Шевченко Анастасія

Анастасія Шевченко – прима балерина Національного театру опери та балету ім. Т.Г.Шевченка, заслужена артистка України (2018 р). Анастасія народилася в м. Києві. У танцювальний зал майбутня артистка потрапила в п’ять років і вже його не покидала. У 9 її запросили вступити в хореографічне училище, куди на конкурс через рік її привели батьки. У 2011 р. з вiдзнакою закiнчила Київське державне хореографічне училище i була прийнята у балетну трупу Національної опери України імені Т. Г. Шевченка. У 2012 році виконала партію Джульєтти в прем’єрі вистави “Radio and Juliet” (хореографія Едварда Клюга).Анастасія Шевченко перша виконавиця провідних партій в авторських балетах народної артистки України, балетмейстера, художнього керівника Національної опери України Аніко Рехвіашвілі: Марі “Дама з камеліями” (2014 року), Хлоя “Дафніс і Хлоя” (2014 року), Снігова королева “Снігова королева” (2016) , Аялгес “Ночі в садах Іспанії” (2016), Дружина Мельника “El sombrero de tres picos (” Треуголка “)” (2016).

Партії:

• Нiкiя, Pas de trois («Баядерка» Л. Мінкуса)
• Принцеса Аврора, Фея нiжностi, Фея Бузку («Спляча красуня» П. Чайковського)
• Одетта-Оділія, Великі лебеді, наречені («Лебедине озеро» П. Чайковського)
• Жізель, Монна, Зельма («Жізель» А. Адана)
• Кармен («Кармен-сюїта» Ж. Бізе – Р. Щедріна)
• Зобеїда («Шехеразада» М. Римського – Корсакова)
• Кітрі, Повелителька дріад («Дон Кіхот» Л. Мінкуса)
• Марі Дюплессі («Дама з камеліями» на муз. Л.В. Бетховена, І. Брамса та інш. композиторів)
• Кальпурнія («Юлій Цезар» на муз. О. Респігі)
• Польова русалка, Водяна русалка («Лісова пісня» М. Скорульського)

• Бiла дама, Раймонда («Раймонда» О. Глазунова)
• Хлоя («Дафніс і Хлоя» М. Равеля)
• Фея («Попелюшка» С. Прокоф’єва)
• Снігова королева (однойменний балет на музику П. Чайковського, А. Лядова, А. Рубінштейна, Е. Гріга, Ж. Массне та iнш. композиторів),
• Дружина Мельника («El sombrero de tres picos (Трикутний капелюх)» М. Д. Фальї)
• Аялгес («Ночі в садах Іспанії» М. Д. Фальї)
• Кальпурнія («Юлій Цезар» на муз. О. Респігі)
• Схiдна лялька («Лускунчик», П. Чайковського)
• Солiстка («Сильфіда» Х. Левенсхольда)
• Лебiдь (К.Сен-Санс, хореографія М.Фокiна)
• Juliet («Radio & Juliet» на муз. Radiohead)

З трупою театру гастролювала в Канаді, Японії, Німеччині, Італії, Эстонiї, Греції, Тайвані.

Джерела:

1. ШЕВЧЕНКО Анастасія
2. АНАСТАСІЯ ШЕВЧЕНКО
3. Жити в русі: Анастасія Шевченко про балет, улюблені речі і шопінг

 

Архипенко Олександр

Олександр Порфирович Архипенко — український та американський скульптор, живописець, графік, основоположник кубізму в скульптурі . Перший українець, що брав участь у Венеційському бієнале. Почесний член Об’єднання митців-українців в Америці (ОМУА) та дійсний член Американської Академії Мистецтва і Літератури.Народився Олександр Архипенко в Києві. Був молодшим сином професора Київського університету Порфирія Архипенка та Параскевії Мохової-Архипенко. У 1902–1905 роках навчався в Київському художньому училищі, з якого був виключений у листопаді 1905 за участь в учнівському страйку, пов’язаному з подіями революції 1905–1907.1906 року продовжив навчання мистецтву у Сергія Світославського і того ж року разом з Олександром Богомазовим організував першу виставку своїх творів у Києві. Цього ж року переїхав до Москви, де у 1906 – 1908 роках продовжив освіту в Московському училищі живопису, архітектури і скульптури.В 1908 році переїхав до Парижа, де продовжив освіту у Паризькій мистецькій школі. У Парижі оселився в колонії художників «Вулик» (фр. «La Ruche»), де також мешкали художники – вихідці з України Володимир Баранов-Росіне, Соня Делоне, Натан Альтман. Там познайомився з Амадео Модільяні, А. Годьє-Бжеско та іншими. Він відкрив в 1910 році у Парижі власну школу і, як перший кубічний скульптор, увів у скульптуру нові естетичні елементи – моделювання простору, вглиблені форми і прозорість.У 1910 році здійснив велику подорож з виставкою своїх робіт Італією, Швецією, Францією, Німеччиною, Чехословаччиною і в тому самому році відбулася перша персональна виставка Архипенка у Гаґені (Німеччина). У 1912–1914 роках Архипенко викладав у власній Школі мистецтв у Парижі. 1914 року переїхав до Ніцци.У 1920 році брав участь у дванадцятому Венеційському бієнале (Італія). У 1921 заснував власну Школу мистецтв у Берліні. Від 1923 року мешкав у США, де 1924 року у Нью-Йорку відкрив школу пластики, згодом викладав у Чиказькій школі індустріальних мистецтв та університеті в Канзас-Сіті.Олександр Архипенко – родоначальник кубізму в скульптурі («Боксери», 1914; «Солдат іде», 1917), працював у манері конструктивізму, абстракціонізму та інших новітніх мистецьких течій («Жінка», 1918; «Жозефіна Бонапарте», 1935; «Заратустра», 1948; «Балерина», 1957). Створив новий різновид рельєфної різьби – так зване «скульптомалярство» («Купальниця», 1915; «Жінка, що стоїть», 1919), відкрив і обґрунтував принципи рухомого малярства, сконструював особливий механізм – «архипентуру».У 1920–1930-х роках брав участь у художніх виставках в Радянській Україні, працював над пам’ятниками Т. Шевченку, І. Франку, князю Володимиру Святославичу для парку в Чикаго. За життя Архипенка відбулося 130 його персональних виставок.У 1933 році взяв участь в оформленні Українського павільйону на виставці «Століття прогресу» у Чикаго, що тривала від 14 до 20 серпня 1933 року, де в окремому «Будинку Архипенка» розгорнулася його персональна виставка, де було представлено 44 роботи майстра.Твори Архипенка зберігаються в багатьох музеях світу, а також у Національному художньому музеї України, Національному музеї у Львові. Його твори мають за честь експонувати найпрестижніші музеї та галереї світу: Центр Помпіду в Парижі, музей Modern Art та галерея Соломона, Гугенгайма в Нью-Йорку, музеї Стокгольма, Берліна, Тель-Авіва, Москви.Ім’ям скульптора названо вулицю в Оболонському району Києва і вулицю в місцевості Софіївка у Львові. 9 листопада 2017 року Національний банк України ввів в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні, присвячену митцю. На реверсі монети зображено його портрет.

