатьох полотен, серед яких і такі відомі, як «Жінки в саду», «Мадам Моне з сином», «Портрет дружини Клода Моне на дивані». Камілла прожила коротке життя. Народження другого малюка послабило її здоров’я, і, незабаром після других пологів, вона померла.

Термін «імпресіонізм» з’явився завдяки картині К.Моне «Враження. Сонце, що сходить». Робота була виставлена ​​на першій великій виставці імпресіоністів навесні 1874 року, яка отримала назву «Виставка бунтівників». Адже Клода Моне і його соратників звинувачували в бунтівних настроях, аморальності та неспроможності. Маловідомий журналіст Луї Леруа зневажливо обізвав художників «імпресіоністами». З виклику митці цей епітет прийняли. А з часом термін втратив своє первісне негативне значення. Мандруючи околицями Парижа, подорожуючи іншими країнами, митець на все дивився пожадливим оком художника, відчував захват від дивовижної краси світу. Створював свої картини рядами маленьких кольорових цяток чистих спектральних кольорів, а не змішував їх на палітрі, як зазвичай роблять художники. Завдяки цьому прийому К.Моне прагнув створити враження м’якої вібрації повітря, і це надає його картинам абсолютно оригінального вигляду.

Художника Клода Моне часто плутають із Едуардом Мане. Іхні прізвища схожі, і жили вони в один час і в одному місці, обидва були імпресіоністами. У них є навіть картини з однаковою назвою – «Сніданок на траві». Першим був Едуард, а Клод надихнувся обраним сюжетом. У 1873 році Клод купив невеликий човен і обладнав його для використання як плавучої студії. У цій студії писав пейзажі, а також портрети Едуарда Мане та його дружини. А Мане, в свою чергу, написав картину, на якій зобразив Моне разом з Каміллою на борту човна.

Клод Моне відомий, у першу чергу, незвичайною кольоровою гамою. На його полотнах зустрічаються всі відтінки фіолетового. Насправді художник дійсно сприймав світ у таких тонах. На початку 1920-х років у нього розвивається катаракта, через що йому довелося перенести дві операції. Втративши кришталик на лівому оці, Моне знову знайшов зір, але став бачити ультрафіолет як блакитний або ліловий кольори. Сприйняття ним білих об’єктів стало незвичайним. Наприклад, малюючи відомі «Водяні лілії», він бачив лілеї блакитнуватими в ультрафіолетовому діапазоні. Клод Моне продовжував працювати до останніх днів свого життя. Митець жив понад 100 років тому, але його роботи вражають і хвилюють і сьогодні. Знамените полотно «Ставок з лататтям», написане в 1919 році, є найдорожчою картиною майстра. У 2008 році на аукціонних торгах в Лондоні ця картина була продана за шалені 80 мільйонів доларів.

Шановні читачі! У нашому відділі мистецтв ви можете прочитати більш детальну інформацію про французького імпресіоніста та ознайомитися з його творчістю у виданнях: Патен Сільві «Клод Моне», Богемская К. «Клод Моне», «Клод Моне: Альбом».

Джерела:

1. https://dovidka.biz.ua/klod-mone-biografiya-na-ukrayinskiy/ – Клод Моне
2. https://sites.google.com/site/artistclaudemonet/home/cikavi-fakti-pro-hudoznika – Цікаві факти про художника
3. https://art-holst.com.ua/kartiny-klod-mone/ – Клод Моне – людина, що малювала світло
4. https://znaj.ua/ru/history/181618-vse-fioletovo-svit-ochima-nezvichaynogo-hudozhnika-kloda-mone – Усе фіолетове – світ очима незвичайного художника Клода Моне

Аліпій Печерський

Аліпій Печерський один з перших давньоруських іконописців, чиє ім’я збереглося в історії.

Преподобний Аліпій Печерський народився близько 1065 або 1070 року і є наслідувачем євангеліста Луки. З молодих років Аліпій був відданий батьками на навчання до грецьких іконописців, які прийшли для прикрашання святої Печерської церкви. І він був свідком того дивного дива, яке описане в оповіді про святу Печерську церкву, коли під час робіт іконописців із прикрашання вівтаря в ньому зобразилася сама собою ікона Пресвятої Богородиці, засяяла яскравіше сонця, потім голуб вилетів з її вуст і після довгого літання влетів в уста ікони Спасителя.

