Зіновій Мусійович Віленський — радянський скульптор-портретист, народний художник РРФСР (1969), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1954). IMG_1241Зиновій Мойсеевич Віленський народився 15 жовтня 1899 року у Корюківці в багатодітній єврейській родині. Він був найменшим з десяти дітей.Батько працював бондарем у майстернях на цукровому заводі. Мати була домогосподаркою. Залман рано зацікавився мистецтвом, був дуже допитливим хлопцем. Але найбільше його захоплювало малювання, копіювання ілюстрацій з книг та журналів. У школі малював з натури, писав портрети своїх ровесників. Малюнки хлопця побачив студент Київського політехнічного інституту, який приїхав до Корюківки на літо підзаробити гувернером. Він порадив батькам віддати здібного сина до художньої школи. І хоча батько не погодився, восени 1914 року студент забирає юнака до Києва.kW1zTC3hkvgdde2ookneХлопець увесь час малював, ліпив із глини, хліба. Його прийняли до Київського художнього училища, який очолював український художник Федір Кричевський. Віленський навчався на відділі живопису і навіть не думав про скульптуру. У 1919 році, не витерпівши злиднів і не закінчивши училища, парубок повертається до Корюківки. І відразу знаходить застосування своїм здібностям — влаштовується до заводської школи вчителем малювання та креслення. Одночасно працює художником-декоратором у заводському театрі «Свобода», який облаштували у незайнятій коморі.IMG_1242IMG_1243Восени 1922-го амбітний юнак з товстою папкою свої робіт вирушає на прийом до ВХУТЕМАСу. Але спізнився, місць на факультеті живопису вже не було. Все ж приймальна комісія, розгледівши талант корюківчанина та оцінивши його підготовку, запропонувала тимчасове місце на скульптурному відділі. Йому пообіцяли, що переведуть на живописний відділ, як тільки з’явиться можливість.IMG_1244IMG_1245Так, мріючи стати живописцем, він почав навчатися скульптурі, якою раніше мало цікавився. Спочатку Віленському було дуже складно. Викладач декілька разів знищував зроблені ним етюди. Ліплення давалося важко. Однак перші невдачі змушували його працювати ще наполегливіше. І вже через пів року викладач ставив його іншим у приклад: «Вот человек ничего не мог делать в скульптуре, а теперь у него получилось». Віленський вирішує залишитсь на скульптурному відділі.IMG_1247Становлення Віленського як скульптора відбувалося у складний період. У 1920–1930-х роках від скульпторів вимагали патетики, оспівування сили і монументальності, звеличення вождів.Зиновій Віленський був переконаним реалістом. Під час Другої світової війни, перебуваючи в евакуації на Уралі, він створив серію скульптурних портретів заводських робітників із обпаленої глини. 1946 року вони експонувалися на Всесоюзній художній виставці. Його роботи привертали до себе увагу, бо прообразами були прості люди з втомленими обличчями. Він брав участь у близько 60 виставках. Із них три — персональні.IMG_1246

Твори

Портрети К. М. Ігумнова (гіпс, 1939), С. А. Лавочкіна (мармур, 1947), П. І. Чайковського (мармур, 1947; Державна премія СРСР, 1948). Монументальні бюсти двічі Героїв Радянського Союзу С. Є. Артеменка в селі Рацулово Одеської області та І. Х. Михайличенка в селищі Алмазне Донецької області (обидва — бронза, 1948-49), портрет С. А. Чаплигіна (гіпс, 1950, Науково-меморіальний музей М. Є. Жуковського в Москві), пам’ятник Леніну в Сочі (бронза, 1957), портрет Б. Рассела (бронза, 1966), портрет С. Корольова (1981) та ін.IMG_1248

Джерела:

  1. Забуті імена. Скульптор Зиновій Віленський з Корюківки
  2. Віленський Зіновій Мусійович
  3. Віленський Зиновій Моісейович

IMG_1240