• Головна
  • Про нас

Library Art Blog

~ Відділ мистецтв МСМБ "Молода гвардія" м. Київ

Library Art Blog

Daily Archives: 01.08.2020

Ранчуков Олександр

01 Субота Сер 2020

Posted by artlibraryblog in Фотографія

≈ Залишити коментар


Олександр Ранчуков – фотограф-документаліст, автор фотоальбомів і книг про фотографію, що спеціалізується на жанровій, соціальній і пейзажній зйомці. 

SONY DSCНародився в 1943 році в Києві. Із 1962 року навчався в Київському політехнічному інституті, а в 1980-1982 роках – в Інституті журналістської майстерності в Києві.fotograf-Aleksandr-Ranchukov_32Незважаючи на те, що  Олександр називав себе вільним художником, до 1996 року він встиг попрацювати в декількох технічних організаціях, зокрема, з 1978 по 1996 роки – в інституті історії і теорії архітектури, де ілюстрував книги з архітектури. Серйозно займатися фотографією почав у 25 років.fotograf-Aleksandr-Ranchukov_60З 1996 року – вільний фотограф. Віддавав перевагу чорно-білій зйомці. У своїй практиці Ранчуков ніколи не використовував фотошоп.118_largeРоботи Олександра Ранчукова ілюструють такі книги, як “Літопис Величка”, “Архітектурний образ Києва”, “Київ. Місто, в якому жив М. Булгаков” та інші.алек10Олександр Ранчуков – один з найвідоміших українських фотографів, що зумів в знімках вловити архітектурний дух української столиці, підняти завісу радянського життя і неупереджено його показати.r5_largeЙого виставки проходили в Україні, Німеччині, Франції, Росії, Литві та США.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Джерела:

  1. История украинской фотографии XIX-XXI века [Текст] : Научно-популярное издание / Трачун, Александр Иосифович. – Київ : Балтія-Друк, 2014. – 255 с.
  2. Олександр Ранчуков
  3. Що потрібно знати про Олександра Ранчукова
  4. Київ у фотографіях Олександра Ранчукова

IMG_1391

«Батько українського театру»

01 Субота Сер 2020

Posted by artlibraryblog in Театр, Uncategorized

≈ Залишити коментар


Марко Лукич Кропивницький  — видатний український драматург, актор і режисер, театральний педагог, композитор один із фундаторів українського  професійного театру, створив понад 40 п’єс.58E9C350-6BED-46C2-8FB8-3D0A27E59062_w1200_r1Народився Марко Кропивницький 10 квітня 1840 р. у селі Бежбайраках, Бобринецького повіту на Херсонщині, в сім’ї управителя поміщицького маєтку.  З юнацькими роками Кропивницького пов’язані його перші згадки про театр, який зрідка гастролював і в Бобринці. Саме приїжджі актори привернули увагу юнака до мистецтва сцени. Більш-менш системну освіту майбутньому драматургу вдалося  здобути в Бобринецькій повітовій школі, де він навчався з 1853 по 1856 рік. У цей час хлопчина жив у сім’ї своєї бабусі по матері Уляни Василівни Дубровинської.Після закінчення 1856 р. з похвальним листом повітової школи і невдалої спроби продовжити навчання в гімназії Кропивницький поступає на державну службу до повітового суду в місті Бобринці, де кілька років працює дрібним чиновником.IMG_1388Провчившись як вільний слухач у Київському університеті три семестри, Кропивницький повертається до Бобринця, де з лютого 1864 р. служить у повітовому суді на посаді «столоначальника по гражданській часті». 1863 р. написав першу п’єсу – драму “Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить” (1873 переробив її і назвав “Дай серцю волю, заведе в неволю”). У листопаді 1871 дебютував як актор у ролі Стецька («Сватання на Гончарів­ці» Г. Квіт­ки-Основ’яненка) на про­фесійній сцені у Народному театрі І. та Д. Моркових і М. Чернишова в Одесі.IMG_1389М. Кропивницький серйозно займається драматургією. Протягом 1872—1878 рр. він написав два водевілі «За сиротою і бог з калитою, або Несподіване сватання» (1872), «Помирились» (1872), оперетку-жарт «Пошились у дурні» (1875), драму російського мовою «Беспочвенники» (1878).Kropivnitskii_M_1-678x381Сприятливіше середовище для розвитку українського театрального мистецтва знаходить Кропивницький у Харкові, куди переїздить восени 1873 р. Тут, у трупі А. П. Колюпанова-Александрова, йому вперше пощастило здійснити постановки таких українських п’єс, як «Не ходи, Грицю, на вечорниці» і «За Немань іду» Володимира  Александрова, а також виставити власну драму  «Дай серцеві волю, заведе у неволю». Слава Кропивницького як актора й режисера сягає далеко за межі України, і на літо 1874 р. він отримує запрошення від столичного антрепренера Зізеріна на чолі невеличкого театрального колективу приїхати з українським репертуаром на гастролі до Петербурга. Гастролі тривали протягом трьох з половиною місяців. Це був перший успішний виступ української трупи в Санкт-Петербурзі.

