«Таємна вечеря»

Леонардо да Вінчі – найзагадковіша особистість минулих років. Італійський художник, скульптор, архітектор і вчений, винахідник, письменник, музикант, один із найбільших представників мистецтва Високого Відродження. Хтось приписує йому божий дар і зараховує до образів святих, хтось, навпаки, вважає його безбожником. Але геній великого італійця незаперечний, оскільки все, чого торкалася його рука, моментально наповнювалося сокровенним змістом.

Знаменита фреска «Таємна вечеря» знаходиться на одній із стін трапезної в церкві Санта Марія делле Ґраціє, розташованій на однойменній площі Мілана. Замовлення на написання твору живописець одержав від свого патрона – міланського герцога Людовіко Сфорца в 1495 році, який славився розпусним життям і з юних років був оточений красунями-вакханками. На його розгульність навіть не впливала наявність у герцога прекрасної і скромної дружини Беатріче Д’есте.  Людовіко Сфорца поважав свою дружину і був по-своєму до неї прив’язаний, та справжню силу кохання відчув тільки в момент її раптової смерті. Скорбота чоловіка була настільки великою, що він на 15 днів не залишав своєї кімнати. А коли вийшов, то першим ділом замовив Леонардо да Вінчі фреску, про яку колись просила його покійна дружина, і назавжди припинив усі розваги при дворі.

Твір було виконано в 1498 році. Його розміри становили 880 на 460 см.  Таємна вечеря» зображує останню вечерю Ісуса Христа з учнями-апостолами. Згідно з писанням, Ісус сказав під час трапези, що один з апостолів зрадить його. Леонардо да Вінчі намагався зобразити реакцію кожного з учнів на пророчу фразу Вчителя. Для цього він ходив по місту, говорив з простими людьми, смішив їх, хвилював, обнадіював. А сам при цьому спостерігав за емоціями на обличчях. Складніше за все да Вінчі далися образи Ісуса та Юди. Митець дуже довго шукав моделі для їх зображення. Згідно з думкою істориків, Ісус та Юда були списані з однїєї і тїєї ж людини в різні періоди її життя. Юда сидить у групі праворуч від Христа. Його дуже легко впізнати: біля нього перевернута сільничка, яку зрадник необачно перекинув рукавом.

Найбільш обговорюваним секретом фрески є постать учня, що розташувався по праву руку від Христа. Вважається, що це не хто інший, як Марія Магдалина. Загальне поширення ця думка отримала після публікації роману Дена Брауна «Код да Вінчі». Згідно цієї теорії Марія Магдалина була дружиною Ісуса, народила дитину, яка поклала початок династії Меровінгів. Цю теорію вигадав француз П’єр Плантар. І він же придумав організацію Пріорат Сіону, куди «вступили» Леонардо да Вінчі, сер Ісаак Ньютон, Сандро Боттічеллі, Клод Дебюссі, Ніколас Фламель та інші щасливці. Вигадник пів життя витратив на містифікацію із Пріоратом і позиціонував себе, ні багато ні мало, останнім із роду Меровінгів. Вся ця  історія на початку 90-х була офіційно, в судовому порядку, заперечена. Утім є правдою, що апостол праворуч від Христа, дійсно, має дуже ніжний і жіночний вигляд.  У 1517 році було виявлено, що фреска псується. Причиною є своєрідна техніка, яка поєднує олію з темперою. У творчому доробку Леонардо немає жодної фрески за канонічною технологією. Саме тому робота над стінописом розтяглася на чотири роки, коли типову фреску тоді ж писали за три місяці теплого літа.

Дивовижна загадкова фреска дивом вціліла до нашого часу. У 1500 році потоп у церкві завдав картині непоправної шкоди. У 1566 році ченці зробили в стіні із зображенням «Тайної вечері» двері, які «відрізали» ноги персонажам. Наприкінці 17 століття з трапезної взагалі зробили стайню. І без того напівзруйнована фреска покрилася гноєм. Проте були у «Таємної вечері» і шанувальники. Французький король Франциск I настільки був вражений витвором, що всерйоз замислювався над тим, як перевезти роботу до себе додому. Робота великого майстра має свою зірку-оберіг. Під час бомбардування під час Другої світової війни снаряд потрапив у будівлю церкви та зруйнував майже все, крім стіни, на якій було зображення.