Джерела:

1. Олександр Архипенко та його спадкоємці [Текст] = Каталог виставки відомого українського скульптора, заслуженого діяча мистецтв УРСР О.Архипенко та його спадкоємців : Каталог виставки / Авт.-упор. О.Лагутенко; Фото С.Гончаров, І.Галан. – К. : Оранта, 2004. – 40 с.
2. Ukrainian avantgarde art=Український авангард 1910-1930 рокiв [Текст] = Ukrainian avantgarde art : Альбом / Вiдп. за вип. Н.Прибєга; Авт. вст. ст. та упоряд. Д.Горбачов; Худож. В.Харик. – К. : Мистецтво, 1996. – 400 с.
3. Найдорожчий український скульптор, роботи якого знаходяться у відомих музеях світу
4. 123 роки тому народився Олександр Архипенко – один з основоположників кубізму в скульптурі
5. АРХИПЕНКО ОЛЕКСАНДР ПОРФИРОВИЧ
6. Архипенко Олександр Порфирович
7. 1887 – народився Олександр Архипенко, скульптор

Ольшанський Станіслав

Станіслав Ольшанський – володар І премії XII Міжнародного конкурсу артистів балету в Сеулі (Південна Корея, 2019 р.).Народився Станіслав в Кременці, змалечку займався танцями, а вже в 9 років вступив до Київського державного хореографічного училища, яке закінчив у 2011 р. Працював у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької. З 2016 р. – перший соліст, з 2018 – прем’єр Національної опери України.Прем’єр Національної опери України був запрошений для суддівства престижного танцювального фестивалю-конкурсу «Ukrainian Grand Prix 2020». Станіслава Ольшанського назвали одним із найпривабливіших красенів світового балету за версією видання для жінок. Його імя стоїть поряд із відомими в усьому світі артистами, такими як Дезмонд Річардсон, Деніс Родькін, Стіве Макрей та іншими.

В його репертуарі партії:

Принц (Лускунчик) («Лускунчик» П. Чайковського)

Базиль («Дон Кіхот» Л. Мінкуса)

Принц Дезіре, Блакитний птах («Спляча красуня» П. Чайковського)

Солор («Баядерка» Л. Мінкуса)

Альберт («Жізель» А. Адана)

Конрад («Корсар» А. Адана)

Ротбард («Лебедине озеро» П. Чайковського)

Ескамільо («Кармен-сюїта» Ж. Бізе – Р. Щедріна)

Золотий раб («Шехеразада» М. Римського – Корсакова)

Абдерахман («Раймонда» О. Глазунова)

Юлій Цезар (однойменний балет на муз. О. Респігі)

Александр, Герцог Де Гіз («Дама з камеліями» на музику різних композиторів)

Князь («Лілея» К. Данькевича)

Розбійник («Снігова королева» на муз. П. Чайковського та інш. композиторів)

Мельник («El sombrero de tres picos (Трикутний капелюх)» М. Д. Фальї)

Бусгосу («Ночі в садах Іспанії» М. Д. Фальї) та інші.

Ольшанський постійно бере участь в зарубіжних гастролях. Наприклад танцював на гала-концерті Svetlana Zakharova & Friends разом з Денисом Родькиним.

Джерела:

1. ОЛЬШАНСЬКИЙ Станіслав
2. Станіслав Ольшанський
3. Станіслав Ольшанський
4. Прем’єр Національної опери України Станіслав Ольшанський виконає головну чоловічу партію найчарівнішого різдвяного балету П. І. Чайковського «Лускунчик»
5. Крім Полуніна: 10 чарівних красенів світового балету

Яскраві та відкриті кольори – основна складова шедеврів митця

29 липня виповнюється 95 років з дня народження відомого українського живописця, народного художника України Вадима Івановича Одайника.

