Ковальов Олександр Олександрович — український скульптор, майстер станкового і монументального портрета.IMG_1224Народившись у Білорусі, художню освіту Олександр Ковальов здобув в Україні, навчаючись спочатку в Одеському художньому інституті, а згодом на скульптурному факультеті Київського художнього інституту. Обдарованого студента, якому на початку війни виповнилося 26 років, не призвали до війська, а дозволили евакуюватися до Середньої Азії для закінчення навчання.Пам'ятник_Миколі_Лисенку_КиївВ 1944 році Олександр Ковальов повертається до визволеного від нацистів Києва і починає працювати старшим викладачем скульптури і рисунка Республіканської художньої школи ім.Т.Г.Шевченка при Київському художньому інституті.Universytet_metro_station_Kiev_2010_PushkinВпродовж 50-х, 60-х, 70-х і 80-х років минулого століття ним були створені фундаментальні мистецькі твори, які принесли йому славу і широке визнання. Так за скульптурний портрет ланкової Олени Хобти художник був удостоєний Державної премії СРСР 1950 року. Рівно через десять років Олександр Ковальов отримає звання заслуженого діяча мистецтв, а згодом і народного художника за кращий проект пам’ятника Тарасу Шевченку у Москві. Коли художнику виповнилося шістдесят, держава, вшановуючи величезний його творчий внесок у монументальне мистецтво, у 1975 році відзначила Олександра Ковальова Шевченківською премією за створені ним скульптурні портрети сучасників – державного і партійного діяча Дем’яна Коротченка, видатного поета Максима Рильського, уславленого офтальмолога Володимира Філатова.1280px-Revucky_memorial

Твори

Композиція «Народний месник» (1942),

  • портрети Льва Ревуцького, Петра Чайковського (обидва — 1945),
  • Миколи Лисенка (1946),
  • Максима Рильського (1947),
  • Олени Хобти (1950),
  • Володимира Філатова (1950–1952),
  • Миколи Гоголя (1953),
  • Богдана Хмельницького (1954),
  • Тараса Шевченка (1956),
  • П. Козицького (1957),
  • Бориса Гмирі (1960),
  • Валентина Глушка (1978),
  • Євгена Патона (1980),
  • Олексія Стаханова (1985),
  • Олександра Пушкіна (1990)OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Меморіальні дошки і пам’ятники на могилах: Володимиру Філатову в Одесі, Пилипу Козицькому, Дем’яну Коротченку, Василю Касіяну, Костянтину Данькевичу, Льву Ревуцькому (всі — в Києві).unnamed

  • Пам’ятники Григорію Вакуленчуку (Одеса, 1958),
  • Олександру Пушкіну (Київ, станція метро «Університет», 1960; Київ, 1962; Нью-Йорк, 1970),
  • Миколі Лисенку (Київ, 1965),
  • Івану Карпенку-Карому (Тобілевичу) в заповіднику-музеї «Хутір Надія» на Кіровоградщині (1969),
  • Максиму Рильському біля літературно-меморіального музею в Києві (1968), на батьківській садибі в с. Романівці на Житомирщині (1970),
  • Валентину Глушку (Одеса, 1974),
  • Олександру Пушкіну (Гурзуф, Крим, 1975),
  • Миколі Гоголю в с. Гоголевому Шишацького району Полтавської області (1984),
  • монументальне погруддя Тараса Шевченка (Київська національна опера, 1988), Тарасу Шевченку в м. Білій Церкві Київської обл. (1991).

IMG_1223

Джерела:

  1. Ковальов Олександр Олександрович
  2. Згадуючи скульптора Олександра Ковальова
  3. Ковальов Олександр Олександрович