Мулярчук Іван Матвійович — український скульптор. Член НСХУ (1992). Головна тема більшості робіт — шевченкіана й національне відродження. 

Мулярчук_Іван_Матвійович_0819Іван Матвійович Мулярчук народився 27 липня 1930 року в селі Острожці Рівненської області в багатодітній, національно-патріотичній родині Матвія й Анастасії Мулярчуків. За часів польського панування ходив навчатися у єврейське містечко за два кілометри від дому, але потім його винищили німці. 1952 року закінчив одночасно Острозьку середню і Луцьку художню школи. Але потім у Львові й Луцьку вчитися йому не давали. Упродовж 1960-1970-х років жив і навчався на Кубані там і почав займатися скульптурою. 1964 року у станицях Полтавська і Київська, а також на хуторі Шевченка спорудив пам’ятники воїнам-односельцям, полеглим на фронтах Другої світової війни. Загалом, у 60-ті роки скульптор створив у Краснодарському краю шість монументальних творів воєнної тематики. 1967 р. в Краснодарі дипломною скульптурною композицією «Рибак Азов’я» закінчив з відзнакою художньо-графічний факультет Кубанського державного педагогічного інституту (нині університет РФ). 1970 року зробив меморіал пам’яті у станиці Старотиторівська.cce29ce0fada31dddaf8913c9a34f03aa308883f

Творчість

Скульптором мріяв бути ще зі шкільних років. Починав свій творчий шлях із живопису. Вперше взяв пензель до рук будучи семикласником. Перші картини написані олійними фарбами. Головною темою з понад 200 робіт є людина. Працює в галузі станкової монументальної скульптури, для своїх робіт використовує: мармур, граніт, камінь-пісковик, бронзу, мідь, штучний камінь, гіпс, глину, дерево і цемент. Автор більше 40 монументальних пам’ятників (Кубань, Оренбург, Волинь, Рівенська область, Тернопілля). Роки творчості І. Мулярчука можна розділити на два періоди: радянський та незалежної України. Упродовж 1970-1990-их рр. створив портретну галерею своїх сучасників-тернополян та низку меморіальних скульптур. У 80-ті створив близько шістидесяти робіт, із них – 6 пам’ятників і 54 станкових скульптур. Перша робота скульптора в Тернополі — це пам’ятник Іванні Блажкевич у Денисові. За сорок років творчої діяльності у одинадцяти районах Тернопільщини встановив 37 пам’ятників. Вершиною творчості є тернопільський період кінець ХХ – початку ХХІ століття.

Доробок

Портрети
  • Т. Бугайченка (1977, тонований гіпс, 80×20×30),
  • Г. Шостацького (1978, тонований гіпс, 65×30×35),
  • двічі Героя Соціалістичної Праці Є. Долинюк (1977, тонований гіпс, 70×40×35),
  • А. Міхеєва (1977),
  • Б. Чайковського (1983).
Пам’ятні таблиці в Тернополі
  • Северинові Дністрянському (1989),
  • Йосипові Вітошинському(1992),
  • Василеві Стефанику (1992).
Пам’ятники
  • понад 20 пам’ятників Тарасові Шевченку в Тернопільській області, на Рівненщині та на Волині, зокрема в
    • с. Вербовець Лановецького району (1989).
    • с. Романівці Тернопільського району (2010, у співавторстві),
  • Іванні Блажкевич у с. Денисів Козівського районів (1989),
  • Степанові Чарнецькому в с. Шманьківці Чортківського району (1991),
  • Іванові Франку в с. Цигани Борщівського району (1992),
  • Денисові Лукіяновичу в с. Городниця Гусятинського (1993)
  • Кирилові Студинському в с. Кип’ячка Тернопільського району (1993),
  • Василеві Сімовичу (1995),
  • Павлові Думці в с. Денисів Козівського районів (1999) та інших.
  • «2000-ліття Різдва Христового» (2000).