Високий замок – найвища точка Львова

Більш повно дізнатися про історію та культуру Львова можна, відвідавши парк «Високий замок». З цим місцем пов’язано безліч історій і легенд. Сюди приїжджають, щоб відпочити душею, надихнутися історією, насолодитися незабутніми пейзажами околиць. Замкова гора Львова є серцем унікального міста. Усе місто, немов на долоні, відкривається звідси.

У ХІХ ст. на Замковій горі було створено міський парк, який отримав назву завдяки фортеці, залишки якої збереглися на цій території. Перша фортеця тут існувала ще за часів князя Данила Галицького та його спадкоємців. Згодом Високий замок розбудували за наказом польського короля Казимира ІІІ, а гора стала називатись «Замковою». В різні часи фортеця належала монголо-татарам, полякам, литовцям, шведам, австрійцям. Вона слугувала резиденцією королівського старости, а ще використовувалася як в’язниця. Відомо, що в замку було ув’язнено лицарів Тевтонського ордену, узятих у полон під час битви під Грюнвальдом, а також у стінах фортеці тримали красуню-княжну Гальшку Острозьку, яка втекла від нелюба. Протягом ХVІІ – ХVІІІ ст. замок поступово застарівав, втрачав військове значення і руйнувався. Українцям дісталася вже гора без замку. Більшу його частину розібрали на початку 19 ст. австрійці. До нашого часу збереглися лише залишки колись могутньої фортеці.

На початку ХІХ ст. з гори, на якій стояли руїни замку, на місто в суху погоду спадали хмари куряви й піску, а в дощ стікали потоки мулу. Тому голу височину вирішили засадити деревами і створити на місці замкових укріплень парк. Парк був розпланований головним міським садівником Бауером. Дерева та кущі на схилах Замкової гори почали насаджувати 1835 року, і за кілька років основні роботи зі створення парку були завершені. Його затишні алеї приваблювали чудовими панорамами, що відкривалися на розташоване в долині місто.

Після того, як у 1851 році тут побував цісар, Замкову гору почали називати «горою Франца Йосифа». У парку облаштовано нижню та верхню тераси. На верхній терасі розташований штучний курган з оглядовим майданчиком, насипаний у 1869–1900 роках польською громадою міста на честь 300-ліття Люблінської Унії. На Високому замку встановили пам’ятний камінь, на якому було викарбовано напис: «Вільні з вільними, рівні з рівними – Польща, Литва і Русь». Таким чином Львів одержав чудовий оглядовий майданчик, краєвиди з якого не можуть залишити байдужим жодного, хто наважився сюди піднятися. А щоб дістатися сюди, потрібно подолати понад 123 метри вгору. Кожна сходинка символізує окреме місто України. Так туристи з усіх куточків нашої держави намагаються залишити згадку про себе, роблячи написи з назвою рідного міста.

У 1883 році на нижній терасі парку біля північного схилу поставили пам’ятний камінь на честь перемоги короля Яна III Собеського над татарським військом у 1675 році. Неподалік на алеї у 1948 році був встановлений ще один меморіальний знак — на честь переможного штурму замку під проводом козацького полковника Максима Кривоноса в 1648 році.

Для прикраси парку в середині XIX століття встановили штучну печеру, вхід до якої охороняють два кам’яні леви XVII століття зі старої Ратуші. Вони тримають щити з гербами львівських патриціанських родин. Колись цю печеру називали «печерою самогубців», бо тут накладали на себе руки закохані, яким життєві обставини перешкоджали поєднатися.

Окрасою парку є ясенева та каштанова алеї на нижній терасі, які зберігають таємничу середньовічну атмосферу. Каштанова алея веде до загадкового будиночка садівника, збудованого 1892 року,  порослого незвичайними екзотичними рослинами.

Джерела:

1. Николишин Ю. І. Віч-на-віч зі Львовом. – Львів: Апріорі. 2017 – 184 с.: іл., с. 10 – 13
2. . https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/park-vysokyi-zamok/ – Парк «Високий замок»
3. https://inlviv.in.ua/lviv/desyat-tsikavyh-faktiv-z-istoriyi-vysokogo-zamku – Десять цікавих фактів з історії Високого замку
4. https://velukuy.blogspot.com/2016/10/blog-post.html – Подорожі і не тільки

Лесь Курбас

Лесь Курбас (Олександр — Зенон Степанович Курбас) — видатний український режисер-реформатор, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач.

Народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір (тепер Львівської області) у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою Яновичі). Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте і в бідності своїй прагнув дати Олександрові гарну освіту. Лесь Степанович навчався у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах.Вже тоді Курбас мріяв працювати в Надніпрянській Україні, де існував сильний демократичний театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура. 1916 року його мрія здійснилась, він вступає до цього театру. Акторська творчість Курбаса в театрі Миколи Садовського обіцяла розвинутися, але сталося так, що він приніс свій акторський талант у жертву режисерському. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр. Назва “Молодий театр” з’явилася вже влітку 1917 року. Молодий театр — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька українських театрів.

Влітку 1920-го Лесь Курбас зібрав своїх кращих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру ім. Шевченка, і під назвою “Кийдрамте”(Київський драматичний театр) трупа почала своє турне по містах Київщини. Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру “Березіль” (Харків) Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях. Лесь Курбас і “березільці” знайшли свого драматурга, п’єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драматургом став Микола Гурович Куліш. Першою його п’єсою, що побачила світло рампи на сцені “Березолю”, стала “Комуна у степах” (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові.

У Києві “Березіль” мав під своїм крилом майстерні, плинні півавтономні одиниці. У Харкові все було під одним дахом і під одним проводом — Курбасовим. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі “Шпана”, “Алло на хвилі”, “Чотири Чемберлени”), агітпроп. Було підготовлено серію “Костюмовані історії” (спектаклі “Жакерія”, “Сава Чалий”, “Король бавиться”, “Змова Фієско”). П’єси М.Куліша “Народний Малахій”, “Мина Мазайло”, на жаль, не знайшли розуміння у критики. Проти Леся Курбаса були висунуті звинувачення в “похмурості”, викривленні оптимістичної радянської дійсності.

Багато чого з творчих пошуків Курбаса не розумілося широкими масами глядачів. Це стосується і його вистави “Маклена Граса”, яка досягає справжньої філософської глибини. Але незважаючи на несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас не занепадав духом, він до останньої можливості вів боротьбу з поширеними у той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва. Можливо, саме тому, що режисер не відступив, не поступився своїми переконаннями, його було наклепницьки обмовлено, звільнено з посади керівника “Березолю” і заарештовано у Москві, де він кілька місяців працював у єврейському театрі на Малій Бронній.

Його було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, потім його відправили на Соловки. 1937 року після повторного суду його було розстріляно, а 1957 року реабілітовано. Посмертно. У Львові працює один з найкращих театрів України — Львівський академічний театр імені Леся Курбаса.

Джерела:

1. Лесь Курбас [Текст] : Науково-популярне видання / Коломієць, Ростислав Григорович. – Харків : Фоліо, 2016. – 121 с.
2. Березіль : Із творчої спадщини / Курбас, Олександр Степанович ; Під ред. М.Н.Москаленко; Упорядн. та автор приміток: М.Г.Лабінський. – К. : Дніпро, 1988. – 518 с.
3. Філософія театру / Курбас, Лесь ; Пiд ред. М.Москаленка; Упоряд. М.Лабiнського. – К. : Основи, 2001. – 921с.
4. Курбас Лесь
5. ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ДО 130-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕСЯ КУРБАСА
6. Лесь Курбас: як знищували мислячих та талановитих