Джерела:

1. https://senfil.net/index.php?newsid=272 – Секрети фрески «Таємна вечеря»
2. https://www.arthuss.com.ua/books-blog/tayemnycha-tayna-vecherya – Таємнича «Таємна вечеря»
3.  https://ukrburshtyn.com/ua/blog/-tajnaya-vecherya–genialnaya-rabota-leonardo-da-vinchi.html – Тайна вечеря – геніальна робота Леонардо да Вінчі

Акробатичний дует братів Ялових

В історію світового цирку назавжди увійшли імена братів Василя та Олександра Ялових – акробатичного дуету з Києва, яскравих і талановитих виконавців унікальних, найскладніших трюків. Брати Ялові започаткували професійну школу циркового мистецтва в Україні, яка визнана однією з найсильніших у світі шкіл з підготовки артистів цирку.

Хлопчики народилися у великій і дружній сім’ї (Василь – у 1917 році, Олександр – у 1919-ому), що мешкала в Києві на Володимирській вулиці. Батько був садівником і дивився на захоплення молодших синів крізь пальці. А хлопці просто марили цирком. Якось брати побували на цирковій виставі і прийшли в захват від виступу акробатів. І вже наступного дня вони удворі почепили канат і трапецію й розпочали тренування. Через деякий час, разом з іншими «одержимими», організували власний дворовий цирк – з манежем та місцями для публіки (пізніше звідси вийшло немало чудових артистів). Улітку діти займалися на Трухановім острові, куди одного разу завітав уславлений режисер радянського цирку А.Г. Арнольд. Уподобавши номер хлопчиків Ялових (Василю тоді було 13 років, а Олександру, який в дуеті став верхнім, – всього 11), режисер запросив їх до Київського цирку. Спочатку брати виступали в опереточних костюмах гладіаторів. На дітях цей маскарад виглядав дуже комічно, та недовіра у глядачів відразу розвіювалася, адже діти працювали серйозно, без послаблень на вік, трюк ішов за трюком. На відкриття зимового сезону артистів відправили до Московського цирку, а згодом – до Ленінграду.

Вже тоді, у тридцяті роки минулого століття, було зрозуміло: брати Ялові – унікальне явище в історії цирку. Зазвичай трюки силової акробатики виконувалися артистами послідовно – трюк, поклон. Брати Ялові з комбінації в комбінацію переходили плавно, легко, не розриваючи внутрішньої драматичної і зовнішньої фізичної дії. Василь Яловий був єдиним акробатом, який виконував по колу манежу 25 арабських сальто. А «японський кульбіт» – одну з найскладніших комбінацій силової акробатики, артисти настільки ускладнили, що й досі «японський кульбіт» братів Ялових лише намагаються відтворити. Не дивно, що на афіші артистів до слова «акробати» додався допис «рекордсмени». Оригінальним і унікальним у ті часи було виконання трюку «копфштейн» -збереження рівноваги, стоячи на голові, без допомоги рук, що виконується на голові або на руці партнера. Дует став надзвичайно популярним. Директори цирків усі геть пересварилися, намагаючись придбати номер хлопців у свої програми. Під час Другої Світової війни Василь та Олександр були на фронті, брали участь у звільненні Києва та правобережної України, дійшовши з боями до Чехословаччини. Після війни одразу розпочали тренування, щоб повернутися в цирк. Вони повністю відновили свій номер та продовжували експериментувати в жанрі силової акробатики. Паралельно з роботою в цирку, брати вступили до Київського музичного училища на відділ духових інструментів. Згодом у свій акробатичний номер включили саксофон, поєднавши гру на музичних інструментах з трюками.

Тривалий час брати виступали в образі мексиканських ковбоїв: широкі брюки, шкіряні пояси,  хустки на головах. Експериментували і з українським народним стилем – підбирали відповідну музику, костюми. 1953 року брати Ялові представляли Україну в Фінляндії. Згодом відбулися гастролі Англією, Шотландією та Північною Ірландією. Потім підкорили Болгарію, Німеччину, Угорщину, Чехословаччину, Ємен, Єгипет та Лівію.

