Андрій Котлярчук – сучасний фотограф та продюсер, вдало поєднує у своїй творчості національну аутентику, класичну фотографію з передовими досягненнями світового мистецтва.У його світлинах твердісьт малюнку утопає у романтиці, а професійний погляд митця йде поряд з філософською серйозністю.Андрій народився у 1966 році у Києві, у 1993 році здобув вищу освіту біолога у Київському національму університеті ім.Т. Шевченка. А у 2006 закінчив ДАККІМ за спеціальністю «Мистецтвознавець». З 2012 року Андрій є членом Королівського фотографічного товаристава Великобританії. Андрій Котлярчук бере участь у численних арт-фотопроектах, є організатором, куратором та учасником «Бієнале художньої фотографії» у Києві. Провів більше сорока авторських художніх фотовиставок в Україні та за кордоном. Автор візуально-образної системи творчості в української фотографії. Організатор та виконавець рекламних фотозйомок для світових брендів: “Кока-Кола”, “Джі-Ві-Сі”, “Еріксон”, “Мерседес”, “ЮМС”, “УТЕЛ”, “Київстар”, “Самсунг” та інших. Працює з ілюстрованими українськими виданнями.
Автор збіркі художніх фотопортретів відомих людей: Леоніда Кравчука, П’єра Кардена, Тура Хейєрдала та інших. Має власну фотостудію, один із напрямків роботи студії – це художня фотографія для оформлення інтер’єрів.
Створив серію фотографій:
«Натюрморти. Прості речі»;
«33 чорні квадрати»;
«Зв’язок часів»;
«Квіти. Графіка»;
«Натюрморти. Ножі та дошки».
Джерела:
История украинской фотографии XIX-XXI века [Текст] : Научно-популярное издание / Трачун, Александр Иосифович. – Київ : Балтія-Друк, 2014. – 255 с.
Сьогодні святкує свій 45-й день народження Шарліз Терон, відома американська кіноактриса, продюсерка і фотомодель південноафриканського походження.
Шарліз Терон народилася 1975 року в Беноні в родині власника будівельної компанії. Провела дитинство на фермі батьків. З 6-и років займалася балетом, а в 13 років почала навчання в Національній школі мистецтв у Йоханнесбурзі. Спілкуючись із робітниками ферми, вихідцями з місцевих племен, дівчинка вивчила близько 26 африканських діалектів. Рідною мовою завжди вважала африкаанс, разом з тим вільно говорила, хоча і з помітним акцентом, англійською, яку вивчила з телепередач. Коли Шарліз було 15 років, у результаті сімейної сварки мати застрелила батька. Суд виправдав Герду, визнавши те, що це було самообороною.
У 16 років дівчина перемогла у відбірковому конкурсі і, отримавши річний контракт з модельним агентством, переїхала до Мілану. За рік роботи Шарліз об’їхала з показами всю Європу, а після цього відправилася до Нью-Йорка, де вирішила залишитися. Тут вона вступила до балетної школи, проте травма коліна в 19 років змусила її відмовитися від кар’єри балерини. Ш.Терон переїхала до Лос-Анджелеса, збираючись стати акторкою. Після 8 місяців у місті вона була відібрана на роль без слів у фільмі «Діти кукурудзи 3». Після декількох невеликих ролей вона зіграла у фільмі «Адвокат диявола» (1997) з Аль Пачіно і Кіану Рівзом. Після цієї ролі їй стали надходити одна за одною пропозиції на зйомки. У 1998 році акторка зіграла головну роль у стрічці «Могутній Джо Янг», у 1999 році знялася у фантастичному фільмі «Дружина астронавта» з Джонні Деппом і «Правилах виноробів» – екранізації романа Джона Ірвінга. В 2001 році ще одна спільна роль актриси разом з Кіану Рівзом у фільмі «Солодкий листопад». А в 2003 році Шарліз бере участь у зйомках кримінального бойовика «Пограбування по-італійськи».
