Борис Степанович Довгань — український скульптор, педагог.

Довгань_Борис_СтепановичНародився в Києві на Пріорці, в помешканні навпроти будинку, де колись зупинявся Тарас Шевченко, а тепер там філія шевченківського музею. Коли Борису було 4 роки, родина (батько, мати і троє дітей) мусила втікати від голоду — спочатку до Могильова (Білорусь), а через три роки (1935) в Новосибірськ, де 1936 року Борис пішов до школи. В 1937 році батька, простого чоботаря, безпідставно арештували, а 1938-го (після розстрілу М. Єжова) звільнили. Батьки з дітьми 1939 року переїхали до м. Фрунзе (Киргизстан). Борис закінчив сім класів школи й курси водіїв автомобіля. Певний час працював за цією професією, а згодом (під час війни) — на взуттєвій фабриці. В 1945 році родина повернулася до Києва, Борис далі навчався у восьмому класі школи № 8 (на Куренівці), але через рік залишив школу й вступив до технікуму річкового транспорту (тепер — коледж), де навчався на штурмана лише рік (не сподобалося).800px-Пам'ятник_Івану_Павлу_ІІ_у_КиєвіЗ 1947 по 1950 навчався в Київському училищі прикладних мистецтв, де здобув фах ліпника, модельника і формувальника. З 1950 по 1956 навчався в Київському художньому інституті (викладачі дисциплін спеціальності: І. В. Макогон, М. Г. Лисенко, І. П. Шаповал, Ю. Є. Садиленко). Після закінчення інституту — на творчій роботі, паралельно — з 1950 по 1961 рік викладав скульптуру в Київській художній середній школі імені Тараса Шевченка (серед відомих учнів: Володимир Прядка, Валерій Швецов та інші). Борис Довгань учасник Другої світової війни, член Спілки художників України з 1965 року, Почесний академік Національної академії мистецтв України з 2009 року. Учасник українського правозахисного руху в СРСР. За правозахисну діяльність його на тривалий час було позбавлено роботи. Біографія Бориса Довганя включена до довідника «Життя славетних» та видань Американського біографічного інституту на знак визнання його видатного внеску в прогрес ХХ століття.Байкове_043

Творчі здобутки

  • Відновлення пам’ятника Т. Г. Шевченку (автор І. Кавалерідзе) в Ромнах (1980);
  • Спільно з колегами: Володимиром Луцаком, Степаном Кириченком та Надією Клейн створює кольорову мозаїчну скульптуру «Україна» заввишки 5,5 м для декади українського мистецтва в Москві (1960);
  • співавтор Герба Києва часів УРСР.Пам’ятники, композиції:
    • Пам’ятник «художникам — жертвам репресій» (1996);
    • Пам’ятник Папі Римському — Івану Павлу ІІ у Києві на території посольства держави Ватикан (2002);
    • пам’ятник О. Пушкіну і фонтан «Перше кохання» в Гурзуфі (1987);
    • пам’ятник генералу М. Драгомирову в Конотопі;
    • композиція «Меркурій» в парку «Олександрія» в Білій Церкві Київської області (1993);
    • композиція «Музика» для фонтану в сквері на вул. Архітектора Городецького (1979);
    • композиція «Тетяна» в парку ім. О. Пушкіна (Київ, 1973);
    • мармурові блоки з рельєфами: «Моління про чашу», «Учні, які поснули», «Мадонна з немовлям» (2000–2008);
    • рельєфи на будинок Українського інституту науково-технічної та економічної інформації МОН України (біля станції метро «Либідська», відомий у Києві і Україні як «Літаюча тарілка») (1970);
    • барельєфи і постать юнака з книжкою в Національній бібліотеці для дітей (Київ, 1977);
    • скульптурні композиції: фонтан «Земля і вода» в Новій Каховці (1979);
    • барельєфи в київському готелі «Славутич» (6 м х 3 м) (два сюжети: «Київ історичний» і «Київ сучасний») та ін.Байкове_088

    Скульптурні портрети:

    • портрет Г. Сковороди в Національній бібліотеці ім. В. Вернадського у Києві (1989);
    • Портрет поета-дисидента Василя Стуса (1968);
    • портрет перекладача Григорія Кочура;
    • портрет академіка-ботаніка Миколи Холодного;
    • портрет академіка В. І. Вернадського в Києві (1987);
    • портрет архітектора Ф. І. Юр’єва;
    • портрет вченого-хіміка Генріха Дворка;
    • портрет поета-дисидента Івана Світличного;
    • портрет українського композитора Леоніда Грабовського;
    • портрет поета-неокласика Миколи Зерова;
    • портрет поета-дисидента Юрія Кочержинського;
    • портрет поета-дисидента Миколи Холодного та ін.Ігор-Шамо

    Меморіальні дошки і пам’ятники:

    • меморіальна дошка автору слів Гімну України Павлові Чубинському в Києві (1993);
    • меморіальна дошка письменнику і перекладачу Борисові Антоненку-Давидовичу;
    • меморіальний пам’ятник видатній громадській та політичній діячці Славі Стецько (2007);
    • меморіальний пам’ятник художнику Миколі Глущенку (1982–1986);
    • меморіальний пам’ятник композитору Ігорю Шамо (1982–1986);
    • меморіальний пам’ятник театральному режисерові Сергію Данченку;
    • меморіальний пам’ятник диригенту Вікторові Іконнику;
    • меморіальна дошка письменнику Натанові Рибаку, а також (у співавторстві з архітектором-художником Юр’євим Ф. І.) меморіали загиблим воїнам та інші пам’ятники на місці поховання видатних державних, громадських і творчих діячів України та меморіальні дошки на будинках.Поцілунок_Іуди

      Нагороди

      • Почесний академік Національної академії мистецтв України (2009);
      • Заслужений діяч мистецтв України (1993);
      • Лауреат премії імені Василя Стуса (1990);
      • Почесний диплом, який засвідчує, що Борис Довгань є серед осіб, чия біографія включена до довідника «Життя славетних» та видань Американського біографічного інституту на знак визнання видатного внеску в прогрес ХХ століття.Олександр_Богомазов