Панас Карпович Саксаганський (справжнє прізвище — Тобілевич) — видатний український актор, режисер, драматург, один з корифеїв українського побутового театру. У своєму сценічному псевдоніму Саксаганський увічнив батьківщину матері Євдокії — вона походила з містечка Саксагань (нині село П’ятихатського р-ну Дніпропетровської обл.).Саксаганський_ПНародився 15 травня 1859 р. в с. Кам’яно-Костувате на Миколаївщині.  Представник високоталановитої сім’ї Тобілевичів (брат І. Карпенка-Карого, М. Садовського, М. Садовської-Барілотті). Навчався в Єлизаветградській реальній школі. У 1875 р. грав в аматорському гуртку М. Кропивницького. З 1878 р. — на військовій службі. У 1880 р. після закінчення юнкерської школи в Одесі дістав призначення в піхотний полк у Миколаєві. Тут познайомився з композитором П. Ніщинським, автором відомих “Вечорниць”.fullsizeУ 1883—1909 рр. співпрацював із М. Садовським, І. Карпенком-Карим, М. Старицьким та М. Кропивницьким. Гастролював по Україні, Росії, Молдавії, Білорусії, Польщі. З 1890 по 1898 р. — режисер у власній трупі “Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П. Саксаганського”. В 1907—1909 рр. очолював “Товариство українських артистів”. Один з організаторів театру корифеїв.unnamedУ 1910—1915 рр. проживав у Києві, гастролював по Україні й Росії у складі українських труп Т. Колісниченка та Ф. Свєтлова. У 1912 р. разом із М. Заньковецькою докладав зусиль до створення Українського художнього театру в Києві. У 1918 р. заснував у Києві Народний театр, на базі якого 1922 р. було утворено Український драматичний театр (з 1923 р. — ім. М. Заньковецької, нині Львівський драматичний театр ім. М. К. Заньковецької). У цьому театрі працював з перервами до 1932 р.

За своє творче життя Панас Саксаганський зіграв понад 100 основних ролей як комедійного, так і драматичного репертуару та багато епізодичних ролей. Кращі ролі: Возний (“Наталка Полтавка” І.Котляревського), Пеньонжка, Копач, Мартин Боруля, Харко Ледачий, Феноген, Цокуль, Іван, Потоцький, Гнат Голий, Тарас, Гнат, Юліан (“Сто тисяч”, “Мартин Боруля”, “Паливода XVIII ст.”, “Хазяїн”, “Наймичка”, “Суєта”, “Сава Чалий”, “Бондарівна”, “Безталанна”, “Лиха іскра…” І.Карпенка-Карого), Голохвостий, Кабиця, Богун (“За двома зайцями”, “Чорноморці”, “Богдан Хмельницький” М.Старицького), Іван Непокритий (“Дай серцю волю…” Кропивницького), Франц Moop (“Розбійники” Ф.Шіллера). Поставив спектаклі “Розбійники” Ф. Шиллера (1920), “Отелло” У. Шекспіра (1926). Вперше в історії українського театру запропонував план постановки вистави.IMG_1386У 1936 р. був удостоєний звання народного артиста СРСР. Свої думки про створення сценічного образу Саксаганський виклав у статті “Моя робота над роллю”.  Написав кілька праць з акторської та режисерської майстерності (“Театр і життя”, “Як я працюю над роллю”, 1932). Свої спогади про розвиток українського театрального мистецтва виклав у книжці “З минулого українського театру”.IMG_1407

Джерела:

  1. Корифеї українського театру [Текст] : Художнє видання / Тобілевич, Софія Віталіївна. – К. : Центр учбової літератури, 2019. – 540 с.
  2. Спогади про Панаса Саксаганського [Текст] : Збірник / Упор., вст.стат., прим. Р.Я.Пилипчука; Зав.ред. С.М.Пільчевська; Під ред. В.С.Бугаєнко, В.М.Кордуна; Худож. О.Д.Стеценко. – К. : Мистецтво, 1984. – 190с.
  3. САКСАГАНСЬКИЙ ПАНАС КАРПОВИЧ
  4. Саксаганський Панас Карпович