Ірина Володимирівна Дворовенко — українська артистка балету, солістка Київського театру опери і балету в 1992-1996 роках, прима-балерина Американського театру балету (Нью-Йорк) в 2000-2013 роках. 
Народилася в Києві. У віці 10 років почала займатися балетним мистецтвом вступивши до Київського хореографічного училища, яке закінчила в 1991 році. Після випуску Ірину були прийняли до балетної трупи Національного театру опери та балету ім. Т. Шевченка, де вже з наступного року вона стала солісткою. У 1994 році брала участь у Міжнародному конкурсі артистів балету ім. Сержа Лифаря, де отримала «Ґран-прі». У 1995 році брала участь у Міжнародному фестивалі танцю, присвяченому 90-річчю з дня народження Сержа Лифаря. У 23 річному році мігрує до США і у серпні 1996 року почала працювати в трупі Американського театру балету. Наступноріч, висунулася на посаду солістки, а в серпні 2000 року — стала прима-балериною.
Розпрощалася з балетною сценою Ірина Володимирівна 18 травня 2013 року, виконавши партію Тетяни з балету Джона Кранко «Онєгін», яка, далебі, стала її останньою. У 2013 році зіграла роль балерини Віри Баронової у концертній версії мюзиклу 1936 року «На пуантах», повернутого до життя в рамках програми Міського центру Нью-Йорка «Анкор!». Знімалася в кількох американських телесеріалах, а саме, «Вічність» (в ролі прима-балерини Одеси Козлової), «Тіло й кістка» (в ролі Кіри), «Чорний список», «Влада в нічному місті» та «Американці».
Репертуар
- Національний театр опери та балету ім. Шевченко, Київ
- Гамзатті («Баядерка»);
- Попелюшка і Пахіта в однойменних балетах;
- Повелителька дріад та Мерседес («Дон Кіхот»);
- Мірта і Жізель («Жізель»)
- Принцеса Флоріна і принцеса Аврора («Спляча красуня»)
- Одетта та Оділлія («Лебедине озеро»).
- Американський театр балету, Нью-Йорк
- Терпсихора і Полігімнія («Аполлон Мусагет»)
- Матильда Кшесинська та Імператриця («Анастасія»)
- Нікія і Гамзатті («Баядерка»)
- Попелюшка (в однойменному балеті Бена Стівенсона)
- Сванільда («Коппелія»)
- Медора («Корсар»)
- Кітрі і Мерседес («Дон Кіхот»)
- «Лебідь, що вмирає»
- Жізель і Мірта («Жізель»)
- Фея Драже («Лускунчик» Кевіна МакКензі)
- Тетяна («Онєгін»)
- Марія Тальйоні і Фанні Черріто (Pas des Déesses)
- Маргарита Готьє («Панна з камеліями»)
- Сирена («Блудний син»)
- принцеса Аврора (“Спляча красуня)
- Купава («Снігуронька»)
- Раймонда з однойменного балету
- Джульєтта («Ромео і Джульєтта»)
- Одетта-Оділлія («Лебедине озеро»)
- «Симфонія до мажор» (I і II частини)
- Катаріна («Приборкання норовливої»)
- …а також сольні партії в балетах:
- «Блискуче алегро»
- «Концертна симфонія»
- «Етюди»
- «У кімнаті нагорі»
- «Маленька смерть»
- «Сильфіди»
- «Без слів» та ін.
Нагороди
-
- 1987 — Конкурс артистів балету України — диплом і Ґран-прі (молодша група)
- 1988 — Міжнародний конкурс артистів балету в Москві — диплом (молодша група)
- 1990 — Міжнародний конкурс артистів балету в м. Джексон, США — срібна медаль
- 1991 — Міжнародний конкурс артистів балету в Осаці, Японія — бронзова медаль
- 1992 — Конкурс артистів балету імені С. П. Дягілєва, Москва — золота медаль та перша премія, отримала приз Анни Павлової
- 1994 — Міжнародний конкурс артистів балету та хореографів імені Сержа Лифаря, Київ — Ґран-прі
Джерела:
- http://esu.com.ua/search_articles.php?id=23803.– Енциклопедія сучасної україни
- https://dt.ua/CULTURE/irina-dvorovenko-graciya-ukrayinskogo-baletu-na-amerikanskiy-sceni-_.html. – Ірина Дворовенко: грація українського балету на американській сцені
- http://www.runyweb.com/articles/culture/theater/irina-dvorovenko-interview.html – Дзвінкий голос балету, або Як сказав Петіпа сто років тому. Інтерв’ю з балериною Іриною Дворовенко
Народився 3 вересня 1978 р. у Львові. Батько Володимира, Орест Володимирович Цісарик, — скрипаль, соліст оркестру Львівського оперного театру, викладач; мати, Орися Йосипівна, — науковець-біохімік, доктор сільсько-господарських наук, професор. Саме та мистецька й наукова атмосфера, що панувала у родині, сприяла розвиткові мистецького таланту Володимира Цісарика. У 1993–1999 рр. він навчався на відділі монументально-декоративної скульптури Львівського державного коледжу декоративного та ужиткового мистецтва ім. Івана Труша,де отримав диплом бакалавра образотворчого мистецтва з відзнакою. А в 1999 р. вступив до Львівської національної академії мистецтв і продовжував опановувати фах на кафедрі монументально-декоративної скульптури під керівництвом О. П. Пилєва та І. М. Самотоса.
Протягом 2009 року Володимир стажувався у Санкт-Петербурзькому інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І. Є. Рєпіна. 2015 – у Флорентійській академії мистецтв.
Приймав участь у багатьох виставках, як в Україні, так і закордоном: «Мистецтво проти СНІДу» (Львів, 1998), Львівський осінній салон «Високий Замок» (Львів, 2001, 2003 та 2008), Всеукраїнське триєнале скульптури (Київ, 2002 та 2008), «Вуосаарі Гаус» (Гельсінкі, Фінляндія, 2005), «Львівська скульптура», «Мистецтво — амбасадор свободи і демократії» (Львів, 2006), виставка у Національному заповіднику «Софія Київська» (Київ, 2010).
Джерела: