Чудотворна ікона Божої Матері “Зимненська” – у числі найдавніших і найбільш шанованих ікон Богородиці в Україні. Зберігається в Святогірському Свято-Успенському жіночому монастирі в селі Зимному на Волині. Ікона грецького письма пізньовізантійського періоду, виконана на дошці з кипариса, вкритій золотим фоном. Зображено на ній Богоматір з дитям Ісусом на лівій руці.
Зимненська чудотворна ікона Божої Матері, за переказами, та сама, якою Патріарх Царгородський благословив святого князя Володимира на шлюб з грецькою царівною Анною.
З літопису відомо, що в 987 році, під час завоювання Корсуні (Херсонес), великий князь осліп. В 988 році княжна Анна, майбутня дружина князя Володимира, привезла з благословення царгородського Патріарха Миколая на свій шлюб з князем ікону Божої Матері грецького письма. Переказ продовжує також, що князь Володимир під час хрещення в купелі побачив сильне і незвичайне свічення від ікони, після чого став зрячим.
Згідно з переказом, цю святу ікону рівноапостольний князь Володимир передав у заснований ним Зимненський Святогірський Свято-Успенський монастир, після чого вона стала називатися «Зимненською».
У 1724 році село Зимне придбав католик Михайло Чацький, який пограбував монастир і зняв з Успенського храму частину куполів, залишивши тільки два західних, щоб будівля стала схожою на католицький храм.
За переказами, Чацький, ставши перед шанованою в обителі іконою Божої Матері, сказав: «Ну, що, православна святиня чудотворна? Так і не змогла ти врятувати свій православний монастир!» Наступної миті він осліп, а через три роки помер, після чого всі нащадки Чацького по чоловічій лінії втрачали зір за три роки до смерті.
У 1914 році нова хвиля нещасть прийшла на волинські землі: монастир було ліквідовано. Ігуменя Аріадна з благочинною та келійницею, забравши Зимненську ікону, виїхала в Житомир. Там сестри, не мали змоги звершувати чернечий подвиг в обителі, тоді працювали на заводі. Домашня молитва біля однієї з найбільших православних святинь і збереження великої таємниці її місцеперебування стали сенсом їхнього нового життя. Так тривало багато років. Коли з трьох сестер залишилась живою лише стариця-черниця Іуліанія, аби врятувати древню святиню, вона попросила настоятельку Корецького жіночого монастиря взяти Зимненську чудотворну ікону до своєї обителі на збереження. Із 1966 року Корецький монастир охороняв таємницю Зимненської ікони, яку впродовж багатьох десятиріч розшукували для вилучення в музей.
У 1995 році ікону хресним ходом перенесли в рідну обитель. Напередодні прибуття ікони в Зимне, паломники бачили в монастирі опівночі вогненний стовп над церквою Святої Трійці і чули з храму спів «Херувимської». Вирішивши, що в церкві відбувається служба, вони пішли туди, але виявилося, що храм закритий. Під час хресного ходу з іконою зцілилася від сліпоти жителька села Зимне.
У 1757 році ікона була покрита срібною визолоченою ризою. Зцілення і чудеса від ікони тривають до сьогоднішнього дня. Цей образ – один з найдавніших у Київській Русі.
Джерела:
