З-поміж 10 найкрасивіших дендропарків України, які варто відвідати, чільне місце посідає Полтавський дендропарк. Цікаво, що одна з його перших назв – «Парк на Полі Полтавської битви». Адже парк справді розкинувся на історичній місцевості.

За часів Полтавської битви територія, на якій розташований сучасний дендропарк, являла собою густий незайманий ліс — Яківчанський ліс переходив у діброву на Монастирській горі. Під час німецької окупації цей ліс був знищений загарбниками з тактичних міркувань. Після цього майже голі схили балок на північних околицях Полтави поступово почала вражати ерозія. Закладення дендропарку розпочалося 1962 року, а вже з 1977 року він став пам’яткою садово-паркового мистецтва і входить до числа показових парків України.

Ініціаторами проєкту створення парку були головний архітектор міста Лев Вайнгорт та дендролог Яніна Яценко, яка віддала парку 40 років свого життя. У 1987 році відбувся Всесоюзний конкурс парків, де Полтавський міський парк посів друге місце після Ізмайлівського парку міста Москви. Парк був задуманий не тільки як парк відпочинку, передбачалося зібрати колекцію цінних деревних порід. Посадочний матеріал надали колеги з «Тростянця», «Софіївки» й «Олександрії». На сьогодні тут росте майже 240 видів та форм кущів і дерев.

На території парку – чудові ландшафти, на основі яких розбудований каскад штучних озер.  За участю полтавців були створені ділянки «Лісостеп» та «Українська діброва», «Російський ліс», «Кавказ», а на схилах західної балки був висаджений бузок. Частиною парку став старий Яківчанський ліс — єдиний живий свідок Полтавської битви. Парк багатий джерелами, по усіх балках течуть річечки. Розкішний килим різнотрав’я в поєднанні з водою, заростями очерету, деревами різної форми i кольору створюють незабутній ефект.

Біля греблі другого ставка стоїть двоповерховий дерев’яний будиночок — колишня дача першого російського нейрохірурга Миколи Скліфосовського. У його маєтку був промисловий сад, виноградник, плантація тутових дерев, пасіка, хмільник. По косогорах і ярах проводилися насадження дуба, клена, берези, сосни, ялини, акації, шовковиці. За виняткову красу цей мальовничий куточок називали «Полтавською Швейцарією».

У дендропарку є дерева, вирощені з одного живця «верби Тараса», отриманого в Київському ботанічному саду Академії наук. Перебуваючи на засланні в Мангишлацькому степу, Т.Шевченко збудував собі справжню українську хату, викопав криницю. В Оренбурзі на ринку він знайшов вербовий кілок, який привіз і посадив біля криниці у своєму дворі. «Тепер у мене є українська верба», — писав поет у листі до своїх друзів. Співробітник Київського ботанічного саду професор С.Івченко в 1964 році, побувавши в Мангишлаці, побачив вербу, яка збереглася з Тарасових часів, і привіз живці до України. З них виросли красиві дерева на батьківщині поета.

Джерела:

  1. https://poltava.to/dovidka/92/ – Полтавський дендропарк
  2. https://zs7.com.ua/pro-yedinij-landshaftnij-park-poltavi/ – Про єдиний ландшафтний парк Полтави
  3. https://tonkosti.ru/%D0%94%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%8B – Дендропарк Полтави