Вадим Одайник народився 29 липня 1925 року в Одесі. У п’ятирічному віці переїхав з батьками до Києва. У часи ІІ світової війни 17-річним юнаком пішов на фронт, де був механіком танка в 4-й танковій армії. У післявоєнні роки закінчив Київський художній інститут і став активним учасником художніх виставок. У 1958 році Вадим Іванович став членом Національної спілки художників України. Фраза Вадима Одайника: «Зоя — моє перше кохання, а Карпати — друге» стала «крилатою». Митець часто приїжджав на Гуцульщину, зупиняючись у простих людей, які надавали йому дах і їжу. Кожна весна і осінь серед розкішної закарпатської природи дарували митцю матеріал, який потім, у київській майстерні, перевтілювався в пейзажі («Зима в Карпатах», «Синій Псел», «Дощ у Карпатах», «На лузі», «Косовиця», «Свято в горах», «Місток. Карпати», «Дорога на Косів», «Чорна Тиса») і велику кількість варіацій під загальною назвою «Карпати».

У 1971 році Вадиму Одайнику присвоюють звання Заслуженого художника України.

У 1975 році за жанрові картини «Троїсті музики», «Червона кузня», «Весна» і «Гуцульське весілля» йому присуджують Державну премію УРСР ім. Т.Шевченка. У 1978 році за роботу «Троїсті музики» митець отримує звання Народного художника України.

Деяку внутрішню близькість до імпресіонізму можна помітити вже в його пейзажах і натюрмортах 60-х років, і все ж таки справжній розквіт настав у жанрових картинах наступного десятиліття: в «Карпатських музиках», «Сільському ярмарку», «Весіллі», у закарпатських пейзажах «Осінь», «Синій Псел» і написаному під час відпочинку в селищі Вилкове весняному пейзажі «Весна у Вилкові». Яскраві та відкриті кольори стають головною домінантою творів митця.

Роботи Вадима Одайника представлені в Третьяковській галереї, в галереях «The Matue» та «The Chambers Gallery» (Англія), «Кюсю» й «Гекосо» (Японія), у Національному художньому музеї України та в музеях і приватних колекціях інших країн. У липні 2013 року в Запорізькому художньому музеї проходила виставка живопису родини Одайників під назвою «Художня династія України», на якій були представлені картини з фонду музею, написані як самим митцем, так і його дітьми – заслуженими художниками України Сергієм та Оксаною Одайник.

Джерела:

1. https://art-nostalgie.com.ua/Odaynik.html – Одайник Вадим Іванович
2. https://sverediuk.com.ua/vadim-odaynik-hudozhnik-zakohaniy-v-karpati/ – Вадим Одайник – художник, закоханий в Карпати
3. http://oknasocrealisma.com/authors/odajnik-vadim-ivanovich/ – Одайник Вадим Іванович

 

Липовка Віктор

Віктор Романович Липовка — український скульптор, Народний художник України. Народився 1956 року в с.Жадове, Семенівського району, Чернігівської області. 1971 – 1974 – навчався у Республіканській художній середній школі, відділення скульптури, м.Київ. 1974 – 1980 – студент Київського державного художнього інституту, факультет скульптури. Викладачі: І.В.Макогон, В.А. Чепелик, В.В.Сухенко, В.В.Швецов, В.З.Бородай. З 1978 року бере участь у Республіканських та Всесоюзних художніх виставках. 1981 – 1985 – аспірант творчих майстерень Академії мистецтв CРСР.У 1983 році стає членом Національної спілки художників України. З 1983 року бере участь у міжнародних, Всеукраїнських художніх виставках, симпозіумах, конференціях, аукціонах. У 1985 році нагороджений почесною грамотою Академії мистецтв СРСР. У 1999 році присвоєно звання «Заслужений художник України».У 2005 році нагороджений дипломом Всенародного рейтингу «Бренд року 2005». У 2017 році нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України». У 2017 році присвоєно звання «Народний художник України». У 2018 році нагороджений премією Київської організації Національної спілки художників України «Митець» ім. М.В. Лисенка.У 2018 році виконав меморіальні дошки українським вченим Вернадському В.І. і Зубцю М.В. на фасад будівлі Національної академії аграрних наук України. З 2019 року професор кафедри дизайну Харківського національного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди. У 2020 році разом з Олександрою Рубан виконав відновлення скульптур Юрія Рубана «Зубр» та «Леви» для оновленого входу до Київського зоопарку.Є автором більше 15 монументальних пам’ятників та садово-паркових композицій. Роботи знаходяться в 26 музеях світу, а також у приватних колекціях в Україні, Швеції, Росії, Франції, США, Швейцарії, ОАЄ. Працює в галузі станкової та монументальної скульптури. Віддає перевагу таким скульптурним матеріалам, як бронза, граніт, мармур та дерево.З-поміж тематичного розмаїття скульптур Віктора Липовки  композиції: «Рівновага» (1982), «Плин часу» (1985), «Чумацький Шлях» (1990), «Мойри», «Адам і Єва» (обидві – 1992), «Невський проспект», (м. Лунд, Швеція; 1993), «Король» (1994), «Перемога» (2000); пам’ятники: О.Телізі та її соратникам в м.Києві, (бронза, граніт, 2017р.), Лесі Українці в м.Телаві (Грузія), (бронза,граніт,2008р.), О.Шалімову в м.Києві, (граніт, 2014р.), Т.Шевченку в м.Мінськ (Білорусь), (бронза,граніт, 2002р.); погруддя: М.Гоголю в м.Шанхай (Китай) (бронза,граніт, 2012р.), М.Гоголю в cмт.Шишаки (Україна) (бронза,граніт, 2009р.); рельєф „Народні мотиви“ в смт.Митниця (Україна), (гіпс, 1991р.); монументи: „Мир“, Городянський р-н (Україна) (мідь,граніт, 1985р.), „Перемога“ в с.Сираї (Україна) (мідь,граніт, 1984р.), «Ursprung» в м.Треллеборг (Швеція), (мармур, 1993р.).