У 2004 актриса знялася в ролі жінки — серійної вбивці у фільмі «Монстр». Для зйомок у цій стрічці актриса набрала 14 кг ваги і була змушена носити контактні лінзи. Кінокритик Роджер Еберт назвав її акторську гру «однією з найкращих в історії кіно». Тому не дивно, що за цю роль Шарліз отримала «Оскар». До того ж вона стала першою африканкою, яка завоювала таку високу нагороду. З тих пір зірка стала заробляти 10 мільйонів доларів за участь у фільмах і зараз посідає сьоме місце серед актрис за розміром своїх гонорарів. 30 листопада 2005 року Шарліз Терон отримала власну зірку на голлівудській «Алеї слави». А в 2007 році журнал Esquire назвав її найсексуальнішою жінкою.
Серед інших робіт актриси в кіно – ролі в таких фільмах, як «Те, що ти робиш» (1996), «Ярди» (1999), «Військовий пірнальщик» (2000), «15 хвилин слави» (2001), «24 години» (2002), «Прокинувшись у Ріно» (2002), «Голова у хмарах» (2004), «В долині Ела» (2007), «Хенкок» (2008), «Прометей» (2012), «Білосніжка та мисливець» (2012) та інші.
Крім акторства Шарліз непогано заробляє в ролі моделі. Так, у 2004 році вона стала обличчям J’adore в рекламі Крістіан Діор. Гальяно вважає її своєю музою і займається створенням модних суконь, які вона носить на червоному килимі. Актриса є прихильником прав тварин і активним членом РЕТА. У липні 2009 року Шарліз Терон розпочала співпрацю з футбольним клубом LAFC, щоб побудувати футбольні поля в сільських районах Південної Африки. Зірка також бере участь у жіночих правозахисних організаціях.
У 2012 році Шарліз усиновила хлопчика з ПАР, а в 2015 році вдочерила дівчинку з США.
Садовська-Барілотті Марія Карпівна — співачка-сопрано і драматична акторка, сестра І. Карпенко-Карого, М. Садовського і П. Саксаганського.Марія Карпівна Тобілевич (по сцені Садовська, за першим чоловіком Барілотті, за другим — Петрова-Мова) народилася 17 квітня 1855 р. у с. Костувате Херсонської губернії (нині – с. Кам’яно-Костувате Братського району Миколаївської області). Марія, як і її брати: Іван Карпович Карпенко–Карий, Микола Карпович Садовський та Панас Карпович Саксаганський, була змалку закохана в театр. Маючи гарний голос вона ще в Єлисаветградській гімназії співала на учнівських вечорах та грала в аматорських виставах.Закінчивши в 1873 р. гімназію, Марія познайомилася з італійцем Барілотті, молодим актором, співаком–тенором, який служив у театрі оперети. Вони побралися. Марія взяла його прізвище і стала з ним працювати в театрі. Молоду талановиту акторку одразу помітили, стали доручати їй головні ролі. Про Марію Барілотті почали писати гарні відгуки миколаївські, катеринославські, одеські газети. Сценічну діяльність вона розпочала у Миколаєві в 1876 р. у складі російської опереткової групи. З 1883 р. Марія грала у театральних трупах М. Кропивницького, далі М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського.У 1886 р. співачка М. Садовська-Барілотті перейшла до трупи М. Старицького. Зі справжнім блиском виконувала вона роль Проні у п’єсі Старицького “За двома зайцями”. В ній розкрилося її комедійне обдарування. Це була серйозна творча перемога актриси. За 12 років сценічної діяльності Марія Карпівна грала Наталку (“Наталка Полтавка” І.Котляревського), Одарку (“Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського), Панночку (“Утоплена” М.Лисенка), Варку і Софію (“Безталанна” І.Карпенка-Карого), Харитину (“Наймичка” І.Карпенка-Карого), Кулину (“Чорноморці” М.Старицького), Олену (“Глитай, або ж Павук” М.Кропивницького), Теклю (“Доки сонце зійде, роса очі виїсть” М.Кропивницького), Оришку (“Пошились у дурні” М.Кропивницького). М. К. Садовська–Барілотті увійшла в історію українського театру як одна з перших і найблискучіших виконавиць вокальних партій в операх і оперетах, що ставились на українських сценах у 70-80 рр. XIX ст.
Джерела:
Корифеї українського театру [Текст] : Художнє видання / Тобілевич, Софія Віталіївна. – К. : Центр учбової літератури, 2019. – 540 с.