На сьогодні щороку за вагомий внесок у розвиток циркового мистецтва столиці діячам культури присуджується  премія «Київ» імені братів Василя та Олександра Ялових

Джерела:

1. http://kmaecm.edu.ua/?view=yalovye_brothers – Брати Ялові
2. http://www.ruscircus.ru/bratya_yalovye_678 – брати Ялові
3. https://www.interesniy.kiev.ua/s-truhanova-ostrova-na-manezhi-mira/ – З Труханова острова – на манежі світу

«Вупі Голдберг: ексцентрична і чарівна»

Сьогодні святкує свій 65-й день народження Вупі Голдберг  — американська акторка, співачка, феміністка. Найбільш відома своїми ролями у фільмах «Барва пурпурова», «Джек стрибунець», «Привид» (премія «Оскар»), «Сестро, дій» та інших. У Вупі є всі чотири найпочесніші та престижні американські нагороди: “Оскар”, “Греммі”, “Еммі” і “Тоні”.

“Актриса може зіграти тільки жіночу роль. Я – актор, я можу зіграти все, що завгодно”
© Вупі Голдберг

Вупі Голдберг народилася 13 листопада 1955 в негритянському кварталі Нью-Йорка. Її справжнє ім’я — Карін Джонсон. Прізвище Голдберг взяла від єврейської половини родини.  У жилах Вупі є і крапля української крові – її прапрабабуся була родом з Одеси. Вже у вісім років вона грала в спектаклях дитячого театру Елен Рубінштейн. А в 60-тих майбутня зірка всією душею зустріла молодіжну революцію. Може, навіть перестаралася, бо після бурхливого захоплення хіппіськими атрибутами довго жила на допомогу з безробіття, попутно намагаючись позбавитися від наркотичної залежності. У ті роки, щоб заробити на життя, Вупі довелося побувати співробітницею моргу, де в її завдання входило накладати грим на покійних.

У 70-ті природжена актриса перебиралася з театру в театр, підробляючи на підмостках то Сан-Дієго, то Сан-Франциско. Вона гастролювала з різними трупами по США та Європі. Але відомою Вупі стала після персонального “Шоу привида”, де зіграла одразу шість різних персонажів — від жебрачки до мільйонерки. Успіх на телебаченні їй принесла передача “Комічна допомога”, що демонструвалася протягом п’яти років і була відновлена через роки, коли Голдберг вже прославилася в кіно.

На зорі своєї кар’єри Вупі зіграла епізодичну роль в дуже популярному у нас серіалі “Детективне агентство “Місячне сяйво”.

1985 року до Вупі дійшла інформація про те, що Стівен Спілберг вирішив екранізувати роман Еліс Вокер “Квіти лілових полів”, улюблений роман актриси. Вона зважилася написати лист автору романа з палким проханням замовити за неї слівце перед Спілбергом. І сталося диво — Вупі зіграла головну роль негритянки, що еволюціонує від забитої домогосподарки до рішучої жінки, позбавляється від диктату чоловіка. Вупі Голдберг, як кажуть, прокинулася знаменитою — номінація на премію “Оскар” стала вінцем нелегкого шляху Вупі на екран.

Премію “Оскар” Вупі принесла комедійна роль — брехливої екстрасенші Оди Мей Браун у метафізичній мелодрамі Джеррі Цукера “Привид” (1990). Чудо перевтілення Вупі можна оцінити особливо виразно порівняно з її попередньою роллю — бродяжки, яка померла від пухлини мозку в “роуд муві” Андрія Кончаловського “Гомер і Едді”. Цей фільм отримав Гран-прі МКФ у Сан-Себастьяні (1989).

Особисте життя

Вупі Голдберг зізналася, що виходила заміж тільки для того, щоб відчувати себе “нормальною”. Актриса заявила, що не любила жодного свого чоловіка. У Голдберг було три офіційні чоловіка: Елвін Мартін, батьком її єдиної дочки Олександри (1973–1979), фотограф Девід Кассен (1986–1988) і Лайл Трахтенберг (1994–1995).

Джерела:

1. Вупі Голдберг
2. 12 дивовижних фактів про найпозитивнішу голлівудську актрису Вупі Голдберг
3. Вупі Голдберг – 64! Терниста історія успіху неперевершеної акторки