Основні виставки

1983 – Перша Республіканська виставка скульптури, м.Київ.
1983 – Перша Всесоюзна виставка скульптури, м.Москва.
1984 – Групова виставка аспірантів Академії мистецтв СРСР, Німеччини, Угорщини, Чехословаччини.
1984 – Скульптурний симпозіум у смт.Седнів, Україна.
1984 – Персональна виставка в галереї «TRUMF», м.Хекгерсдорф, Німеччина.
1988 – Групова виставка творів аспірантів академії мистецтв СРСР, м.Ерфурт, Німеччина.
1989 – Виставка радянського мистецтва, галерея «Robin Hutchins», м.Нью-Йорк, США.
1989 – Всесоюзний симпозіум по граніту, м.Миколаїв.
1990 – Виставка в галереї «Harrington», м.Лондон, Велика Британія.
1991 – Групова виставка українських художників, м.Дахау, Німеччина.
1991 – Виставка українського мистецтва, м.Чикаго, США.
1991 – Виставка сучасного українського мистецтва “Beyond Borders”, м.Піттсбург, США.
1992 – Виставка українського мистецтва, м.Версаль, Франція.
1992 – Аукціон українського мистецтва Дрюо, м.Париж, Франція.
1992 – Групова виставка українських художників, м.Мальме, Швеція.
1993 – Аукціон творів українських художників, м.Анжер, Франція.
1993 – Персональна виставка в галереї «Maig Davaud», м.Париж, Франція.
1993 – Персональна виставка в галереї «Smugehamn», м.Треллеборг, Швеція.
1994 – Перший Український художній ярмарок, Український дім, галерея «Інкоарт», м.Київ.
1997 – Групова художня виставка В.Липовки, О.Рубан та М.Шемякіна, галерея «Тадзіо», м.Київ.
1998 – Художня виставка в музеї сучасного українського мистецтва, м.Чикаго, США.
1998 – Персональна виставка “Різдвяні зустрічі”, Київська Торгово-промислова палата.

1999 – Персональна виставка в галереї «Л-Арт», м.Київ.
1999 – Перша Всеукраїнська скульптурна трієнале, м.Київ.
2000 – Фестиваль Europ’Art 2000 – Міжнародна мистецька ярмарка, м.Женева, Швейцарія.
2002 – Друга Всеукраїнська скульптурна трієнале, м.Київ.
2002, 2003, 2004 – Міжнародний художній салон, ЦБХ, м.Москва.
2003 – Міжнародна конференція та виставка скульптури у Всесвітньому парку скульптури-Changchun World Sculpture Park, персональна експозиція, м.Чанчунь, Китай.
2003 – Виставка скульптури малих форм В.Липовки, О.Рубан, А.Липовки в посольстві України, м.Пекін, Китай.
2007 – Персональна виставка, галерея «Митець», м.Київ.
2007 – Художня виставка “Чотири покоління родини художників”, Київський музей російського мистецтва, м.Київ.
2010 – Виставка сучасного українського мистецтва, галерея «Р-12», м.Відень, Австрія.
2011 – Великий скульптурний салон, Мистецький Арсенал, м.Київ..
2014 – Всеукраїнська скульптурна трієнале, м.Київ.
2016 – Участь у створенні меморіального музею Т.Г.Шевченка, смт.Семенівка Чернігівської області.
2016 – Kyiv Art Week, галерея «Zenko Foundation», м.Київ.
2016 – Антикварний салон, галерея «М17», м.Київ.
2017 – Виставка творів до “100-річчя Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури”, м.Київ.
2018 – Виставка скульптури, галерея «Митець», м.Київ.
2018 – Виставка в павільйоні України на Sheikh Zayed Heritage Festival, м.Дубай, ОАЕ.
2018 – Виставка в посольстві України в ОАЕ, м.Дубай.
2019 – Виставка в аукціонному домі «Золотое сечение», м.Київ.

Джерела:

1. Віктор Романович Липовка
2. Липовка Віктор Романович
3. Чотири покоління родини художників [Текст] : Графіка. Скульптура: Альбом / Упор. О.Рубан. – К., 2007. – 8 с.
4. Липовка Віктор Романович

Антоніна Радієвська

Антоніна Радієвська – солістка балету, заслужена артистка України, художній керівник балету.Народилась в Харкові. У 1989-1997 – учениця Харківської дитячої балетної школи м. Харкова. У 1997-2001 – студентка Харківського училища культури  (хореографічне відділення, клас  С. Коливанової і Т. Попеску). 2001 -2006 – студентка факультету хореографічного мистецтва Харківської державної академії культури (отримала диплом фахівця класичної хореографії). 2007 – 2008 – магістрат факультету хореографічного мистецтва Харківської державної академії культури (отримала диплом магістра хореографії).2004 – 2010 балетмейстер – постановник АРТ – групи «BRANCHES» при Харківському ліцеї мистецтв № 133. У 2015 отримала  вчений ступінь кандидата педагогічних наук у Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.   Сковороди. З 1998 року на ІІ курсі Харківського училища культури прийнята на роботу в балетну трупу Харківського академічного театру опери і балету,  де працює по теперішній час. Провідна  солістка балету, майстер сцени.Репертуар:

