Музей гуцульської магії

Місто Верховину вважають центром гуцульської культури. Майже півстоліття тому Сергій Параджанов зняв тут легендарний фільм «Тіні забутих предків», а нещодавно тут відкрився Музей гуцульської магії, який знайомить відвідувачів з унікальними обрядами горян. Музей української магії у Верховині потрапив до десятки найнезвичайніших музеїв України.

Багато видатних діячів  української культури й літератури черпали наснагу для своєї творчої праці саме на Верховинській Гуцульщині. І.Франко, М.Коцюбинський, Леся Українка, М.Грушевський, В.Гнатюк, І.Миколайчук та багато інших. Світочі літератури навіть називали Чорногору справжнім «Українським Тибетом».  Музей гуцульської магії створений верховинцем Миколою Данилюком. Створений з переконання, що все дивне й надприродне цікаве людям, як і йому — бо більшість експонатів музею зібрано руками пана Миколи. Його ж руками створені казкові дерев’яні скульптури довкола музею. А, по-друге, створювати приватні музеї — просто-таки традиція у Верховині: тут і музей музичних інструментів, і приватна сироварня, і хата-музей фільму «Тіні забутих предків». Мольфарство як невід’ємна частина гуцульських знахарських традицій – пряма спадщина язичницьких культів, які ніколи особливо не зникали в цих місцях. І нині на Гуцульщині живі перекази про мольфарів, і досі діють у цих місцях таємничі чародії. Мольфара Юру, наділеного надприродними здібностями, якому під силу відігнати градову хмару або, навпаки, викликати дощ, урятувати худобу чи звести людину, описав Михайло Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків».

Верховинський музей – музей гуцульської духовної культури, мистецтва, гірського господарства і побуту, бо всі вони разом мають велику життєдайну, магічну силу. Відкриття музею відбулося в день величного й найулюбленішого на Гуцульщині свята Івана Купала. У музеї ви зможете побачити камінь-громовицю, відколений блискавкою, камінь щастя, з пророслим крізь нього деревом, «перо янгола» та звичайні ужиткові речі, що належали дивовижним людям з надприродними здібностями, що, без сумніву, таять у собі залишки чарів своїх колишніх господарів.

Тут зібрані речі, якими користувалися маги-мольфари, зокрема Андрій Атаманюк та Михайло Нечай. Кожний експонат супроводжується легендою, вірити чи ні – залежить від слухачів. Ось ступка, у якій  розтирається зілля, а це паличка, якою зупинялися чвари й подружні сварки. А цим ножем розганялися хмари. Відомий випадок, коли в 1989 році він забезпечив гарну погоду в Чернівцях під час фестивалю «Червона рута». А ось фото відомої «гадєрки» Параски Соколовської і скрипка Могура, відомого місцевого скрипаля, яка інколи грала сама. Тут можна побачити музичний інструмент дримбу, який налаштовує енергетичне поле людини. Відвідувачі музею дізнаються і про магію оздоблення гуцульського одягу, і про візерунки на традиційних прикрасах мольфарів. Розкажуть у музеї і про стародавні магічні замовляння, і про традиційні лікувальні рецепти горян, і про неймовірну жінку-етнографа Параску Плитку-Горицвіт, яка творила і плекала гуцульський фольклор, оповідала про гуцульське життя.

Джерела:

1. https://verkhovyna.life/magic/ – Музей гуцульської магії
2. https://kpi.ua/2018-kp20-1 – Музей гуцульської магії
3. https://report.if.ua/kultura/geloviny-nam-chuzhi-magichni-vrazhennya-vid-muzeyu-magiyi-u-verhovyni-foto/ – Магічні враження від музею магії у Верховині