Якісно новий етап у розвитку вітчизняного театрального мистецтва розпочинається з кінця жовтня 1882 року. Саме тоді Кропивницькому пощастило створити трупу, якій судилося стати славою і гордістю України упродовж багатьох десятиліть. Сталося це у Єлисаветграді (тепер — Кропивницький). Трупа мала  назву  «Товариство акторів» і офіційно вважалася російсько-малоросійською. Проте більш вона відома як «театр корифеїв». До складу Товариства акторів увійшли такі згодом відомі майстри сцени, тоді ще учні Кропивницького, як Микола Садовський, (Тобілевич), Марія Заньковецька (Хлистова, дівоче   прізвище  –  Адасовська), Н. Жаркова, О. Вірина А. Маркова  (Одинцова), І. Загорський, Л.Манько та інші. Розпочалися виступи Товариства акторів 27 жовтня 1882 року з постановки «Наталки Полтавки». unnamed1880—1890 роки були роками творчого тріумфу Кропивницького. У цю добу він заснував чотири першокласні драматичні трупи (в тому числі славнозвісний театр корифеїв), постійно подорожував з гастролями по Україні та інших регіонах тодішньої країни, разом зі своїми колегами-акторами незрідка виступав на сценічних підмостках Петербурга, Москви, Варшави, Мінська, Тифліса (тепер — Тбілісі), Баку, Вільно (тепер — Вільнюс) і т. д. kropyvnytskyy-marko-lukych_8Марко Лукич своєю багатогранною діяльністю виховав ціле покоління українських акторів-професіоналів, 21 рік — з 1881 по 1902 — він залишався провідною постаттю української сцени. Його чудові акторські дані, які дивували сучасників (деякі професійні секрети Марка Лукича так і лишилися для них непоясненними і загадковими), доповнювалися прекрасним голосом — високим басом надзвичайно широкого діапазону. Крім того він добре знався на музиці й сам писав мелодії для багатьох п’єс, розумівся на образотворчому мистецтві (це, зокрема, дозволяло йому керувати створенням декорацій), був тонким і спостережливим психологом, що постійно проявлялося у його роботі як режисера. IMG_13901890 р., уже будучи в зеніті слави, драматург оселяється на хуторі Затишок, «за 120 верст від Харкова і за 20 верст від повітового міста Куп’янська», недалеко від села Сподобівка (тепер Шевченківського району Харківської області).  У себе на хуторі драматург написав  понад двадцять п’єс, серед яких «Олеся», «Замулені джерела», «Титарівна» (за Шевченком), «Супротивні течії», «Конон Блискавиченко», «Мамаша», «Розгардіяш», «Скрутна доба», «Старі сучки й молоді парості», «Зерно і полова», «Страчена сила» та інші. Крім того, тут письменник перекладав твори російських і світових майстрів слова (Гоголя, Некрасова, Шекспіра, Мольєра), працював над своїми мемуарами, звідси виїздив на гастролі до багатьох українських і російських міст (Харкова, Полтави, Києва, Катеринослава, Одеси, Санкт-Петербурга, Москви, Саратова), презентуючи  у такий спосіб власні творчі досягнення й надбання національної драматургії загалом, разом з аматорами виставляв у провінційних містах і селах українські п’єси, знайомив місцеве населення з поезіями Т. Шевченка, Л. Глібова, інших  письменників, відкрив у себе на хуторі початкову школу з українською мовою навчання.

IMG_1386
IMG_1387

Джерела:

  1. Марко Кропивницький [Текст] : Науково-популярне видання / Коломієць, Ростислав Григорович ; Худож. С.Кошелєва. – Харків: Фоліо, 2019. – 119 с.
  2. Корифеї українського театру [Текст] : Художнє видання / Тобілевич, Софія Віталіївна. – К. : Центр учбової літератури, 2019. – 540 с.
  3. Кропивницький Марко Лукич
  4. КРОПИВНИЦЬКИЙ МАРКО ЛУКИЧ
  5. Марко Кропивницький: як театральний корифей творив національний дух України

Автор унікальної портретної галереї

01 Субота Сер 2020

Posted by artlibraryblog in Українські художники, Uncategorized

≈ Залишити коментар


2 серпня виповнюється 150 років з дня народження видатного українського живописця Івана Кириловича Пархоменка, автора дивовижної портретної галереї письменників та політичних діячів.