• Сінді  («Попелюшка» Й. Штрауса);
• Попелюшка  («Попелюшка» С. Прокоф’ва);
• Сванільда  («Коппелія» Л.Деліба);
• Маша, китайський танець  («Лускунчик» П. Чайковського);
• Птиця Рухх («Тисяча та одна ніч» Ф. Амірова);
• Пахіта («Пахіта» Л.Мінкуса);
• Марія («Привал кавалерії» І. Армсгеймера);
• Дівчина  («Видіння троянди» К-М. Вебера);
• Принцеса Аврора, принцеса Флорина, Фея Безтурботності, Фея Діамантів, Червона шапочка («Спляча красуня» П. Чайковського);
• Кітрі, подруга Кітрі,  Амур,   варіація в гран па («Дон Кіхот» Л.Минкуса);
• Варіація в  «Тріо Тіней» («Баядерка» Л.Мінкуса);
• Белосніжка («Білосніжка та сім гномів» Б.Павловського);
• Жізель, вставне па-де-де («Жізель» А. Адана);
• Па-де-труа, танець маленьких лебедів («Лебедине озеро» П. Чайковського);
• Балерина («Петрушка» І.Стравінського);
• Панночка («Панночка та хуліган» Д.Шостаковича);
• Цар-дівиця («Коник – горбоконик» Р. Щедріна);
• Жар-птиця  («Жар-птиця» І.Стравінського);
• Вакханка  («Вальпургієва ніч» Ш. Гуно);
• «Тарантелла» Ф.Готшалка  в постановці Дж.Баланчіна;Старовинна хореографія: па-де-де з балету «Венеціанський карнавал». Концертні номери сучасної хореографії. Робота балетмейстера: 2006 – постановка номера «Божество і натхнення»  АРТ – групи «BRANCHES»; 2010 – постановка і виконання хореографічного номера «Присвячення» до ювілейного концерту Харківського училища культури); 2012 – постановка хореографічного номера «Життя в ритмі танго»   до ювілейного концерту Харківського училища культури).

Нагороди: 1995 р. – дипломант конкурсу балету «Кришталева туфелька»; 1996 р. – Лауреат ІІІ премії конкурсу балету «Кришталева туфелька»; 1998 р. – дипломант Міжнародного дитячо юнацького конкурсу «Фуете Артека»; 2002 – 2003 – лауреат державної премії ім. П.   Вірського в номінації «Обдарована творча молодь  м. Харкова»; 2006 р. – дипломант Харківського обласного фестивалю танцювальних колективів (за балетмейстерську роботу); 2007 р. –  гран-прі на міжнародному конкурсі «Ялтинський берег» (за балетмейстерську роботу); 2008 р. – перше місце на міжнародному фестивалі в Італії «DO – RE – MI» (за балетмейстерську роботу); 2011 – диплом за професійне суддівство на Міжнародному фестивалі-конкурсі творчих колективів «Серце Криму»; 2011 – Грамота Харківського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України за внесок у розвиток національного театрального мистецтва і високий професіоналізм; 2012 – Грамота – вдячність оргкомітету Міжнародного фестивалю – конкурсу творчих колективів «Серце Криму», як голові жюрі Міжнародного фестивалю – конкурсу творчих колективів «Серце Криму»; 2019 – Почесна грамота Харківської міської ради, та відзнака від Міністерства культури України за багаторічну плідну працю в галузі культури.

Джерела:

1. АНТОНІНА РАДІЄВСЬКА
2. Антоніна Радієвська

Рубан Олександра

Олександра Юріївна Рубан — українська скульпторка, Заслужена художниця України.Народилася 1956 року у Києві в родині скульптора-анiмалiста  Юрія Рубана.
1968-1974 – навчалася в Республiканськiй художній середній школі, відділення скульптури. 1975-1981 – студентка Київського державного художнього Інституту, факультет скульптури. Викладачі: І.В.Макогон, В.В.Швецов, В.З.Бородай.  З 1978 року бере участь в Республіканських  художніх та Всесоюзних виставках. У 1985 році вступає до Національної спілки художників України. 1986-1989 – аспірант творчих майстерень Академії мистецтв СРСР. З 1990 року бере участь у міжнародних художніх виставках та салонах.У 2011 році отримала подяку прем’єр-міністра України «За вагомий внесок у забезпечення розвитку українського образотворчого мистецтва». У 2014 році стала Лауреатом Всеукраїнської трієнале «Скульптура 2014». У 2017 році нагороджена медаллю «За жертовність і любов до України». У 2017 році присвоєно звання «Заслужений художник України».
У 2020 році разом з Віктором Липовкою виконала відновлення скульптур свого батька, Юрія Рубана «Зубр» та «Леви» для оновленого входу до Київського зоопарку. Є автором 7 монументальних композицій в Українi та Швецiї.Роботи знаходяться в 18 музеях світу, приватних колекціях України, Францiї, Швеції, Англiї, Німеччини, США, Iзраїлю та Швейцарiї. Працює в галузі станкової та монументальної скульптури. Віддає перевагу таким скульптурним матеріалам, як бронза, граніт, мармур та дерево.З-поміж тематичного розмаїття скульптур Олександри Рубан композиції: «Інтуїція» (1992 р.), «Перетворення» (1995 р.), «Плетиво» (2002 р.), «Двоє» і «Проникнення» (2003 р.); пам’ятники: О.Телізі та її соратникам в м.Києві, (бронза, граніт, 2017р.), Лесі Українці в м.Телаві (Грузія), (бронза,граніт,2008р.), О.Шалімову в м.Києві, (граніт, 2014р.), Т.Шевченку в м.Мінськ (Білорусь), (бронза,граніт, 2002р.); погруддя: М.Гоголю в м.Шанхай (Китай) (бронза,граніт, 2012р.), М.Гоголю в cмт.Шишаки (Україна) (бронза,граніт, 2009р.); рельєф „Народні мотиви“ в смт.Митниця (Україна), (гіпс, 1991р.); монументи: „Мир“, Городянський р-н (Україна) (мідь,граніт, 1985р.), „Перемога“ в с.Сираї (Україна) (мідь,граніт, 1984р.), «Ursprung» в м.Треллеборг (Швеція), (мармур, 1993р.).