Він приймає чернечий постриг у Печерському монастирі від ігумена Никона і починає удосконалюватися не тільки в іконописній справі, але і в чернечих подвигах, створюючи в собі гідну оселю Святого Духа.

Відомий іконописець весь свій час присвячував роботі, від якої відволікався тільки заради Богослужінь. Він досить часто працював безкорисливо, відновлюючи та реставруючи старі ікони. Кошти від замовлень, за переказами, живописець розділяв на декілька частин: третина йшла на поповнення арсеналу матеріалів для роботи, другу він жертвував нужденним, і тільки третю частину залишав задля власних життєвих потреб.

Існує припущення, що святий Аліпій виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві, знесеного у 1934-1936 рр. у зв’язку з проектом створення на йому місці… урядового центру. 

Церковні перекази також пов’язують з ім’ям Аліпія Печерського ряд особливо шанованих образів; у першу чергу, ікони “Предста Цариця”, що нині знаходиться в іконостасі Успенського собору Московського Кремля. В її композиції втілена ідея містичного шлюбу Христа і Церкви. Богоматір в образі Цариці Небесної, одягнена в царські шати з лором, тримаючи в руках жезл, зображена праворуч перед престолом, на якому сидить Христос. У зображенні Ісуса поєднані риси Царя і Великого архієрея. Він одягнений в парадний стрій візантійських імператорів, про Його архієрейський чин свідчать омофор і Патріарший жезл, притулений до ніг.

Найвідомішою з існуючих робіт преподобного Аліпія вважають ікону Божої Матері Свенсько-Печерську, яка дивом збереглася до наших днів. Святий образ був написаний для Києво-Печерського монастиря, де й перебував до 1288 р. Після чудесного зцілення від сліпоти чернігівського князя Романа Михайловича вона стала головною святинею Успенського Свенського монастиря Брянська, куди її доправили на його прохання, й де сталося диво. Монастирський собор був знищений у радянську епоху, тому з 1927 року ікона зберігається у Третьяковській галереї Москви.

Існує також думка, що знаменита Ярославська Оранта, або: Велика Панагія, знайдена в 1919 р. у Спаському монастирі Ярославля, належить пензлю Аліпія Печерського.

Ще Києво-Печерський патерик відзначав високу майстерність прабатька українських художників, вважаючи, що преподобний Аліпій Печерський: – Добре извык хитрости иконнѣй, иконы писати хитр бѣ зѣло.

Тропар преподобного Аліпія, іконописця Києво-Печерського, у Ближніх печерах, глас 8: – Лики святих зображуючи на дошках, / їхній подвиг правдиво, / як добрий художник, славний Аліпій, / написав на скрижалях серця свого / і через це, як приклад, божественно прекрасний, / благодаттю священства, як золотом, прикрашений був / від Христа Бога й Спаса душ наших.

Кондак преподобного Аліпія, іконописця Печерського, у Ближніх печерах, глас 2: – Від юності Божественне в собі маючи призначення, / відданий був ти в науку написання ікон; / і завжди небесний образ Богородиці писав у церквах, / ти цим прославився / і бачив сяйво Духа Святого, / від Нього прийняв подарунок чудотворства, / бо ікони твої чудотворними робилися, / через це почитаємо й прославляємо тебе, чудотворець Аліпій.

Преподобний Аліпій славився даром чудотворіння: неодноразово він допомагав зцілитися безнадійно хворим, які зверталися до нього. Ікони, які він писав, також вважалися чудотворними. До них зверталися з молитвами про допомогу, про зцілення. Існує багато переказів, як ікони залишалися неушкодженими після пожеж. Сучасники вірили, що Аліпію Печерському в написанні ікон допомагають ангели. 30 (17 по старому стилю) серпня 1114 року відомий іконописець помер. Він був похований у Ближніх печерах. Там, на території Києво-Печерської лаври, мощі святого зберігаються і нині.

Джерела:

1. Прп. Аліпій іконописець (1065-1114)
2. АЛІПІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ ІКОНОПИСЕЦЬ
3. АЛІМПІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ
4. Аліпій. Той, хто зцілював фарбами