Київський цирк

Цирк –  одна з найулюбленіших розваг для дорослих і дітей. Нам хочеться побачити яскраву циркову програму, вдихнути атмосферу свята і отримати незабутні враження за будь-якої пори року. Цирк у Києві любили завжди.

Історія циркового мистецтва нашої країни починається з ІХ століття. Мандрівні артисти розважали глядачів аж до 1797 року. У цьому році з Дубна до Києва перевели Контрактовий ярмарок, що призвело до появи «балаганів» і «цирків-стовпчиків». Будували їх із дешевих дошок і старих ящиків, що робило їх схожими на звичайні сараї. Усередині ставили лави в кілька рядів для заможних глядачів, а за ними була огорожа спеціально для стоячих місць «бідноти». У центрі манежу зводили стовп, який підтримував намет із брезенту. Перший стаціонарний цирк-театр у Києві називався «Алькасар» та був відкритий у 1875 році австрійцем Ігнатієм Собботом. Будівля цирку була двоповерховою, збудованою з каменю. Тут давали свої пишні вистави понад 60 артистів, виступали балет з Неаполя, клоуни з Лондона, оркестр у складі з 35-и музикантів, а також проводилися кінні номери за участю 40 коней. 1883 року на Хрещатинській площі був відкритий цирк Нікітіних, знаменитістю якого став борець Іван Піддубний. Тут також виступали і тварини. Велику популярність мала мавпа, яка дивувала публіку своєю «людською» поведінкою: обідала, сидячи на стільці за столом, користуючись серветкою та столовими приналежностями. Пізніше Нікітіни відкрили цирк і в Москві, та номери «обкатували» саме в Києві.

1903 року в Києві було побудовано найбільший цирк Європи – Hippo-palace ( «Кінний палац»). Цегляний, двоповерховий, оснащений за останнім словом техніки. Крім кінних атракціонів, на яких робив акцент майстерний дресирувальник Михайло Кутіков, тут виступали відомі циркові династії, а також співали Федір Шаляпін, Леонід Собінов, Тітта Руффо. Будівля цирку була зруйнована в 1941 році. На її місці у 1964 році був зведений кінотеатр «Україна». У листопаді 1960 року було завершено будівництво нової будівлі київського цирку, яка вміщувала 1900 глядачів. У 1998 році Київський Державний Цирк отримав статус Національного Цирку України, і це дало йому право називатися головним цирком нашої держави. На його базі створюється більшість номерів, які гастролюють по світу. Сьогодні цирк має власних артистів різних циркових жанрів, балетну трупу, один з найкращих музичних колективів.

Ціла епоха вітчизняного циркового мистецтва втілилася в діяльності Володимира Дмитровича Шевченка. Повітряний гімнаст, акробат і всесвітньовідомий дресирувальник найнебезпечніших хижаків світу присвятив усе своє життя цирковій естраді. Перший свій номер на манежі разом з 6-ми левицями він виконав перед глядачами в 14 років. Згодом разом з дружиною Людмилою Шевченко талановитий артист створив власний атракціон «Серед хижаків».

У виступі брали участь до десяти хижаків, а циркова пара  виконувала акробатичні трюки й танцювала серед тварин, граючи з левами, як з кошенятами. Володимир Шевченко танцював танго з левами та катав їх верхи на конях. Артист зі світовим ім’ям також знімався в фільмах. Багатьом із нас відомі картини «Гіперболоїд інженера Гаріна» і «Розсмішіть клоуна», у яких артист грав самого себе.

Джерела:

1. Рибаков М. О. Київський цирк: люди, події, долі. – 2-е вид., доп. і випр. / Всеукр. громадська організація “Цирковий союз Кобзова”. – К.: Атіка, 2006. – 304 с.
2. https://www.circus.kiev.ua/history/ – Історія цирку
3. http://toursdekiev.com.ua/uk/Kievskiy-tsirk – Історія цирку в Києві
4. https://www.interesniy.kiev.ua/ua/istoriya-kievskogo-tsirka/ – Історія Київського цирку

ІКОНА МАТЕРІ БОЖОЇ В ГОШЕВІ

Гошівська чудотворна ікона Божої Матері – копія Чудотворної Ікони Ченстоховської Матері Божої. Коронована 28 серпня 2009 року. Шанується греко-католицькою і римо-католицькою церквою. Зберігається в Гошівському монастирі на Івано-Франківщині.

Гошівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці є копією чудотворної Белзької (Ченстоховської) Богородиці, яка під час перебування у xpaмi Белзького замку славилася своїми чудодіяннями від XIV ст. У кінці того ж століття її перевезли до Польщі, до містечка Ченстохови. Відомості про чудотворну копію сягають першої половини XVIII ст. Зберігалася вона в домі шляхтича Андрія Шугая зi села Хороброва на Тернопільщині. Якось під час пожежі, яка знищила будинок шляхтича, уціліла лише одна стіна, на якій висіла ця ікона. Цей дивний випадок уселив вipy в чудотворність ікони і збільшив її почитання у родині Шугая. Згодом, коли до Хороброва добиралися селянські стихійні бунти, доньки Шугая перебралися в село Дунаїв на Перемишлянщині до сім’ї Гошівських і взяли зі собою ікону. Коли поверталися додому в Хоробрів, Андрій Шугай подарував ікону родині Гошівських, як вдячність за надання притулку його донькам у скрутний час.

1736 року обличчя Богородиці на чудотворній іконі покрилося, наче потом, маленькими крапельками роси а з очей потекли сльози. Тоді Гошівський передав ікону для почитання до Дунаєвського римо-католицького костелу. Впродовж року чудотворна iконa перебувала у захристії храму й не була доступною для широкого почитання через те, що у xpaмi вже були дві чудотворні ікони – Icyca Христа i Страждальної Богоматері. Такий стан речей не задовольняв Гошівського i він звертається до Львівського митрополита Атанасія Шептицького про визнання ікони чудотворною. Ікону перевозять з костелу до маєтку Гошівського в Гошеві. Після того, як були вислухані свідчення, грамотою єпископа Атанасія Шептицького від 11 липня 1737 року, iконy було визнано чудотворною. 5 серпня цього ж року iконy урочисто перенесено до монастирського храму на Ясній Гopi. 

У 1950 році монастир на Ясній горі закрили, тут був притулок для дітей з особливими потребами. Саме у 50-роках зникла ікона Богородиці. 

З 1990 року Гошівський монастир повернули собі його правдиві власники – монахи – василіани УГКЦ. У 2001 році вони віднайшли найстарішу копію Гошівської ікони. Саме її і коронують 28 серпня, розповів ігумен Василіанського монастиря на Ясній горі у Гошові отець Дам’ян Кастран.

Божа Мати в Гошеві й надалі продовжує роздавати щедрі Божі ласки. Підтвердженням цього є численні зцілення та вислухані молитви, а як видимий знак чудотворності на радість усього Божого люду – золоті корони та шати для Божої Матері в Гошеві, які поблагословив Святіший Вселенський Архиєрей Бенедикт.

Урочисті святкування з нагоди встановлення золотих шат і корон відбулися в Празник Успіння Пресвятої Богородиці 28 серпня 2009 р.

Джерела:

1. Гошівська Ікона Матері Божої 
2. Гошівська Ікона Матері Божої
3. Коронування Гошівської ікони Папою Римським – визнання її чудотворності
4. Чудотворні ікони українських храмів