Виставки

1983 – Перша Республіканська виставка скульптури, м.Київ.
1984 – Скульптурний симпозіум у Седневі, Україна.
1986 – Республіканська художня молодіжна виставка, м.Київ.
1986 – Скульптурний симпозіум, м.Переславль-Залеський, Росія.
1987 – Виставка аспірантів творчих майстерень Академії мистецтв СРСР, музей Російського мистецтва, Київ.
1989 – Всесоюзний симпозіум по граніту, м.Миколаїв.
1991 – Виставка українського мистецтва, м.Мальме, Швеція.
1991 – Аукціон українського мистецтва, м.Чикаго, США.
1991 – Виставка українського мистецтва “Beyond Borders”, м.Піттсбург, США.
1992 – Аукціон українського мистецтва, м.Бордо, Франція.
1992 – Виставка українського мистецтва, м.Версаль, Франція.
1993 – Аукціон українського мистецтва, м.Анже, Франція.
1993 – Персональна виставка, галерея «Smugehamn», м.Треллеборг, Швеція.
1994 – Аукціон українського мистецтва Дрюо, м.Париж, Франція.
1994 – Перший Український художній ярмарок, Український дім, галерея «Інкоарт», м.Київ.
1997 – Групова художня виставка В.Липовки, О.Рубан та М.Шемякіна, галерея «Тадзіо», м.Київ.
1998 – Виставка “Видатні українські мисткині”, галерея «Лавра», м.Київ.
1998 – Персональна виставка «Різдвяні зустрічі», Київська Торгово-промислова палата, Україна.
1999 – Персональна виставка, галерея «Л-Арт», м.Київ.
1999 – Перша Всеукраїнська скульптурне трієнале, м.Київ.
2002 – Друга Всеукраїнська скульптурне трієнале, м.Київ.
2002 – Міжнародний художній салон, ЦБХ, м.Москва.
2003 – Міжнародний художній салон, ЦБХ, м.Москва.
2003 – Міжнародна конференція та виставка скульптури у Всесвітньому парку скульптури-Changchun World Sculpture Park, персональна експозиція, м.Чанчунь, Китай.
2003 – Виставка скульптури малих форм В.Липовки, О.Рубан, А.Липовки в посольстві України, м.Пекін, Китай.
2004 – Міжнародний художній салон, ЦБХ, м.Москва.
2004 – Арт-салон, Манєж, м.Москва.
2005 – Міжнародний художній салон, ЦБХ, м.Москва.
2005 – Осінній салон, Манєж, м.Москва.
2005 – Третя Всеукраїнська скульптурна трієнале, м.Київ.
2007 – Художня виставка “Чотири покоління родини художників”, Київський музей російського мистецтва, м.Київ.
2007 – Художня виставка “Сімейна художня традиція в мистецтві України”, Київський музей російського мистецтва, м.Київ.
2008 – Виставка скульптури, галерея «Да Вiнчі», м.Київ.
2011 – Виставка скульптури і графіки “Ню”, галерея «Митець», м.Київ.
2011 – Великий скульптурний салон, Мистецький Арсенал, м.Київ.
2011 – Всеукраїнська скульптурна трієнале, м.Київ.
2012 – Художня виставка, галерея «Яна», м.Київ.
2013 – Художня виставка, галерея «Раритет-арт», м.Київ.
2014 – Всеукраїнська скульптурна трієнале, м.Київ.
2014 – Всеукраїнська художня виставка «До Дня художника», ЦБХ, м.Київ.
2016 – Антикварний салон, галерея «М17», м.Київ.
2016 – Всеукраїнська скульптурна трієнале, ЦБХ, м.Київ.
2016 – Всеукраїнська художня виставка “До Дня художника”, ЦБХ, м.Київ.
2017 – Всеукраїнська скульптурна трієнале, ЦБХ, м.Київ.
2017 – Всеукраїнська художня виставка “До Дня художника”, ЦБХ, м.Київ.
2017 – Виставка творів до “100-річчя Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури”, м.Київ.
2018 – Виставка скульптури, галерея «Митець», м.Київ.
2018 – Виставка в павільйоні України на Sheikh Zayed Heritage Festiva, м.Дубай, ОАЕ.
2018 – Виставка в посольстві України в ОАЕ, м.Дубай, ОАЕ.
2019 – Виставка в аукціонному домі «Золотое сечение», м.Київ.

Джерела:

1. Олександра Юріївна Рубан
2. Чотири покоління родини художників [Текст] : Графіка. Скульптура: Альбом / Упор. О.Рубан. – К., 2007. – 8 с.
3. Рубан Олександра Юріївна
4. Пам’ятник Олені Телізі

Чапкіс Григорій

Григорій Миколайович Чапкіс — український хореограф, народний артист України (2010). Керівник Школи танцю Чапкіса. Головний балетмейстер ансамблю бального танцю «Натхнення» (наймолодшій учасниці якого 50 років). Член журі шоу «Танці з зірками», голова журі фестивалю «Містерія танцю».Народився 24 лютого 1930 року в Кишиневі. Рідною мовою називає румунську. Мати займалася хатнім господарством (у сім’ї було 7 дітей), а батько був лимарем. 1944 – повертаючись із евакуації, Чапкіси захворіли на тиф і вимушено осіли в Києві. Тут юний Григорій працював будівельником на відбудові Хрещатику. 1945 – вступив до залізничного училища. Став танцівником Ансамблю пісні й танцю «Трудові резерви», у складі якого 1945 року виступав перед представниками радянської чолівки: Сталіним, Ворошиловим, Кагановичем. Закінчив Київський інститут культури та студію при оперному театрі.В лютому 1946 року став артистом балету в Державний ансамбль пісні і танцю України під керівництвом Л. Д. Чернишеві який після реорганізації в 1951 році спочатку називався Державним заслуженим ансамблем танцю України, а пізніше прославився як Ансамбль ім. Вірського і пропрацював до 1972 року, об’їхавши з ним більше 70-ти країн світу. Під час своїх гастролей світом спілкувався з такими особами: художниками Тетяною Яблонською і Анатолем Петрицьким, лідерами країн Мао Цзедуном, Хо Ші Міном, Фіделем Кастро, відомими у світі особистостями, як Елвіс Престлі, Сальвадор Далі, Ів Монтан і багатьма іншими. У 1964 році Г.М. Чапкісу було присвоєне звання заслуженого артиста
України. Він є лауреатом міжнародних конкурсів, нагороджений золотими медалями багатьох фестивалів в Берліні, Парижі, Москві і так далі. З 1972 року займається бальною хореографією. Став радником в Раді
з бальних танців при Міністерстві культури України. Професор кафедри хореографії Інституту мистецтв Київського університету імені Бориса Грінченка.

