Олександр Павлович Скобліков  — видатний український скульптор, майстер психологічного портрета та монументальної пластики, народний художник України, член-кореспондент Національної академії мистецтв України.IMG_1291Народився Олександр Скобліков 25 лютого 1929 р. у м. Дружківка Донецької обл. Мистецьку освіту здобував спочатку у Київському інженерно-будівельному інституті на архітектурному факультеті. Потім у Київському художньому інституті (1948–1954), де він спочатку також вступив на архітектурний факультет, а за півроку перейшов на скульптурний. Його викладачами стали такі відомі скульптори, як М. Вронський, О. Олійник та безпосередній учитель, у майстерню якого він потрапив — М. Лисенко.IMG_1298Член Національної спілки художників України (1956 р.). Обирався депутатом Київської міської ради народних депутатів (1978-1980 рр.) та Верховної Ради СРСР (1979-1984 рр.). Член-кореспондент Академії мистецтв України (2000 р.).IMG_1299
Усі портрети О. Скоблікова характерні й особливі. Якщо говорити про бронзу, що дозволяє митцеві передавати найдрібніші пластичні елементи, то хотілося б відмітити низку творів, серед яких портрети Старого робітника (1957), В. Антонова-Овсієнка (1967), Н. Шарлеманя (1970), Р. Чаговця (1977), В. Гуріна (1979), Б. Патона (1980), О. Артамонова (1980), К. Трохименка (1982) та ін.IMG_1300Другою стежиною творчого шляху, яку пройшов Олександр Скобліков, була монументальна скульптура. Багато пам’ятників, монументів, погрудь стоять по різних містах, селах, а також країнах. Олександр Скобліков створив багато цікавих пам’ятників видатним діячам культури, зокрема Тарасові Шевченку для французького міста Шалет-Сюр-Люен (1974), А. Церетелі у м. Батумі (1982), М. Заньковецькій у м. Ніжині (1993), Я. Домбровському у м. Житомирі (1971), Б. Патону (1982), М. Гоголю (1982), а також монумент «Дружби народів» (1982), «Морякам Дніпровської флотилії» (1979) у м. Києві та багато інших.Пам'ятник_морякам_Дніпровської_військової_флотилії_КиївВажливою подією стало відкриття монументу «Дружби народів» у Києві. Конкурс на цей проект тривав близько 25 років, за цей час було створено безліч ескізів. Тривалий час обирали місце. Було запропоновано багато варіантів — на Ленінградській площі, біля мосту Патона, навіть біля цирку на площі Перемоги. Але врешті-решт вирішили встановити його над Дніпром, за будинком Національної філармонії України, неподалік Хрещатика.

Упродовж життя скульптор багато працював і над приватними замовленнями, серед яких вагому частину складають надгробки, що увічнили у камені та бронзі образи видатних людей. Серед них: К. Савельєву, О. Шовкуненку, О. Корнійчуку, П. Вірському, М. Вериківському, В. Лавриненкову, Л. Шпаковському, І. Єсипенку, В. Суміну, Л. Палажченку, В. Гриднєву, В. Ізбекову, І. Ісаханову та іншим відомим особам. Олександр Скобліков працював у медальєрному мистецтві, його доробку належать меда­лі, присвячені М. Некрасову, Т. Шевченку, Б. Хмельницькому, І. Богуну. А також багато уваги приділяв створенню меморіальних дощок — М. Вериківському (1972), О. Білецькому (1973), Ю. Смоличу (1980), Г. Мелехову (1988), В. Парфирьєву (1992), Я. Давидзону (2000), Б. Медовару (2001) та багатьом іншим.IMG_1293

Відзнаки

Народний художник України (1976 р.).
Лауреат Республіканської премії імені М. Островського (1972 р.).                Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня (2004 р.), Трудового Червоного Прапора (1979 р.), Козацької слави, медалями, Почесними грамотами Президії Верховної Ради УРСР (1981 р.) та Президії Верховної Ради БРСР (1976 р.).

Джерела:

  1. ВИДАТНИЙ МАЙСТЕР ПОРТРЕТА
  2. Україна – нова епоха. Золотий фонд нації/Олександр Скобліков

IMG_1290