Без названия

Іван Пархоменко народився  2 серпня 1870 року в с. Машеве на Чернігівщині. Цікавим є той факт, що ще будучи дитиною, Іван написав лист до імператриці з проханням надати  йому можливість навчатися в Петербурзькій академії  мистецтв. Було отримано позитивну відповідь, але справу було призупинено, коли було виявлено справжній вік малого обдарування. Художню освіту митець здобував у Київській художній школі, де його вчителем був чудовий художник Микола  Ге, а потім у Академії мистецтв у Петербурзі. Після закінчення вузу для удосконалення своєї художньої освіти І.Пархоменко виїздить до Парижа, де практикувався в ательє відомого французького художника Жан-Поля Лоранса. Іван Кирилович відрізнявся рідкісною художньою манерою – писав без контуру, відразу клав мазки, а також – винятковою швидкістю роботи і вмінням «схоплювати» схожість. У Парижі за 78 місяців ним було написано близько 50 портретів художників і письменників різних країн. Після повернення до Росії у нього виник грандіозний задум – створити велику портретну галерею найвидатніших російських письменників. З 1908 по 1911 роки в майстерні митця в Петербурзі побували І.Бунін, О.Купрін, О.Блок, А.Коні, В.Короленко, Д.Мамин-Сибіряк, В.Вересаєв, А.Ремізов, В.Розанов, К.Чуковський та інші.

Parkhomenko_IK_galleryДля роботи над портретом Л.Толстого художник виїздив на три дні в Ясну Поляну. Сам Лев Миколайович цей свій портрет визнав найкращим з усіх існуючих його живописних зображень. На жаль, на сьогодні полотно втрачено. Одночасно І.Пархоменком була створена галерея портретів політичних та державних діячів Росії того часу: С.Вітте, В.Леніна, Ф.Дзержинського, А.Луначарського, С.Будьонного, В.Блюхера та інших. Створюючи свої полотна, митець відзначав: «Я думаю не про теперішніх глядачів, а що моя галерея буде найвищою мірою потрібна і цікава для наступних поколінь».

Як «художник Кремля» митець ніколи не залишав непоміченими  найдрібніші деталі правлячого вигляду епохи, що значною мірою послужило причиною його арешту в 1928 році і запровадженням до  Бутирській в’язниці.
Після звільнення митець у 1931 році їде на Україну. Поселившись у Харкові, тогочасній столиці, художник почав нову українську портретну галерею, позувати для якої стали політичні діячі  В.Чубар, С.Косіор, Г.Петровський та інші. У творчості І.Пархоменка український період був останнім. Наприкінці 30-х років  через хворобу він змушений був повернутися до  Москви, де і помер 21 січня 1940 року. Після смерті митця залишилася велика літературно-мистецька спадщина: спогади «Про те, що було», «Випадки», численні нариси й оповідання, наприклад, «Три дні у Толстого» або «Як я писав портрет Леніна», і головне – більше 200 живописних портретів письменників, політичних і державних діячів, військових, вчених, артистів.

Scan

Джерела:

  1. Блюміна І. М. Іван Пархоменко. – К.: Мистецтво, 1987. – 88с.: іл.
  2. https://romen-sula.org/parkhomenko-ivan-kirilovich/ – Пархоменко Іван Кирилович
  3. https://younglibzp.com.ua/ivan-kirilovich-parxomenko-do-150-richchya-vid-dnya-narodzhennya-ukra%D1%97nskogo-i-rosijskogo-xudozhnika/ – Іван Кирилович Пархоменко
  4. https://www.liveinternet.ru/users/1150469/post428761517/ – Іван Кирилович Пархоменко

 

Недавні записи

  • Носій глибинного кобзарства в Україні
  • «Своя оселя»
  • Лебедина пісня Франца Шуберта
  • Магічні звуки саксофона
  • Творець модерної української опери

Статистика блоґу

  • 112 632 натискань
Серпень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  
« Лип   Вер »

Архів записів

Категорії

  • Архітектура України
  • Великі українці
  • Графіка
  • Дизайн
  • Кіно
  • Музеї
  • Музеї світу
  • Музика
  • Музичне мистецтво України
  • Наші книжкові новинки
  • Парки України
  • Світове кіно
  • Світовий театр
  • Скульптура України
  • Танці
  • Танці світу
  • Театр
  • Українські художники
  • Фотографія
  • декоративно-прикладне мистецтво
  • естрадне мистецтво
  • мистецтво проти війни
  • мода
  • мультиплікація
  • платівки
  • світова архітектура
  • світова графіка
  • світова естрада
  • світова мода
  • світова фотографія
  • світова_скульптура
  • українське кіно
  • художники
  • цирк
  • іконографія
  • історія однієї картини
  • Uncategorized

Блог на WordPress.com .

Privacy & Cookies: This site uses cookies. By continuing to use this website, you agree to their use.
To find out more, including how to control cookies, see here: Політика куки
  • Слідкувати Вже підписалися
    • Library Art Blog
    • Join 42 other followers
    • Already have a WordPress.com account? Log in now.
    • Library Art Blog
    • Налаштувати
    • Слідкувати Вже підписалися
    • Реєстрація
    • Увійти
    • Поскаржитися на цей вміст
    • Переглянути сайт у Читачі
    • Manage subscriptions
    • Згорнути цю панель
 

Завантаження коментарів…