У лютому 2006 року він проводив Бал-маскарад в Міжнародному центрі культури і мистецтв, в травні – Автомобільний бал «SIA 2006». Також у 2006 році Григорій Чапкіс став головним танцмейстером Бального сезону 2006. Григорій Чапкіс активно брав участь у підготовці дебютантів  Віденського оперного балу 2006 разом з хореографом Наталією Сластьон. З 2007 року – керівник Школи танців Чапкіса.

Джерела:

1. Чапкіс Григорій Миколайович
2. Григорій Чапкіс
3. Чапкіс Григорій Миколайович
4. ГРИГОРІЙ ЧАПКІС: «ТАНЕЦЬ – ЦЕ ЖИТТЯ!»

Філатов Володимир

Філатов Володимир Олександрович — український скульптор, автор пам’ятників Валерію Лобановському, Йосипу Гладкому і інших монументів. Лауреат Загальнонаціональної програми «Людина року-2002», володар світового призу Сальвадора Далі.У 1979 році Володимир Філатов закінчив Київський державний інститут фізкультури. Працював доктором ЛФК на кафедрі хірургії, одночасно навчаючись у скульптурній майстерні професора Віктора Сухенко. Створив два монументальних пам’ятники – “Емблема фізіотерапії” і “Хірургія”. У 1985-1990 р.р. навчався в Києві в Академії Мистецтв у професорів В.Борисенко, І. Макогона, В. Швецова, академіка В. Бородая. Дипломна робота “Афганська Голгофа” була встановлена в Києві. Володимир Філатов є членом Спілки художників України, учасник більш ніж 50-ти республіканських і міжнародних виставок. Серед його численних нагород — срібна медаль на Першій Міжнародній виставці реклами у Москві (1989).Ім’я цього скульптора відоме і за межами України – в Австрії, Німеччині, Угорщині, Польщі, Чехії, Швейцарії і в Парижі, де пройшли виставки його робіт.На Єлисейських Полях, де розташовані найпрестижніші галереї Парижу, його виставка «Духовний світ Київської Русі» тривала два роки. Виставка була присвячена древній міфології і слов’янському фольклору, легендарним історичним персонажам часів Київської Русі, серед яких Нестор, Володимир, Ольга, Ярослав.Роботи Філатова були відзначені паризькими критиками, а за скульптуру «Почуття» майстер був названий «вишуканим романтиком Міленіуму».Творчість Філатова різноманітна і різнопланова. Його праці присвячені ботаніку Скоропадському, драматургу Мейєрхольду та поету Лермонтову, співаку Джону Леннону та іншим. На київському  стадіоні «Динамо» в 2003 році встановлений  пам’ятник  відомому футбольному тренеру В.Лобановському. У 1995 році Володимир Олександрович зробив персональну виставку і присвятив її своєму рідному місту Бердянську. Філатов — автор монумента графу Воронцову — засновнику Бердянська.

Виставки

2015

• «Від рідних теренів до всього світу», Софія Київська, Україна, Київ
• Виставка до Дня художника, Союз Художників України, Київ

2014

• «На межі», галерея «Митець», Україна, Київ
• Виставка до Дня художника, Союз Художників України, Київ

2013

• Виставка до Дня художника, Союз Художників України, Київ
• «Духовний світ Київської Русі» Український культурний центр, Росія, Москва
• «Духовний світ Київської Русі», посольство України, Білорусія, Мінськ

2012

• Персональна виставка, галерея «Митець», Україна, Київ
• Російський центр науки і культури, Україна, Київ

2011

• «Посвята восьмого березня», Україна, Київ
• «Еротика в скульптурі», галерея «Мистець», Україна, Київ
• Галерея Yianjae, Південна Корея, Сеул
• Виставка до Дня художника, Союз Художників України, Київ
• «20 років незалежності», Союз Художників України, Київ

2010

• «45-річчя Союзу Художників України», Україна, Київ
• «Виставка портрета», галерея «Мистець», Україна, Київ

2009

• Український культурний центр, Франція, Париж
• Російський культурний центр, Київ

2008

• «Духовний світ Київської Русі», Укртрансгаз, Київ

2007

• «Другий великий скульптурний салон», Київ
• інститут «Гігієни праці та токсикології ім. Стражеска », Київ
• «Джерело», галерея «Дім Миколи», Київ

2006

• «Арт-Парк», Швейцарія, Женева
• галерея «Аннамарі», Чехія, Прага
• Кіровоградський обласний художній музей
• ЛЕГ банк, Київ
• галерея «Мистецький Курінь», Київ
• «Біла скульптура» галерея «Мистець», Київ

2005

• Музей Каменя, Німеччина, Мюнстер
• «Арт-Парк» Швейцарія, Женева
• «Помаранчеве крило», галерея «Мистець», Київ
• «Біла скульптура» галерея «Мистець», Київ
• Дні слов’янської писемності, Славістскій університет, Київ

2004

• галерея «Вікторії Де Сіль» Швейцарія, Монтре

2003

• галерея «Вікторії Де Сіль» Швейцарія, Монтре
• МАУП, Київ
• галерея «Мистець», Київ
• «Різдво» Український професійний банк, Київ

2002

• «Я в своє місто повернуся …» Художній музей, Бердянськ

2001

• галерея «Моро», Київ
• галерея «MAX-ART», Чехія, Прага
• галерея «Меднянська», Угорщина, Будапешт
• «10 років незалежності», галерея «Мистець», Київ
• галерея «Лада», Київ
• галерея «Боско», Київ
• галерея «Сучасне мистецтво», Угорщина, Будапешт

2000

• галерея «Олімп», Київ
• галерея «A & Z», Чехія, Прага
• Національний Банк України, Київ
• галерея «Прага», Чехія, Прага

1999

• галерея «Піраміда», Чехія, Прага
• галерея «Бульвар художників», Франція, Париж
• галерея «Мистецтво без кордонів», Франція, Париж

1998

• 10 років «Роксолані», Київ
• галерея «Ірена», Київ
• галерея «Бельетаж», Театр драми і комедії на лівому березі, Київ
• театр «Браво», Київ
• гуманітарний ліцей, Київ
• «Гармонія людини і природи», Київський Ботанічний сад ім. Фоміна

1997

• «Духовний світ Київської Русі», галерея «Лавра», Київ
• «Гармонія людини і природи», Київський Ботанічний сад ім. Фоміна
• «Осіння колекція», галерея «Батьківщина», Київ
• «Проникнення в годину», галерея «Київ»
• музей «Однієї вулиці»

1996

• «Мистецтво без меж», галерея «Лавра», Київ
• «Посвята Бердянську»
• галерея «Отто», Австрія, Відень

1995

• Перша персональна виставка «Весняні враження», галерея «Золоті Ворота», Київ

1993

• Республіканська виставка скульптури, Союз Художників України, Київ
• Другий міжнародний симпозіум скульптури, музей Подолу, Київ

1992

• «Силует 92», Росія, Новосибірськ
• Друга виставки реклами, Український Дім, Київ

1990

• Перша виставки реклами, Український Дім, Київ
• Союз Художників СРСР
• Виставка кращих дипломних проектів Академії Мистецтв, Ленінград

1989

• Міжнародний конкурс на проект пам’ятника жертвам Чорнобильської катастрофи

1988

• Міжнародна виставка реклами, СРСР
• «Останній шлях Тараса», 3 премія, Канів

1987

• Международній конкурс на проект фонтану перед Союзом Художників, Союз Художників УРСР, КиївДжерела:

1. Філатов Володимир Олександрович
2. Скульптор Володимир Філатов
3. Володимир Філатов: «Справжньому художнику визначення дають люди і час»

«Київ Модерн-балет»

«КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ» – український театр сучасної хореографії, розташований в Києві. Засновник, хореограф, головний балетмейстер театру – хореограф Раду Поклітару.Раду Поклітару – хореограф-постановник, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка,
лауреат премії «Людина року – 2017», народний артист Молдови,
лауреат міжнародних конкурсів.Український театр сучасної хореографії, задуманий, як авторський, де репертуар та художні пріоритети визначаються постановками одного хореографа; театр, що апелює до формування творчої лабораторії сучасного танцю: сміливі експерименти, оригінальні прочитання всесвітньо відомих театральних сюжетів, оновлення та збагачення форми і лексики сучасного танцю.Історія «Київ Модерн-балет» розпочалася 19 грудня 2005 р., саме цього дня відбулася прем’єра вистави «Le forze del destino/Сили долі». До роботи над виставою відомий український меценат Володимир Вітольдович Філіппов  запросив, до того часу уже широко відомого у балетному світі хореографа, Раду Поклітару. Прем’єра цієї синтетичної за своєю формою вистави, що поєднала класичну і сучасну музику, мистецтво бельканто і сучасну пластику – стало резонансною подією культурного життя Києва.2009 р. по 2017 р. Театр був частиною Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва.

З 27 грудня 2017 р. «Київ Модерн-балет» функціонує як окрема одиниця, повна назва «Комунальний Заклад «Театрально-видовищний заклад культури «Академічний театр «Київ Модерн-балет».

У складі театру 23 артиста. За період існування театру «Київ Модерн-балет» – створено 16 одноактних та 5 повнометражних балетів. Театр отримав 5 премій «Київська пектораль» за кращі вистави року.

РЕПЕРТУАР

• 1984.ІНША
• ВІЙ
• НЕРОЗЛУЧНИКИ
• ДЕРЕВО НЕ МОЖЕ ВТЕКТИ
• СПЛЯЧА КРАСУНЯ
• ВГОРУ ПО РІЧЦІ
• ЖІЗЕЛЬ
• ПРОБІГАЮЧИ ЖИТТЯ
• БЛИЖЧЕ, НІЖ КОХАННЯ
• ДОВГИЙ РІЗДВЯНИЙ ОБІД
• ЖІНКИ У РЕ МІНОРІ
• ЛЕБЕДИНЕ ОЗЕРО
• IN PIVO VERITAS
• CON TUTTI I STRUMENTI
• КВАРТЕТ-А-ТЕТ
• ДВОЄ НА ГОЙДАЛЦІ
• UNDERGROUND
• ПАЛАТА №6
• ЛУСКУНЧИК
• БОЛЕРО
• ДОЩ
• РОМЕО І ДЖУЛЬЄТТА (ШЕКСПІРИМЕНТИ)
• КАРМЕН.TV

Джерела:

1. Kyiv Modern-ballet